«Ще взимку ми сиділи поряд, бавилися з його діточками», - українець Дериземля про спочилого норвежця Ганевольда
Наш біатлоніст згадав, як виступав і спілкувався з покійним Гальвардом Ганевольдом
Біатлонний світ шокований звісткою про смерть легендарного норвежця Гальварда Ганевольда. Триразовий олімпійський чемпіон, п’ятиразовий чемпіон світу раптово помер у власному будинку в рідному Аскері 3 вересня, в 49-річному віці.
«Ця звістка мене приголомшила, - каже «Главкому» перший в українській історії призер чемпіонатів світу в чоловічому біатлоні Андрій Дериземля, який виступав пліч-о-пліч з Ганевольдом понад десяток років. – Не далі як цієї зими ми приїжджали разом на «Гонку легенд» у білоруські Раубичі. Гальвард взяв із собою дружину, двох діточок. Так вийшло, що в автобусі ми сиділи поряд, спілкувалися, Ганевольдові діти зі мною бавилися. Гальвард завжди був привітний, усміхнений. Ніколи не чув, щоб у нього були якісь проблеми зі здоров’ям.
Мушу сказати, що як біатлоніст Ганевольд не був настільки обдарованим, як його земляки Уле-Ейнар Бйорндален, Еміль-Еґле Свендсен чи Фруде Андресен. Він брав своє за рахунок особливого, самостійного підходу до тренувань, підготовки лиж, гвинтівки тощо. Усім відомо, що Гальвард володів незвичною технікою ходу по дистанції. Він знаходив у собі приховані резерви і завдяки цьому став аж настільки титулованим.
На мене Ганевольд звернув увагу після того, як я вперше в житті став призером етапу Кубка світу. То було в березні 1999 року в норвезькому Голменколлені. У спринті я посів третє місце після Гальварда і німця Свена Фішера. Можна сказати, тоді норвежець мене визнав. Бо зазвичай як буває? Досвідченіші гонщики ніби й бачать талановитих молодих, але поки вони не підіймаються на подіуми, до уваги не беруть. А після того спринту ми вже постійно віталися, запитували одне в одного, як справи. Поєднувало нас також те, що ми їздили на одній марці лиж.
З посмішкою згадую історію, як у 2009 році під час заключного кубкового етапу того сезону в російському Ханти-Мансійську Гальварда проводили зі спорту. Друзі-біатлоністи винесли його на руках на п’єдестал. Він оголосив про завершення кар’єри. А наступного року вийшов і в 40-річному віці втретє став олімпійським чемпіоном».
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0