Хорватський легіонер про Михайличенка: Він мало розмовляв з підопічними. Мене це дивувало

Хорватський пів оборонець Єрко Леко в контексті призначення тренером команди київського «Динамо» Олексія Михайличенка згадав, як грав під керівництвом цього фахівця у складі киян у 2003-2004 роках сам.

Довгий час я не міг зрозуміти, чому перестав потрапляти в основний склад, - згадує Леко. – Тренер не говорив мені, що я роблю щось не так і не пояснював, чому не граю. Для молодого гравця, який вперше приїхав за кордон, психологічно дуже складно впоратися з такою ситуацією. Потім до мене дійшло - є такі тренери, які дуже стримано поводяться в тренувальному процесі. Михайличенко був дуже серйозним і мало говорив зі своїми підопічними. Тоді я вперше зіткнувся з таким типом тренера.

Одного разу він зайшов у роздягальню і сказав річ, яку я запам'ятав на все життя – іноземець буде грати лише в тому випадку, якщо він, дійсно, сильніший за місцевого конкурента. Тоді я зрозумів, що справа в мені, і почав наполегливіше тренуватися, працювати в поті чола, щоб довести йому, що гідний грати.

Який Михайличенко під час робочого процесу?

Серйозний, холоднокровний і відповідальний. Я жодного разу не бачив, щоб Михайличенко відволікався на тренуванні або посміхався на ній. Для мене це теж було незрозумілим, але з віком я зрозумів, що це дуже гарна риса. Зараз я захоплююся психологією футболу і зрозумів, що Михайличенко намагався нам донести, що ми на роботі і не повинні відволікатися ні на що стороннє. Після гри або після тренування – так, він посміхається, жартує, спілкується. У ресторані, літаку, де завгодно! Але під час роботи - ніколи.

Кажуть, що Михайличенко - обраний спадкоємець Лобановського і тренування відбувалися за конспектами Великого тренера. Це так?

Так. Хлопці розповідали, що «Динамо» продовжило працювати за колишньою програмою. У нас були важкі тренування на витривалість і ми часто втомлювалися, особливо після тренувальних зборів. Команда Михайличенка була на піку в середині вересня – початку жовтня. Але в серпні і першій третині осені ми були втомлені.

Через це трапилася та історична поразка від «Трабзонспора»?

Так, я вважаю, що ми тому програли в першому матчі. У нас був дуже інтенсивний збір, і не було часу на відпочинок після нього. У матчі з «Трабзонспором» ми деякий час домінували, але потім здулися і програли. Повинен сказати, що могли пропустити ще більше... Але на щастя, в матчі-відповіді виграли і пройшли далі.

Як вважаєш, чи було звільнення Михайличенка справедливим?

Скажу так: ми виграли при Сабо в матчі-відповіді. Виграли б і при Михайличенку. Ми були кращими, сильнішими. А звільнення стало наслідком поразки в першому матчі. Тоді Михайличенко був молодим тренером. Десь йому бракувало досвіду, десь, вважаю, спілкування з гравцями. Футболісти, які не грали регулярно, не відчували себе потрібними. Це дуже важливо. Тому коли основна обойма втомлювалася, резервні гравці, виходячи на поле, не відчували себе впевнено. Їх не мотивували, з ними рідко говорили. Я вважаю, що Михайличенку тоді не вистачило досвіду.

Через 15 років Михайличенко повернувся, очолив «Динамо» знову. Як ти вважаєш, чи зуміє він підняти «Динамо» з цієї ями?

Олексій Михайличенко любив футбол і знаходився в ньому. Як я вже говорив, він професійно ставився до своєї роботи. І якщо він всі ці роки, після відставки зі збірної України, також професійно ставився до футболу, як раніше, то у нього все вийде. Безумовно, минуло багато років, і гра змінилася. Тому дуже важливо, наскільки цей тренер готовий до цих змін.