Революція в Росії, або чим може завершитись військовий облік жінок

Насправді, це вкрай небезпечна історія.

Мало хто пам’ятає, але Лютнева революція 1917 року розпочалася з того, що жінки у Петрограді стояли в черзі за хлібом.

Хліб не привезли. Декілька годин на морозі виявилися марними.

Природньо, що вони почали обурюватися і казати нехороші слова про найвеличнішого політичного діяча тодішньої сучасності – царя-батюшку.

Це почули сексоти і викликали поліцію. Та викликала козаків. Козаки нагайками почали розганяти натовп.

Але не тут-то було!

Розлючені жінки розігнали козаків і рушили по Невському проспекту.

Що трапилося далі – загальновідомо

Коли сьогодні зелені хочуть поставити на військовий облік жінок, то вони навіть не розуміють наслідків.

Жінки, на відміну від чоловіків – дуже пунктуальні і відповідальні.

Це чоловік може не реагувати на повістку з воєнкомату. А жінки з’являться всі, кого викликали, і в точно призначений час. Можете не сумніватися.

Далі з’ясується, що у воєнкоматі бардак, і на реєстрацію кожної військовозобов’язаноі потрібно не менше півгодини. Виникне черга.

Жінки, у яких купа роботи і по основному місцю, і по дому почнуть нервуватися, обурюватися. І пригадають найвеличнішому політичному діячеві сучасності і кінець епохи бідності, і кінець епохи брехні.

Пригадають так, що філіпіка Федини і Звіробій буде здаватися компліментом.

А потім може так статися, як у 1917 році в Петрограді.

І доведеться купувати квиток на Ростов.

Не вірите?

Пропоную вашій увазі уривок зі спогадів М.М. Суханова

Так, того самого Суханова, на квартирі якого більшовицький Військово-революційний комітет 10 жовтня 1917 року прийняв рішення щодо збройного повстання в Петрограді.

Того самого Суханова, що був редактором газети «Новая жизнь», яка опублікувала звернення Зінов’єва і Каменєва проти Жовтневого перевороту.

Хто пам’ятає історію – той зрозуміє.

Тому звертаюсь до зелених розумом українських майстрів спорту по боротьбі з коронавірусом:

ЧитайТе. ДумайТе.

P.S. Поки не пізно.

P.P.S. І якщо є чим.

«Был вторник 21 февраля. Я сидел в своем кабинете в своем «туркестанском» управлении. За стеной две барышни-машинистки разговаривали о продовольственных осложнениях, о скандалах в хвостах у лавок, о волнении среди женщин, о попытке разгромить какой-то склад.

– Знаете, – заявила вдруг одна из барышень, – по-моему, это начало революции!..»

Н.Н. Суханов «Записки о революции»