Чорна картка для Росії

Те, що сталося з Ольгою Харлан, українською фехтувальницею на шаблях, дуже схоже на «СФО». Продовження спеціальної операції, тільки у сфері фехтування. Федерацію в цьому виді спорту купив з потрохами Алішер Усманов ще 2008 року. Через санкції Усманов рік тому «тимчасово призупинив свої повноваження». Як він пишномовно сформулював – «до відновлення справедливості». Що не завадило йому, вочевидь, продовжувати рулити федерацією як головний спонсор. Тому там проголосували за повернення російських і білоруських спортсменів. Допомогли африканські та арабські учасники. Проти цього рішення виступили 300 фехтувальників. Сама Харлан тоді написала: «Розчарування. Гнів. Несправедливість. Це те, що я зараз відчуваю. Їхнє рішення мене спустошило. І змусило думати, що кращого і справедливішого світу не існує».

А потім дивовижним чином у сітці з 64 спортсменів – нібито абсолютно випадково, згідно з жеребкуванням – українські фехтувальники потрапили на росіян. Прикритих фіговим листом «нейтрального статусу». Український шпажист Ігор Рейслін бойкотував поєдинок із росіянином Вадимом Анохіним. Харлан рвалася в бій – знала, що переможе, і хотіла зробити це. Раз уже росіян допустили до змагань, «треба бити їх на всіх фронтах».

Але не збиралася тиснути суперниці руку. Українські спортсмени не тиснуть росіянам руки з часу лютневого вторгнення. Білорусам теж, але білоруська тенісистка Аріна Соболенко, друга ракетка світу, насилу, але змогла подолати в собі основний інстинкт придворних спортсменів. Мабуть, атмосфера Маямі, де вона живе, вплинула. Спочатку Соболенко повела себе як за вказівкою: стояла і демонстративно чекала рукостискання. Потім так пояснила свою поведінку: «Це просто інстинкт». А потім все-таки заявила, що не підтримує ні війну, ні Лукашенка. Погодившись із загальною позицією Жіночої тенісної асоціації: «Я думаю, люди повинні знати, що відбувається і чому немає рукостискань між українськими, російськими та білоруськими гравцями».

Про те, що українські спортсмени не тиснуть руки росіянам, відомо в усьому світі. У світі спорту вже точно. До цього ніхто не додумався застосовувати до них санкції. Так, для фехтувальників правило рукостискання вважалося обов'язковим. Але за ковідним протоколом у березні 2020 року його замінили схрещуванням клинків. Це рішення залишалося чинним щонайменше на початок поточного року. За деякими даними, його спішно скасували буквально напередодні поєдинку за участю Харлан.

На нинішньому турнірі суперники прощаються по-різному: «хтось когось поплескав по плечу, хтось комусь стукнув по зброї, хтось комусь махнув», каже президент української федерації фехтування Михайло Ілляшев. За його словами, рефері поєдинку Харлан зі Смирновою встиг оголосити бій закінченим і визначити переможця. Харлан було дозволено покинути доріжку, їй навіть був призначений наступний суперник і рефері майбутнього поєдинку, все це внесено в протокол. «І потім щось незрозуміле почало відбуватися кулуарно».

Як розповів старший тренер збірної США з фехтування Юрій Гельман, у заборонену зону, де знаходився технічний директорат, проникла якась людина в чорному костюмі, яку у фехтувальному світі ніхто не знає. З акредитацією, яка не давала йому такого права. Ця людина «постійно висіла на телефоні» з Москвою – і вимагала, щоб Харлан видали «чорну картку». Очевидно, він же скомандував Смирновій залишатися на доріжці, зображуючи ображені почуття. Картку приблизно через 50 хвилин дійсно видали. Але рішення явно ухвалював не суддя. Як розповіла Харлан, «він був дуже засмучений, з ним так само жорстко вчинили, як і з усіма нами».

Подальше відомо. Ганебне рішення скасовано, Харлан стала ще одним символом українського опору, скупалася в океані любові своїх співвітчизників, чого, напевно, не переживав до цього жоден фехтувальник, на її честь буде випущено марку. Федерації довелося змінювати правила. Одним словом, у підсумку вона вийшла безумовною переможницею.

Росія двічі, у 2008 і 2014 роках, використовувала Олімпійські ігри для прикриття військової агресії проти суверенних держав-сусідів. І тільки за наполяганням Китаю не зробила цього втретє. Агенти російських спецслужб підміняли аналізи сечі в лабораторіях, щоб приховати використання спортсменами допінгу. Ймовірно, Держдума могла б бути занесена в Книгу рекордів Гіннесса як парламент із найбільшою кількістю професійних спортсменів. Путін – «король татамі» і «найкращий хокеїст Росії». Спортсмени стоять за його спиною на мітингах із принтами Putin Team. Мабуть, немає у світі іншої такої країни, де спорт настільки щільно переплетений із політикою. До того ж російські спортсмени мають військові звання, перебувають на військовій службі.

У 2016 році до Марселя були офіційними спецрейсами завезені гібридні футбольні хулігани, а насправді добірний загін бойовиків, який влаштував там масове побоїще. Як сказав Василь «Кілер» Степанов, вони були «спецназом Путіна, який він відправив, щоб підкорити Європу». Інший футбольний бойовик заявляв Reuters, що вони «кремлівські піхотинці», а побоїще в Марселі було «символічною відповіддю на ваше втручання в наші внутрішні справи в Україні».

Поки не запахло смаженим, тобто скасуванням чемпіонату світу з футболу 2018 року, цілком офіційні особи – від віце-спікера Держдуми до міністра спорту – заявляли, що це вони так у Марселі «захищали честь країни». Путін, хоча й дав відбій, не відмовив собі в задоволенні зауважити: «Двісті наших уболівальників відметелили кілька тисяч англійців». І зірвав оплески.

Спорт у Росії не просто політизований, він вепонізований. Головна мета примусу до рукостискання в рамках «СФО» більш ніж прозора – нормалізувати російську присутність, створити атмосферу business as usual: війна – дурниці, справа житейська, а життя йде своєю чергою.

Багатьом «іноземним агентам» варто було б змінити плашки на «агенти за кордоном». Тим, хто настирливо намагався хоч у чомусь звинуватити Харлан і Україну. Киваючи хто на регламент і спортивні правила, як Юлія Латиніна, хто – на загальнолюдську етику, як Віктор Шендерович. Всі вони дружно, причому перебріхуючи факти, допомагали нормалізовувати Росію.

«Правила мають змінитися, тому що змінюється світ», – ці слова Ольги Харлан стосуються не тільки спорту. Правила мають повністю змінитися щодо Росії. Бити потрібно по всіх її щупальцях. Країна-монстр має стати країною-ізгоєм. Вона заслужила чорну картку.