Війна за нафту. Хто насправді заробляє на ударах по Чорному морю

Bloomberg з посиланням на найбільшого видобувника «ТенгізШеврОйл» (ТШО – спільне підприємство американських Chevron, ExxonMobile та національної КазМунайГаз з домішкою російського Лукойлу) повідомив, що Казахстан змушений припинити відправку сирої нафти до свого головного експортного терміналу на Чорноморському узбережжі Росії, оскільки шквал нападів на танкери ставить під загрозу експорт цієї країни Центральної Азії, що не має виходу до моря. Поки що фактичного підтвердження цього з боку ТШО та двох інших великих видобувних консорціумів немає. Нафта транспортується трубопроводом, але відвантаження на терміналі КТК Южная Озєрєєвка не здійснюються. Ціна на нафту повзе вгору.

Однак, фактом є те, що збої постачань нафти з Казахстану відбуваються на тлі нової зупинки трафіку з Перської затоки через Ормузьку протоку та погроз єменських хуситів перекрити саудівський експорт в обхід Ормузу через термінал Янбу в Червоному морі. Це означає, що ціна на нафту знову прямує до 100 дол. США за барель.

Андрій Клименко описав, що стоїть за подіями навколо «казахстанської нафти з терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму». Див. «Спецоперація РФ по «террористической атаке в акватории Морского терминала КТК». Мається на увазі ураження СОУ кількох підсанкційних танкерів протягом 17-20 липня, які завантажували сиру нафту сорту CPC Blend з Казахстану на терміналі КТК поблизу Новоросійська.

Насправді, ситуація куди більш багатовимірна. І було би спрощенням зводити усе тільки до спецоперації Кремль-ФСБ-»Транснефть», де КТК виступає міжнародним рупором, з якого звучить «праведний гнів» на «терористичну атаку». Це все майстерно вмонтовано в більш складну архітектуру інтересів, яку вилаштовували не тільки в Москві.

1. Для початку трохи фактажу, який я неодноразово наводив в різних публікаціях в минулі роки. Варто згадати, що високі ціни на нафту цікавлять не тільки агресивні режими Москви та Тегерану, але й нафтові компанії США. Особливо ті, що добре заробили в 2022 році на піку нафтових цін. Американські majors Шеврон і ЕкксонМобіл не виключення. Вони відомі тим, що беруть участь з 90-х років в масштабних проектах видобутку нафти в Казахстані. Для Шеврона, який був піонером освоєння казахстанських родовищ ще з пізньорадянських часів, родовище «Тенгіз» є жилою «чорного золота» глобального масштабу через згадане вище спільне підприємство «ТенгізШеврОйл» (Chevron – 50%, Exxon Mobil – 25%, КазМунайГаз – 20% і Лукойл – 5%). 

Нафта видобувається в Казахстані, а транспортується на світовий ринок через Росію, нафтопроводом Тенгіз – Новоросійськ Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). 1511 км труби пролягає в основному через Росію з відвантаженням нафти на терміналі Южная Озєрєєвка поблизу Новоросійська. Формально оператором нафтопроводу є КТК з відповідними національними підрозділами КТК-К по території Казахстану та КТК-Р по території РФ. Тобто, фактичним оператором нафтопроводу є російська нафтотранспортна монополія «Транснефть» і російська ділянка та морський термінал перебувають під її визначальним операційним і політичним впливом через КТК-Р. Генеральний директор КТК-Р традиційно є представником російської сторони, а корпоративні рішення ухвалюються за активної участі Транснефти. Це вже не згадуючи про найбільший пакет акцій (31%), яким вона управляє в КТК у цілому.

Отже, Росія через трубу жорстко контролює нафтовий потік американських компаній з Казахстану. Oil guys, хочете зберегти свої прибутки? Тоді дійте так, щоб вам і нам було добре, бо в іншому випадку перекриємо нафтовий кран. Оскільки для власників компаній та менеджменту головне забезпечити дивіденди для акціонерів та високі зарплати собі, то питання права, моралі, справедливості, хто агресор, а хто жертва агресії є глибоко вторинними. Головне – гроші, тобто, дохід-прибуток-дивіденди.

2. В таких majors як Шеврон та ЕксонМобіл є універсальне правило – гроші вирішують усі проблеми на усіх рівнях. Достатньо найняти відповідні лобістські організації і вони внесуть правильну інформацію в потрібні вуха з відповідними рекомендаціями що потрібно зробити. Для того, щоб зрозуміти масштаб цих компаній і ступінь їхнього впливу, декілька цифр. Капіталізація Шеврону 373 млрд. дол. США, ЕксонМобіл – 624 млрд. дол. США. Для порівняння: ВВП України у 2025-му становив 214 млрд. дол. США.

Традиційно обидві компанії мають впливове лоббі в американських адміністраціях, незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Їхні інтереси традиційно важать багато для американської політики з 20-х років минулого століття. Зараз при адміністрації Трампа з її курсом «бури, крихітко, бури», ці компанії переживають ренесанс свого впливу. Тим більше, що їм традиційно служать такі могутні лобістські організації як Akin Gump Strauss Hauer & Feld, Ballard Partners. Показово, що Шеврон став клієнтом Ballard Partners після повернення Трампа до влади, бо Brian Ballard багато років є одним із найближчих політичних союзників Трампа. Його компанія стала найбільшою лобістською конторою Вашингтона після зміни адміністрації.

3. Стрибок цін на нафту, спричинений американо-ізраїльською війною проти Ірану та його асиметричними діями у відповідь, був запрограмований не тільки давнім прагненням США та Ізраїлю розібратись з іранськими аятолами, але й, як зʼясовується, бажанням певних сильних нафтового світу заробити. Механізм описаний в нещодавній статті в The Guardian від 16 липня How Trump’s ‘original oil guy’ boosted US-Israel ties and played down risks of Iran war (Як «справжній нафтовий хлопець» Трампа зміцнив зв'язки між США та Ізраїлем і применшив ризики війни з Іраном?). Стаття велика, лінк на неї в коменті. Суть стисло – впливовий нафтовий мільярдер, засновник і одноосібний власник Continental Resources Гарольд Хамм з ближнього кола Трампа, використав ізраїльське лобі та свій вплив в Білому домі. Фактично, він обманув Донні своїм авторитетним «прогнозом», що у разі війни в Затоці цінового стрибка не буде, бо ж США вже не залежать від нафти звідти, хоча він як професіонал прекрасно розумів, що це не так. Це було зроблено просто для того, щоб заробити собі і певному колу друзів президента на високих цінах на нафту, усе решта – несуттєво.

Незважаючи на карликовий, порівняно з Шевроном, масштаб Continental Resources, компанія і її власник мають набагато більший вплив, ніж можна було б очікувати лише за її фінансовими показниками. Harold Hamm є одним із ключових архітекторів сланцевої революції у США, його компанія була одним із перших великих розробників легендарного сланцевого родовища Bakken. Хамм традиційно має значний вплив на американську енергетичну політику та галузеві дискусії, особливо щодо регулювання внутрішнього видобутку. Якщо Шеврон – це глобальний енергетичний гігант із діяльністю по всьому світу, то Continental Resources – спеціалізована компанія, галузевий і політичний вплив власника якої у США є непропорційно великим відносно розміру активу. (Принагідно, зазначу, що сам був свідком того, яку численну аудиторію збирали доповіді менеджерів Continental Resources на міжнародних конференціях зі сланцевої тематики та гідророзриву в 2010-х).

4. А тепер, взявши описане вище до уваги, повернемось з-за океану до Чорного моря. Нафтовий потік з Казахстану через трубопровід КТК Тенгіз – Новоросійськ важить в глобальному вимірі – десь 3,5% світового експорту сирої нафти. Незважаючи на відносно невелику частку у світовому масштабі, казахстанська нафта має непропорційно велике значення для європейського ринку. Покупці CPC Blend – НПЗ країн Європейського Союзу. Приблизно кожна восьма тонна сирої нафти, яка імпортується в ЄС походить із Казахстану, і понад 80% цього обсягу проходить через Тенгіз – Новоросійськ і морський термінал КТК у Южній Озеріївці. Отже, навіть інформація про потенційні збої з постачанням сировини на європейські НПЗ неминуче викличе підвищення цін на нафту.

Кому потрібний новий нафтовий стрибок цін? Зрозуміло, що передусім Росії. Ірану також, але якщо ти не можеш продати свою нафту із-за американського вогню в Затоці, то тобі ціна не допоможе. Також високі ціни цікавлять традиційних majors. Звісно можна висловити застереження, що вони не потрібні Трампу, бо наближаються листопадові проміжні вибори. І тут варто згадати про фактор Хамма. Він, ймовірно, не дуже був радий тому, що ціни на нафту поповзли донизу після підписання меморандуму між США та Іраном з припинення вогню. Потрібний новий імпульс. І ось ми спостерігаємо нову фазу війни в Затоці. Активізувались хусити – ще один чинник.

5. І ось на цьому близькосхідному тлі в Москві вирішили додатково зіграти в цінову ескалацію, використавши своє володіння «нафтовим краном» в Южній Озєрєєвці та обернути удари СОУ по танкерах зі шкоди на свою користь.

У своїй статті для «Дзеркала тижня» майже трирічної давнини, від 8 серпня 2023 року (лінк в коменті) я відзначав: «В дестабілізації нафтового ринку лежать наміри Росії, які спрямовані на те, щоб зменшити обсяги чужої нафти на ринку й підняти ціни. Обмеження під тим чи іншим приводом постачання нафти з Казахстану через КТК – ідеальне для цього». Звісно, що КТК не дорівнює «Транснефть». Але! Експлуатацію систем нафтопроводу, диспетчеризацію, перекачування нафти та відвантаження на танкери здійснює КТК-Р, на чолі з росіянином. Окремі експлуатаційні роботи на морському терміналі Южная Озєрєєвка (буксирування, швартування, аварійно-рятувальне забезпечення тощо) виконуються за контрактом між КТК-Р та дочірньою компанією Transneft-Service. Звісно, що субʼєктність КТК, попри важливість труби і її прибутковість як самостійної господарюючої одиниці, визначається видобувними консорціумами на родовищах Тенгіз, Карачаганак, Кашаган, які формують нафтовий потік на ринок ЄС та генерують відповідний корпоративний грошовий потік. Однак, Транснефть має фактичний повний операційний контроль над такою «тендітною» ланкою як термінал в Южній Озєрєєвці, який дозволяє випливати на комерційний трафік відвантаження нафти. А відповідні команди «Транснефть» може генерувати не тільки зі свого вищого корпоративного рівня, але й з Кремля.

А тепер згадаймо указ президента РФ № 502 «Об особенностях захода судов в морские порты Российской Федерации» від 21 липня 2025 року. Цим указом рік тому Путін істотно посилив роль ФСБ у контролі за доступом до російських морських портів. Згідно указу будь-яке судно, що прибуває з іноземного порту до російського морського порту, може отримати дозвіл на захід лише після погодження з ФСБ, капітан морського порту більше не може самостійно дозволити захід без такого погодження. Чому це було зроблено? Поява збіглася в часі з серією атак і вибухів на суднах, пов'язаних із Росією, посиленням санкцій проти російського «тіньового флоту», зростанням загроз для портової та енергетичної інфраструктури РФ. Після указу № 502 ФСБ фактично стала ключовим органом безпекового контролю за міжнародним судноплавством у всіх російських морських портах. Це суттєво посилило її вплив на функціонування портової системи. Зараз ми не бачимо жодних заяв ФСБ з приводу «террористической атаки в акватории Морского терминала КТК». А вони й не потрібні. Працює ланцюжок Кремль – ФСБ – Транснефть – КТК-Р – КТК. А тому звідси й вжита в заяві КТК термінологія й звороти в стилі ФСБ. І це усе погоджено в форматі УСІХ акціонерів КТК, включно з американськими majors. На це вказує і той факт, що на термінал КТК пішли підсанкційні танкери, які є пріоритетними для ураження законних воєнних цілей на морському ТВД.

6. Як цю ситуацію використовують американські majors? Доволі ефективно. Останні роки в корпоративних річних звітах (форма 10-К) містяться чіткі застереження. Візьмемо, наприклад, Шеврон: «…Chevron зберігає частку в Каспійському трубопровідному консорціумі (КТК), який забезпечує основний експортний маршрут для видобутку з родовища Тенгіз у Казахстані. Несприятлива подія або інцидент, що впливають на діяльність КТК... можуть негативно вплинути на родовище Тенгіз, результати діяльності та фінансове становище компанії. Фінансовий вплив таких ризиків залишається невизначеним». Ще більш прямо говориться у звіті ЕкссонМобіл: «Можливо, що транспортування казахстанської нафти трубопроводом КТК може бути порушено, скорочено, тимчасово призупинено або іншим чином перервано. Такі події можуть негативно вплинути на виробництво, продажі, прибутки та грошові потоки від діяльності компанії в Казахстані».

Що це означає? Це непросто інформація до відома. На ній заробляють. Majors не продають нафту самі за поодинокими випадками. Цим займаються глобальні трейдери (Vitol, Trafigura, Gunvor, Glencore, Mercuria тощо) і саме вони оперують нафтою majors після того, як вона перетекла на фланці виносного причального пристрою в танкер і стала його власністю, визначають її ціну з урахуванням означених вище ризиків.

7. А тепер щодо нафтопродуктів. В аналізі Reuters ще восени 2025-го йшлося, що скорочення російського морського експорту нафтопродуктів приблизно на 500 тис. бар./добу підвищило світові маржі переробки та принесло вигоду ExxonMobil, Chevron, разом з європейськими Shell і TotalEnergies, які разом контролюють понад 10% світових потужностей з переробки. У пресрелізі про результати 2025 року ExxonMobil прямо повідомила про різке покращення результатів сегмента Energy Products (переробка, маркетинг і продаж нафтопродуктів): «Прибуток сегмента Energy Products зріс з $4,0 млрд у 2024 році до $7,4 млрд у 2025 році (+84%)».

А у звіті за I квартал 2026 року компанія повідомила про суттєве покращення результатів сегмента, зазначивши, що зросли обсяги продажу нафтопродуктів, реалізація їх залишалася на історично високому рівні. Сегмент продемонстрував кращі результати, ніж очікував ринок, а високі обсяги переробки забезпечили додатковий прибуток навіть попри складну ситуацію на нафтовому ринку. Отакої!

До речі, варто згадати, що якраз з другої половини минулого року СОУ почали активно працювати по російських НПЗ. Тобто, американські majors в Казахстані непогано заробляють і на ризиках, повʼязаних з можливими діями Росії через шарпанину «нафтовим краном» в Южній Озєрєєвці, і на винищенні СОУ російських НПЗ з їхніми конкурентними обсягами постачань на європейський ринок.

8. Ні, Гарольд Хамм не має російських звʼязків чи бізнесу, повʼязаного з РФ. Більш того, він критикував американських majors за надмірне захоплення російськими проектами і розглядав відсутність інвестицій Continental Resources в Росії як правильне стратегічне рішення. Просто Гарольд Хамм хоче мати більше грошей, аніж його нинішні «скромні статки» мультимільярдера. І не тільки він, крупняк хоче того ж самого!

Мій американський знайомець написав з приводу згаданої статті в The Guardian: «… Статки цього нафтового магната з Оклахоми становлять лише близько 20 мільярдів доларів. Очевидно, що йому цілком «справедливо», щоб через це весь світ опинився в хаосі, а інфляція ще більше погіршила вартість життя для пересічних людей – аби він міг стати ще трохи багатшим. Обоє моїх батьків працювали в нафтовій компанії, тому нафтова промисловість забезпечувала їх протягом усієї трудової кар'єри. Завдяки їй мій брат і я мали забезпечене дитинство, а мої батьки змогли вийти на пенсію: батько у 63 роки, а мама – у 55. Батько завжди високо цінував нафтову галузь і те, що завдяки їй США мали чи не найнижчі у світі ціни на паливо та енергоносії. Проте я не можу уявити, що він дивився б із гордістю на те, як Сполучені Штати починають війну головним чином для того, щоб зробити ще багатшими кількох заможних нафтових керівників – приятелів президента… Це огидно».

9. Повідомлення останніх днів в контексті багатостраждального 21-го пакету – у ЄС знижується підтримка санкцій проти РФ. Комусь з країн-членів хочеться більше СПГ з Ямалу, комусь його хочеться більше возити, хтось хоче мороженої рибки, а є ті, хто хоче щоб російські воєнні злочинці без зайвих візових клопотів приїздили й витрачали свої гроші саме у них – на престижних спа, в дорогих ресторанах, розкішних бутіках, Великі компанії хочуть великих грошей. Гарольди хамми є не тільки в США. Огидно…

Але нам своє робити!

10. Що робити? По-перше, не варто сприяти Росії у розкручуванні цін нафту і нафтопродукти на ринку через ураження танкерів в зоні терміналу КТК в Южній Озєрєєвці. За період з 17 по 22 липня підйом ціни Brent становив 4,7 $/барель – з 88,1 до 92,8 $/бар. Значною мірою, це спровоковано панічними заявами МЗС Казахстану та КТК, за якими стирчать як інтереси додаткового заробітку majors (фактор Хамма), так і вуха Кремля.

По-друге, полювати за підсанкційними танкерами краще поза зоною Южної Озєрєєвки. По-третє, більш важливо було би випалити резервуарні парки нафтобази «Грушова» над терміналом Шесхаріс безпосередньо в Новоросійську.

По-четверте, МЗС України було варто нагадати МЗС Казахстану, хто є агресор і що варто подбати про диверсифікацію маршрутів експорту нафти.

По-пʼяте, посольство України в США мало би налагодити комунікацію з американськими majors, що працюють в Казахстані та вести моніторинг діяльності їхніх лобістів.

Ну й що можна навести чимало чого іншого. На цинізм різнокаліберних «хаммів» і спецоперацій ФСБ у нас є чим відповісти.