Війна з Росією має закінчитися в 2023 році. А якщо ні?

Путін хоче затягнути війну Росії з Україною до президентських виборів в Америці у листопаді 2024 року, сподіваючись на зміну хазяїна Білого дому і, відповідно, політики Сполучених Штатів стосовно України. Це марні сподівання, проте без більшого залучення НАТО і надання українцям сучасної зброї російсько-українська війна може дійсно затягнутися. Тому необхідно змінити підхід до цієї кривавої війни. Новий підхід мав би звучати так: війна з Росією має закінчитися у 2023 році – перемогою України. Це б не тільки скоротило час війни, а й зменшило неминучі втрати людських життів, руйнування інфраструктури і припинило падіння української економіки. Україна має отримати все, що скорочує час російсько-української війни та знижує ймовірність Третьої світової.

Злочинне насильство Російської Федерації проти українців Москва прикриває загрозою використання ядерної зброї. Це гра з дуже високими ставками, в якій Путін створює пекельні ризики небезпеки різкої ескалації, вірячи, що цим зможе залякати Україну і наших західних союзників. Кремль опинився у тупиковій ситуації, однак до кінця цього року мало що може принципово змінитися, якщо колективний Захід не наважиться на рішучі кроки, включно з постачанням Україні більш сучасної авіації.

Україна та майбутнє

Вже зараз потрібно думати над тим, що коли українська армія вижене московських загарбників зі своєї території, страждання українців можуть не закінчитися. Україна не може будувати своє майбутнє, коли існуватиме загроза, що Росія зможе його розбомбити. Щоб перемога не виявилася пірровою, не можна дозволяти, щоб Російська Федерація або те, що може від неї залишитися, була здатною після програшу обстрілювати Східну Україну зі своєї території чи засилати на наші землі воєнізовані терористичні групи для дестабілізації української держави.

Якщо кордон України з Росією не перетвориться на кордон Європейського Союзу і НАТО з Російською Федерацією, то московити будуть здатними легко набігати та відступати, як це робили колись в давнину їхні предки – ординці. Не говорячи вже про Чорне море, де російські підводні човни будуть спроможні створювати хаос і блокувати українське судноплавство. При цьому зараз важко прогнозувати точно, хто ж може прийти після усунення Путіна від влади. Якщо Московія буде навіть виснаженою військово, ресурсно, фінансово і матеріально, у її нових лідерів може залишитися запас злості та реваншистські наміри. Не знищена і не фрагментована на частини Росія буде завжди величезною загрозою для України і для всього світу.

Трапилося так, що Сполучені Штати та колективний Захід чітко встановили для України правило, коли не допускаються жодні удари по території Російської Федерації через побоювання, що Москва здатна зробити спробу перенести свою війну на територію і західних держав. У той час, коли Росія щодня обстрілює ракетами та бомбить наші території, пересічні росіяни перебувають в безпеці та всі ці довгі місяці війни живуть так, ніби війна їх не стосується зовсім. Спостерігати за цією своєрідною грою у піддавки з Кремлем нескладно, коли сам не живеш в Україні, а лише спостерігаєш за трагедією українців на екрані свого телевізора. Мовляв, ми у всьому солідарні з вами, але напряму втручатися не можемо, бо тоді це спровокує Третю світову війну.

Перша жертва війни – правда. Росія сама спіймала себе на Україну, і не дивлячись на те, що ціна її неспровокованої агресії щодо України з кожним новим місяцем війни стає все більшою, Путін ніяк не бажає відмовлятися від своєї ідеї фікс – нової колонізації України, бажаючи цим закрити назавжди «українське питання». Не дивлячись на те, що Російську Федерацію вдалося «розтягнути на мотузках санкцій», російський диктатор й досі не подає жодних ознак того, що він готовий закінчувати розпочату ним війну. Він ухиляється, маневрує та сподівається, що, затягуючи час, зможе виторгувати для себе прийнятні умови.

А коли ціна перебування в Україні для Путіна стане занадто високою, то у нього завжди залишається запасний варіант. Все, що Росії потрібно буде зробити, – це вивести свої терористичні війська за російський кордон і заявити, що її політика «позбавлення України від нацистів досягла успіху». Тоді він зможе відновити свою армію, навчаючись на помилках, зроблених в 2022-2023 роках, перш ніж почати нову війну через три-п’ять років. Очевидно, що не добивши свого ворога, Україна ризикує отримати другий етап російсько-української війни. Тільки тоді може і не бути такої потужної допомоги з боку Заходу.

Ядерний шантаж Кремля

Роблячи спробу взяти західний світ «на слабо», сподіваючись, що в момент найбільшої конфронтації на Заході «моргнуть першими», росіяни знову почали погрожувати ядерною зброєю. Схоже, що в Кремлі так і не зрозуміли, що якщо вони застосують ядерну зброю, то відповідь з боку США і НАТО буде миттєвою. А те, що останнім часом багато російських пропагандистів і експертів почали залякувати світ можливістю застосування ядерної зброї, говорить не про силу Путіна, а про слабкість самої РФ, в якій вже почали розуміти, що довго такого величезного економічного виснаження війною Росія не витримає.

Аргументи цих залякувань так разюче подібні один до одного, що складається враження, що формувались вони в одному «мозковому центрі». Це єдине джерело готує інформацію, яку пізніше озвучують Караганов, Медвєдєв, Соловйов, Скабєєва, Попов, Симоньян і десятки інших довірених осіб, котрі обслуговують путінський режим. Такі гучні «лякалки» потрібні диктатору, зокрема, для внутрішнього користування та націлені насамперед на ультраправих російських націоналістів, які складають базу Путіна. І хоча їх не можна повністю ігнорувати, але будь-яка відповідь має продемонструвати, що Америка, Європа і НАТО чітко вирізняють, де є гіперболізований блеф, а де реальна загроза. Бо й досі достеменно невідомо, в якому стані знаходиться російський ядерний арсенал. Не варто забувати й той факт, що протягом останніх восьми місяців Росія знімає системи наведення зі своїх ядерних ракет і використовує їх у ракетах зі звичайними боєголовками для атаки на українську інфраструктуру.

Третина ядерного арсеналу теоретично все ще може бути придатною до використання, але залишається велике відставання в обслуговуванні решти двох третин. Варто пригадати, що Радянський Союз програв свій блеф із Кубинською ракетною кризою, оскільки тоді більшість ядерних боєприпасів Никити Хрущова були в транспортних ящиках на кораблях, що прямували на Кубу. У той час у СРСР не було нічого «готового». І тут прослідковується певна схожість із сьогоднішніми погрозами з боку Москви.

На даний момент слабкість Путіна в тому, що після невдалого заколоту Евгения Пригожина його позиції в очах російського істеблішменту сильно похитнулися. Наразі не передбачається жодного «параду перемоги» або чогось іншого, щоб відновити втрачений ним імідж «жорстокого лідера». І він намагається це компенсувати, розмахуючи «ядерною палицею». Проте для серйозного підриву сили Путіна потрібно зробити певні кроки, аж до безпосередніх дій проти Росії. Схоже, що Захід вирішив піти дещо іншим шляхом: дотиснути РФ економічно через нові санкції та болючі обмеження її фінансової діяльності, дочекавшись, поки Росія самознищиться.

У минулому місяці на Петербурзькому економічному форумі Путін заявив, що ядерна зброя захистить російську безпеку «в найширшому сенсі цього слова», але наразі «немає необхідності» її використовувати. Варто пригадати, що після вторгнення в Україну Путін і високопосадовці, включаючи заступника голови Ради безпеки Росії Дмитрия Медведєва та міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова, очолили нагнітання ядерного страху.

А оголошуючи про вторгнення в Україну у перший день війни, Путін попередив, що будь-яка країна, яка втрутиться у війну, зіткнеться з наслідками, «такими, яких ви не бачили за всю свою історію», недвозначно натякаючи на ядерну зброю. Через кілька днів він привів російську ядерну зброю в «особливу бойову готовність». Відтоді Росія призупинила участь у новій угоді СНО та оголосила, що ядерна зброя зберігатиметься і в Білорусі.

Свої невдачі у війні з Україною Росія хоче компенсувати залякуванням України та Європи ядерним апокаліпсисом. А враховуючи путінське глибоке переконання, що він є єдиним опікуном і захисником держави, це вказує на те, що він тепер не знає, що робити далі. Єдине, що отримує Російська Федерація від своєї ядерної зброї, це відсутність прямої участі НАТО чи США у російсько-українській війні.

Путін – психопат, який не здригнеться, вдаючись до будь-яких доступних йому засобів, щоб перемогти в Україні. Питання в тому, чи дозволять йому це зробити його поплічники? Є ті, хто планують майбутнє після Путіна, і сумнівно, що вони захочуть почати з позиції, яка буде значно невигіднішою, ніж зараз. Використання зброї масового знищення – це азартна гра, яку вони навряд чи підтримають, оскільки неможливо передбачити результат і наслідки такої авантюри. Простіше викинути Путіна з насидженого президентського крісла, звинуватити його в усіх провалах діючого режиму.

Неймовірними зусиллями народу і завдяки західній допомозі Україна бореться, тримається й має шанс вийти з війни з Росією переможцем. Втім, попереду ще довгий та тернистий шлях, і багато чого ще потрібно зробити. Тим більше, що в Москві досі сподіваються, що Китай утримає РФ на плаву. І якщо Америка і Європа не діятимуть більш рішуче та послідовніше, то війна може затягнутися.

Хочеться сподіватися на те, що до кінця 2023 року Путіна вже не буде, його ліквідують свої чи посадить у в’язницю. Тепер весь світ точно знає, що Росія є не більше, ніж країною третього світу. І таке приниження стає справжнім жахом для російського істеблішменту.

Манія величі Путіна перетворила його на геополітичного скаженого пса, а скажених собак потрібно знищувати, і що швидше, то краще.

Читайте також: Юрій Гудименко: Ми завжди потребували президента-русофоба