Світ ще можна врятувати. Українці показують приклад

Минулого року, перебуваючи у стані невиправданої ейфорії, ми провадили розмови про те, у якій фазі війни ми зараз знаходимось, й шукали паралелі з Другою Світовою. Хтось казав, що це вже 1943, інші говорили про 1944 чи навіть 1945 роки…

Виглядає усе насправді, що ми десь у ранньому періоді 1938 року. Попереду ще можна чекати і «Мюнхенської змови», і усього іншого, що було після неї. У сучасному світі досить багато чемберленів і деладьє, а от черчиллів на відповідних посадах поки не видно. Мова, як ви розумієте, не лише про нас, а про загрозу глобального масштабу. Їй, звичайно ж, ще можна запобігти. Але з кожним днем це буде зробити складніше.

Можливо про таке не варто говорити публічно. Можливо. Але гору взяла інша логіка: мовчати означає не готуватися. Час готуватися, і не лише українцям.

Чи піде усе саме за таким сценарієм? Не обовʼязково. При тому всьому, що путінська Росія в чомусь схожа на нацистську Німеччину, Росія за рівнем своєї організації і внутрішньої міцності ніколи Третім Рейхом не була, не є і не стане. Московська держава – крихке, різнобарвне, низькотехнологічне утворення з величезною купою протиріч у своїй основі. Їх кріплять лише успіхи зовнішньої експансії. Як тільки їх не буде, почнуться серйозні проблеми всередині. Китай, як вже писав недавно, буде діяти відповідно до рівня неготовності США і НАТО. І тільки так. Вони ще приглядаються.

Світ ще можна врятувати. Українці показують приклад. Але навіть ми не використовуємо усі слабкі місця противника. Не кажучи про наших західних союзників. Ще є час. Поки ще є.