ХАМАС: що відомо про рух, який хоче знищити Ізраїль, та до чого готуватися Україні

Зранку в суботу, 7 жовтня, палестинське терористичне угруповання ХАМАС, яке контролює сектор Гази, завдало масованого ракетного удару по Ізраїлю. Наразі відомо про сотні загиблих та поранених ізраїльтян, а військові оглядачі вже називають це вторгнення найбільшим з часів війни Судного дня. Відповідальність за цю терористичну операцію взяв на себе рух ХАМАС. «Главком» розповідає, що це за організація та чому вчергове загострився ізраїльсько-палестинський конфлікт.  

Що таке ХАМАС

Станом на сьогодні ХАМАС – це найбільше з існуючих палестинських ісламістських воєнізованих угруповань. Назва поєднує в собі подвійний зміст: це абревіатура від повної назви – «Рух ісламського опору», і водночас це слово перекладається з арабської як «ретельність».

ХАМАС був заснований у 1987 році під час першої палестинської інтифади (повстання). Своєю метою угруповання називає «боротьбу проти ізраїльської окупації» сектору Гази, Західного берега ріки Йордан та інших територій, окупованих Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року. Його військове крило нараховує, за різними оцінками, від 10 тис. до 20 тис. бойовиків.

У своєму статуті ХАМАС не визнає права держави Ізраїль на існування і ставить за мету її знищення. При цьому рух декларує толерантне ставлення до євреїв як до народу, визнаючи їхнє право жити на цій території, але без власної держави. Довгий час це угруповання здійснює збройні напади на єврейську державу. У відповідь на атаки смертників та ракетні удари по Ізраїлю Сполучені Штати, Європейський Союз та низка інших країн визнали його терористичною організацією.

ХАМАС сповідує ісламістську ідеологію Братів-мусульман – релігійно-політичної асоціації, створеної в Єгипті в 1920-х роках, а його основним союзником виступає Іран. Разом вони входять до регіонального альянсу, що також включає Сирію та шиїтське ісламістське угруповання Хезболла в Лівані. Відомо, що окрім Ірану матеріальну підтримку ХАМАСу надає Катар, тоді як Туреччина переховує деяких ватажків угруповання.

Після створення ХАМАС визначив два ключові напрямки діяльності:

• збройна боротьба проти Ізраїлю, яку здійснює воєнізоване крило руху – бригади Ізз ад-Дін аль-Кассам;
• реалізація програм соціальної підтримки для палестинців.

Коротко про довгу війну

Ізраїльсько-палестинський конфлікт триває вже дуже давно й тягнеться ще з 1947 року. Як відомо з відкритих джерел, перша війна за незалежність Ізраїлю почалася у 1947-му і тривала до 1949 року.

29 листопада 1947 Генеральна асамблея ООН ухвалила Резолюцію №181, яка передбачала утворення на території Палестини двох держав: арабської та ізраїльської. Загалом єврейське населення вітало цей план, але араби його відкинули.

14 травня 1948 Єврейська Національна рада проголосила створення держави Ізраїль, а в ніч проти 15 травня 1948-го єгипетські літаки почали бомбардувати Тель-Авів. В результаті цього армії пʼяти арабських держав почали воєнні дії проти євреїв.

Війна завершилася в лютому-липні 1949 року. 24 лютого Ізраїль уклав угоди про перемир’я з Єгиптом, 3 квітня – з Йорданією, 20 липня – із Сирією. Угоди мали тимчасовий характер і остаточно не врегулювали територіальні питання. 

У 1967 році, упродовж Шестиденної війни з Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком та Алжиром, Ізраїль зайняв історичні території Юдею, Самарію (Західний берег річки Йордан) і Сектор Гази, які були населені здебільшого арабами. 

З 1972-го до 1982 року палестинські радикальні організації здійснили серію атак на ізраїльтян по всьому світу. 

Найжахливішою подією став теракт на Літній олімпіаді 1972 року в Мюнхені, внаслідок якого всі заручники були вбиті.

9 листопада 1977 року президент Єгипту Анвар Садат зробив заяву, про готовність зустрітися з ізраїльськими керівниками задля досягнення миру на Близькому Сході. 

19-21 листопада того ж року Садат відвідав Єрусалим, у грудні 1977-го відбулася серія зустрічей представників Єгипту, Ізраїлю та США. І хоча більшість країн підтримувала єгипетського президента, радикали були проти, тож зрештою врегулювання конфлікту не відбулося. 

У 1987-му відбулося перше повстання палестинських арабів. Їхньою метою була “боротьба проти ізраїльської окупації” та повернення територій, взятих під контроль під час Шестиденної війни у 1967 році. Протистояння тривало чотири роки, до 1991-го, хоча в деяких джерелах повідомляють, що цей конфлікт закінчився у 1993 році підписанням Угоди в Осло між Ізраїлем та Організацією визволення Палестини. 

У 1994 році була створена Палестинська національна адміністрація, якій підпорядковувалися Сектор Гази та частина територій Західного берега річки Йордан.

2000-й вважається початком Інтифади Аль-Акси. Під час боїв та сутичок другої інтифади було вбито 1450 палестинців і 525 ізраїльтян. До них належали бойовики та цивільні люди, терористи-смертники та їхні жертви, палестинські колаборанти, яких палестинські бойовики запідозрили у співпраці з Ізраїлем. Попри те, що загиблих ізраїльтян утричі менше, число цивільних жертв серед них становить 40% від загальної кількості.

Тимчасове перемир’я

У 2005 Ізраїль відділився від Палестинської національної адміністрації (ПНА). 22 серпня того ж року всі жителі єврейських поселень покинули Сектор Гази.

12 вересня 2005 року Газу покинув останній ізраїльський солдат. Одностороннє розмежування завершилося 23 вересня 2005 року ліквідацією воєнного табору Дотан, поблизу Джаніна.

В результаті, із сектора Газа виведено 21 єврейське поселення, а з Самарії – чотири.

Із 2008-го до 2009 року у секторі Гази тривала операція під назвою Литий свинець, яка стала закінченням так званого перемир’я між Ізраїлем і палестинськими угрупованнями.

3 січня 2009 р. ізраїльська армія розпочала наземне вторгнення у Сектор Гази з метою знищення військових угруповань, які вели обстріл Ізраїлю. Бомбардування і наземна операція у секторі призвели до значних жертв серед мирного населення і отримали назву в арабських ЗМІ як Різанина в Газі.

У травні 2021 року відбулося збройне загострення довготривалого ізраїльсько-палестинського конфлікту. Воно стало найзапеклішим з 2014 року. Тоді внаслідок ракетних обстрілів і авіаударів загинуло щонайменше 300 людей, серед яких – 12 дітей.

Смертники і підриви

ХАМАС став відомим після Першої інтифади як головний палестинський противник мирних домовленостей, підписаних на початку 1990-х між Ізраїлем та «Організацією визволення Палестини» (PLO), організацією, яка представляла більшість палестинців. Попри численні операції Ізраїлю конкретно проти угруповання та тиск з боку офіційної Палестинської національної адміністрації, ХАМАС продемонстрував своє ефективне «право вето» на мирний процес через атаки смертників.

У лютому-березні 1996 року група скоїла кілька підривів автобусів, у яких загинули близько 60 ізраїльтян. Це була помста за вбивство одного з лідерів ХАМАСу та ініціатора стратегії смертників Ахья Аяша.

Ці вибухи вважаються причиною того, що багато ізраїльтян були налаштовані проти мирного процесу, а до влади прийшов прем'єр Біньямін Нетаньяху, який виступав проти ізраїльсько-палестинських угод в Осло.

Далі після невдачі організованого Білом Клінтоном саміту в Кемп-Девіді у 2000 році та Другої інтифади, яка почалася невдовзі, ХАМАС отримував все більше влади і впливу, особливо на тлі того, як Ізраїль притискав Палестинську адміністрацію через звинувачення у спонсоруванні смертників.

Багато палестинців підтримали хвилю атак смертників, які організував ХАМАС у перші роки Другої інтифади. У цих нападах «мучеників» вони вбачали відплату ізраїльтянам за свої втрати та ізраїльські поселення на Західному березі ріки Йордан – районі, який палестинці вважають частиною власної держави.

До чого тут Палестина

Західний берег ріки Йордан і Газа, які відомі як палестинські території, а також Східний Єрусалим та Ізраїль – усі вони були частиною землі, відомої як Палестина ще з римських часів. 

Це також були землі єврейських королівств у Біблії, і євреї розглядають їх як свою давню батьківщину. Ізраїль проголосили державою в 1948 році, хоча ті, хто не визнає права Ізраїлю на існування, досі називають цю землю Палестиною. Палестинці також використовують назву Палестина як загальний термін для Західного берега, сектора Гази та Східного Єрусалиму. 

Що таке Сектор Гази

Сектор Гази – це територія довжиною 41 км і шириною 10 км між Ізраїлем, Єгиптом і Середземним морем. Тут проживає близько 2,3 мільйона людей, і щільність населення є однією з найвищих у світі.

Ізраїль контролює повітряний простір над Газою та її береговою лінією та обмежує, кому і які товари дозволено ввозити та вивозити через свої прикордонні пункти. Подібним чином Єгипет контролює, хто проїжджає та виїжджає через його кордон із Газою. 

За даними ООН, близько 80% населення Гази залежить від міжнародної допомоги, і близько мільйона людей покладаються на щоденну продовольчу допомогу.

Річниця війни Судного дня

Ізраїль атакували в річницю «Війни судного дня» та в шабат – із п'ятниці по суботу, що вважається для ізраїльтян днем, вихідним від роботи. «Війна судного дня» – це був збройний конфлікт між Ізраїлем з одного боку і Сирією та Єгиптом – з іншого. Арабські країни хотіли повернути території на Голанських висотах і Синайському півострові, які зайняв Ізраїль під час Шестиденної війни в червні 1967 року.

Війна розпочалася 6 жовтня 1973 року, під час важливого для євреїв свята Йом-Кіпур (День очищення або ж Судний день).

Бойові дії закінчилися за 18 діб фактичною перемогою Ізраїлю. Ізраїльські війська наблизилися до Дамаска, а єгипетська армія була оточена.

Зв'язок ХАМАС з РФ та Іраном

Палестинські терористичні організації ще за часів СРСР отримували від Кремля значну підтримку, як у вигляді навчання, так й постачання озброєння. Цю політику продовжив й Кремль. І зустрічі офіційних осіб ХАМАС та РФ проходили на офіційному рівні. Також у ХАМАС за це час опинились такі зразки вже російського озброєння, як ПТРК «Корнет».

Також гостями у Москві є не лише ХАМАС, а й значно більш радикальніші терористичні організації, наприклад «Ісламський джихад». І ці зустрічі також відбуваються на найвищому рівні. Ще більш відкриту підтримку ХАМАС та палестинським терористам надає Іран, яка за офіційними заявами палестинців складається з матеріальної, військової та технічної підтримки.

Чого хоче ХАМАС

Цікаво, що усі спалахи терористичної діяльності ХАМАСу відбувались у періоди найбільшого порозуміння між Ізраїлем і арабськими сусідами і призводили до зриву цих домовленостей. Так, у 1996 році теракти в автобусах налаштували багатьох ізраїльтян проти мирного процесу, звівши нанівець ізраїльсько-палестинські угоди в Осло 1993 року.

Ось і зараз активність ХАМАСу пов'язують з бажанням зірвати угоду про нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією, згідно з якою Ер-Ріяд має визнати державу Ізраїль в обмін на розширення прав палестинців на її території. Окремі аналітики вже припускають, що після атаки терористів ХАМАС ця угода перебуває на межі зриву.

Як загострення в Ізраїлі вплине на Україну

Хоча Ізраїль не передає та навіть блокує реекспорт свого озброєння до ЗСУ, але відомо, що боєприпаси зі складів армії США в Ізраїлі направлялись до України. Тепер це джерело снарядів вочевидь буде недоступне, бо Ізраїль буде дуже проти і докладе максимальні зусилля для того, щоб боєприпаси, які він може використовувати для своїх потреб в якості резерву, залишились у його розпорядженні.

Коли Ізраїль вторгнеться у Сектор Гази і (якщо) загрузне в затяжній війні, Києву доведеться конкурувати з Тель-Авівом за постачання американських протиповітряних комплексів Patriot і 155-міліметрових артилерійських снарядів, яких гостро потребують ЗСУ. Про це пише колумніст New Your Times Томас Фрідман.

На його думку, війна в Ізраїлі спалахнула у несприятливий для України період хаосу в американському Конгресі, коли був відправлений у відставку спікер Палати представників Кевін Маккарті, а невелика група республіканців дедалі голосніше виступає проти економічної та військової допомоги Україні.

Нагадаємо, що за ніч 9 жовтня винищувачі, гелікоптери та артилерія ізраїльської армії вразили понад 500 військових цілей ХАМАСу та «Ісламського джихаду» в Секторі Гази. Також уночі відбулися атаки на командні центри. Постраждали сім командних центрів ХАМАС та командний центр Ісламського джихаду.