Пекінобожевілля українських влади та опозиції

Черговий приступ сінофілії і найвищого її прояву Сі-філії спостерігається одночасно у владі й опозиції.

Після зустрічі з Трампом у Нью-Йорку 22 вересня 2026 року Зеленський заявив, що запропонував йому залучити голову КНР Сі Дзіньпіна до дипломатичних зусиль із завершення війни, оскільки китайський лідер має вплив на Путіна. В унісон президенту головний зовнішньополітичний радник Порошенка Єлісєєв твердить, що критично важливо залучати Китай до дипломатичного процесу, необхідно, аби поряд із діалогом Вашингтона й Пекіна активнішими стали й прямі контакти між Києвом та Пекіном.

Усе це – ось ці заклинання, сподівання, уповання на Пекін, на великого Сі – справляють враження пекінобожевілля українського істеблішменту.

Китай, звісно, може вплинути на Росію, Сі на Пу, і він робить цей вплив. І наслідок цього впливу – триваюча 13-й рік агресія проти України. Навіщо Пекіну змінювати алгоритм впливу на Росію, коли Китай отримує максимальні вигоди?

Останніми офіційними свідченнями вигоди Китаю є одкровення очільника НК «Роснефть» Ігоря Сєчина 4 вересня 2026 року у Владивостоці на VIII російсько-китайському енергетичному бізнес-форумі в межах Східного економічного форуму: «Благодаря более высокой эффективности закупок российской нефти по сравнению с ближневосточной альтернативой совокупный экономический эффект, полученный Китаем начиная с 2022 года, составляет, по нашей оценке, 27 миллиардов долларов».

Це по нафті, а ще є газ, який є для Китаю в 1,5-2 рази дешевший за європейську ціну. А ще є семикратне зростання китайського автомобільного експорту до РФ, перетворення юаня на домінуючу валюту російської зовнішньої торгівлі. Тобто Китай отримує не лише дешеві ресурси. Він захопив ринок збуту, отримав валютний вплив, доступ до російської сировини та сухопутний канал енергопостачання. 

А роком раніше Ігор Сєчин в Пекіні був ще більш відвертим: «Китай является сегодня «единственной промышленной супердержавой», и Россия с ее уникальной ресурсной базой готова обеспечивать Китай в достижении его собственных стратегических целей». Для Пекіну мрії збуваються. Чому він має від цього відмовлятися? Тим більше, що США як глобальний гегемон на наших очах стрімко деградують.

І насамкінець. Сі-філітики часто полюбляють говорити, що Китай підтримує територіальну цілісність України. Однак, прямої заяви Сі Цзіньпіна або Ван Ї типу: «Китай підтримує територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах 1991 року, включно з Кримом» ви ніде не знайдете. Як і називання хоча б іноді «української кризи» агресією Росії проти України. Понад те, в 2015 році саме Китай допоміг Росії енергетично привʼязати окупований український Крим до території агресора. Китайські фірми за вказівкою Пекіна швидко спорудили підводний енергоміст під Керченською протокою.

Єдина телефонна розмова Сі та Зе мала місце у квітні 2023 року на тому й все, в той час як Путін і Сі мали 6 звичайних телефонних розмов, тричі окремі переговори у форматі відеоконференції, 10 особистих двосторонніх зустрічей. Якщо додати зустріч Путіна і Сі в Пекіні 4 лютого 2022 року, безпосередньо перед вторгненням, коли вони проголосили «партнерство без меж», кількість їхніх особистих зустрічей із початку 2022 року становитиме 11. З Зеленським жодної особистої зустрічі навіть на полях міжнародних форумів.

Іноді дрібниці більш красномовні, аніж потоки дипломатичного словоблуддя.

Р.S. Китай в серпні збільшив імпорт нафти з РФ на 41%. Додатковий допінг для Пу від Сі.