Поминальні дні. Що треба зробити кожному

Сьогодні, в день Радониці, ми звершуємо особливе поминання померлих. І в храмах, і вдома, і на місцях поховань наших рідних та близьких звучить молитва за спасіння й упокій тих, кого з нами вже немає у цьому світі. Їхні душі – у вічності, там, де свого часу будемо і всі ми.

З давніх часів існує благочестива традиція у поминальні дні відвідувати місця поховань наших рідних. На жаль, через війну та дії окупантів не всі нині можуть це зробити. Але ви завжди маєте змогу помолитися за ваших близьких у наших храмах, засвітити свічку і віддати спочилим належну християнську шану. Нехай віра допоможе вам подолати природне горе втрати, а гаряча молитва про спочилих нехай буде і їм на благо, і вам на користь, заспокоюючи ваш біль та загоюючи душевні рани.

Не забудьте добрим словом пом’янути й тих полеглих українців, кого ви особисто не знали, але хто своє життя поклав за нашу незалежність. За час повномасштабного вторгнення росії дуже багато могил наросло по всіх куточках нашої країни – так багато полягло наших борців за волю, наших захисників, воїнів, а також невинних жертв окупації, страчених мирних жителів, замордованих полонених… Не будемо забувати у своїх молитвах і цих померлих дітей України. Ми не знаємо всіх їхніх імен, але кожен з них відомий Богові. А наша молитва за них в ці поминальні дні у храмі або на їхніх могилах буде від нас щирою подякою за їхній подвиг, їхні муки, їхню відвагу і недаремну смерть. Бо ми продовжуємо їхню благу справу – боремося з ворогом і захищаємо рідну землю.

Тож дорогі брати і сестри! Хто має можливість у ці поминальні дні відвідати місця поховань своїх рідних – щиро там помоліться, згадуйте, діліться великодньою радістю, принесіть пасхальний хліб, але не робіть на кладовищах нічого непотрібного і зайвого, того, що буде не на користь, а на шкоду і вам, і вашій громаді, і Церкві. Скидайте старе ярмо непотрібних забобонів і невластивих нам звичаїв. Прагніть того, аби принести на могили ваших рідних не стільки їжу та пиття і влаштувати там нікому не потрібне застілля, скільки – вашу щиру молитву, теплі спогади, вдячність і поважне християнське ставлення як до спочилих, так і одне до одного, до живих.

Нехай живе вічна пам’ять про тих, хто відійшов із земного життя, а наші молитви за упокій їхніх душ принесуть спочилим вічний спокій.