Шуфричіада. Хроніка усунення представника ОПЗЖ від головування у комітеті з питань свободи слова

20 вересня відбулася історична подія – Верховна Рада України усунула з посади голови комітету з питань свободи слова Нестора Шуфрича. Це один з перших нардепів, який поповнив Реєстр зрадників.

Питання навіть не в тому, чому його не зняли з посади ще 24 лютого 2022 року. Такий політик взагалі не мав би очолювати комітет з питань свободи слова, який віддається, як правило, опозиції. Але монобільшість «Слуг народу» проросійську партію ОПЗЖ у 2019 році сприймала як опозицію.

Після повномасштабного вторгнення Шуфрич не просто залишився на посаді. Він став найбільшим балакуном з-поміж нардепів ексОПЗЖ.

У 2022 році Рух «Чесно» ініціював публічне звернення до Верховної Ради з вимогою зняти Шуфрича з керівної посади в комітеті. Цю вимогу підтримали «Детектор медіа», ZMINA, DeJURE та низка інших громадських організацій.

У лютому 2023 року віцеспікер Олександр Корнієнко парламенту заявив про те, що «Нестор Іванович» має сам піти з посади голови комітету. Тобто мова йшла про добровільне написання заяви. І Шуфрича один з представників парламентської президії називав дуже ввічливо – на ім’я і по батькові.

«Серед опозиції є багато охочих очолити комітет», – зазначив Корнієнко в етері марафону «Єдині новини». І в цих його словах «прекрасно» все.

Але проросійський політик незадовго до цієї заяви Корнієнка дав чітко зрозуміти: він не піде з посади голови комітету і складати мандат не збирається.

Заяву Корнієнка щодо Шуфрича Рух «Чесно» обговорював не раз зокрема і під час етерів, у програмі ««Чесно» про парламент» на радіо NV і наголошував на тому, що зняття шуфрича з керівної посади в комітету – це відповідальність Верховної Ради. Для цього достатньо просто зареєструвати постанову і підтримати її.

У липні до 500 днів з початку повномасштабного вторгнення народна депутатка Мар’яна Безугла повідомила на своїй сторінці у Facebook, що реєструє проєкт постанови:

«Проєкт постанови щодо відкликання Шуфрича з посади голови Комітету з питань свободи слова. На реєстрації та буде опубліковано на сайті парламенту в понеділок. Моя команда зробила ціле OSINT досліження щодо цього чортяки. Раджу ознайомитися з нелегким проросійським і що цікаво, проугорським, шляхом Нестора в тексті пояснювальної записки до постанови. Запрошую колег до підписання…»

Через кілька днів після цієх заяви представники ЄС теж зареєстрували свій проєкт постанови. Про це повідомила народна депутатка Ірина Геращенко.

Але з липня це питання не потрапляло до порядку денного.

Далі у серпні цього року віцеспікер Олександр Корнієнко наголосив, що питання зняття Шуфрича з посади має виносити у порядок денний або голова фракції «Слуг народу» Давид Арахамія, або ж його заступник Андрій Мотовиловець. Тому адвокація громадського сектору була спрямована саме на Арахамію.

Спершу нардепи називали днем усунення Шуфрича 24 серпня. Тобто країна мала б від нього позбутися у Комітеті свободи слова символічно у День відновлення незалежності України. Але цього не відбулося. Далі джерела назвали як орієнтовну дату – вересень.

У вересні у Шуфрича відбулися обшуки. Після оприлюднення фотографій з будинку проросійського політика соцмережі вибухнули мемами.

Шуфричу таки вручили підозру у держзраді. Печерський районний суд міста Києва відправив його у СІЗО без можливості внесення застави. Це сталося 15 вересня.

І ось через 4 дні, 19 вересня, з’явився довгоочікуваний проєкт постанови, який одразу ж внесли у порядок денний. Ініціаторами виступило керівництво ВРУ – Руслан Стефанчук, Олександр Корнієнко та Олена Кондратюк.

Таким чином заяви про те, що питання мав ініціювати голова фракції не відповідали дійсності. Насправді постанову міг внести і спікер, і віцеспікери. Просто не було політичної волі.

Постанову підтримали 258 нардепів. З них 184 – «Слуги народу». Депутатська група «Відновлення України», яка складається з уламків ОПЗЖ, дала лише 2 голоси, а ПЗЖМ не дало жодного голосу.

Шуфрич – не єдиний представник ексОПЗЖ, хто був призначений на керівну посаду. Наразі в низці комітетів на ключових позиціях залишаються його колеги. Зокрема секретарем Комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування є Дмитро Ісаєнко.

І парламент просто зобов’язаний вирішити ці кадрові питання, оскільки саме Верховна Рада обирала цих політиків на керівні посади.