Свято, яке ми не святкуємо

Вчора було свято. 6 листопада 1943 року Київ звільнили від фашистів.

Але, з точки зору історичної ретроспективи, на «свято» ця подія мало схожа. Навіть не дивлячись на те, що звільняли Київ війська Першого українського фронту, на чолі з Ватутіним.

Безперечно люди, кияни тоді зраділи, бо не знали, що їх чекає по звільненню.

Бо замість гестапо прийшло НКВД, замість НСДАП – КПСС, замість окружного комісара – перший секретар.

Навіть генералкомісаріат був розташований там, де згодом розмістився ЦК КПУ. НКВС і гестапо були розташовані в одній будівлі!!! В Жовтневому палаці.

Історичній архітектурі міста (Хрещатик, лавра) комуністи завдали навіть більше шкоди, ніж німці.

Для Києва, для України 6 жовтня 1943 року, так само як і 28-го жовтня 1944-го («звільнення» всієї України) нічого не змінилося. Вона залишилася уярмленою на довгі роки.

І називати це «звільненням» якось не дуже правильно, як на мене.

Це була лише формальна зміна диктатур… Таке не святкується…