Крихітний острів допомагає Росії обходити західні санкції - розслідування

Крихітний індонезійський острів Великий Карімун за менш ніж 40 кілометрів від Сінгапуру перетворився на головний азійський хаб для перевалки санкційної російської нафти. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на розслідування Bloomberg.

Термінал, що змінив хазяїна

За даними раніше не оприлюднених індонезійських митних звітів, з липня 2024-го по травень цього року термінал Карімун прийняв нафтопродуктів на суму $1,6 млрд із семи російських портів, три з яких перебувають під санкціями ЄС. На острові, де через неродючий ґрунт неможливо навіть вирощувати рис, а промисловості практично немає, у найкращих готелях – по $40 за ніч – останніми роками почали зупинятися російські бізнесмени.

Їхньою метою є місцевий нафтовий термінал, який у середині 2024 року змінив власника. Об'єкт, тоді відомий як PT Oiltanking Karimun Terminal, придбала компанія Novus Middle East DMCC з ОАЕ – разом із 30 резервуарами для зберігання, установками для змішування пального та глибоководними причалами.

За санкційними документами ЄС, Novus пов'язана з мережею нафтотрейдингових і судноплавних компаній 2Rivers, яку контролюють двоє азербайджанських бізнесменів. Їх звинувачують у тому, що з 2022 року вони відіграють ключову роль у російській нафтовій торгівлі – зокрема допомагають приховувати походження вантажів. У документах про внесення бізнесменів до санкційних списків згадуються їхні зв'язки з «Роснефтью». Сама компанія 2Rivers у відповідь на запит Bloomberg заявила, що після викупу її менеджментом у 2024 році вона не має жодного стосунку до Novus Middle East DMCC.

Танкер за 17 тисяч кілометрів від дому

Більшість вантажів з Росії перевозить так званий тіньовий флот. Один із прикладів – 18-річний танкер Solo під мальтійським прапором, який вирушив у дорогу за 17 тисяч кілометрів від Карімуна – з підсанкційного порту Приморськ на Балтиці. Судно пройшло через Балтійське й Середземне моря, майже місяць простояло біля Суецького каналу, а перед прибуттям на Карімун встигло розвантажити частину палива в Малаккській протоці шляхом перевантаження з судна на судно.

Наступного дня на терміналі вивантажили ще 238 548 барелів газойлю. Одержувачем у документах значилася компанія Cromwell Alliance FZCO – без жодної публічної інформації про неї, хоча за даними IP-адрес її домен використовує той самий поштовий сервер, що й інші структури 2Rivers. За торговими даними, саме такі десятки компаній-прокладок отримали понад 90% із 5 млн тонн нафтопродуктів, що пройшли через Карімун після його викупу компанією Novus.

Після перевантаження вантаж перемарковують як індонезійський продукт – іноді просто тому, що його вже змішали з іншим паливом, – і відправляють далі здебільшого цілком легальними танкерами, яких приймають лояльніші країни на кшталт Сінгапуру.

Джерело: Bloomberg, Google Earth

Куди прямує нафта далі

З жовтня по квітень понад 700 тисяч тонн – 40% усього палива, вивезеного з Карімуна за цей період, – потрапило на термінал на сінгапурському острові Джуронг, ключовому пункті входу до регіонального паливного хабу. Звідти, за даними аналітичної компанії Kpler, вантажі йшли далі – на термінал Chevron на Філіппінах, до Австралії та інших країн. Нафту також отримували плавучі сховища біля Малайзії та покупці в М'янмі, яка після квітневої угоди з Росією про додаткові поставки енергоносіїв стала одним із важливих клієнтів Карімуна. Ще одна частина – нафта, сировина для пластмас, – опинилася на китайському підприємстві поруч із заводом, у якому міноритарну частку має Saudi Aramco.

Санкції є, контролю немає

З 2024 року Велика Британія послідовно вносить до санкційних списків компанії, причетні до постачань нафти з Росії на Карімун, включно з власником терміналу. У квітні до свого пакета санкцій острів додав і Євросоюз. Проте Індонезія, як і більшість країн регіону, застосовує лише санкції, підтримані ООН, і не забезпечує виконання односторонніх обмежень інших держав – тож юридично торгівля на острові залишається поза межами досяжності західних регуляторів.

Нагадаємо, Росія продовжує нарощувати тіньовий флот, попри санкції США та Євросоюзу – судна маскують під іншими прапорами й передають маловідомим компаніям. Водночас Україна активно атакує підсанкційні танкери: у ніч на 11 липня Сили оборони уразили понад 20 танкерів РФ в Азовському морі.