Олексій Копитько Експерт та блогер

Підсумки весни. Найважчі місяці пройдено?

Приблизно з середини липня до вересня щодо зовнішньої уваги глобально ми будемо надані самі себе
фото: ЗСУ

Головний результат – боротьба триває

Точно могло бути набагато гіршим. Наразі ситуацію не можна описати якимись одними фарбами. Максимальний контраст.

Навіть минулої доби. Ще один варварський удар по житловому будинку – але при цьому є результати в Краснодарському краї. Причому – українською ракетою.

Також є хоч і половинчасте, але дозвіл вести активну оборону західною зброєю на російській території. Це результат спільних зусиль усіх, хто звертав увагу на проблему із фокусом на Харків.

Поки що все йде в рамках описаного два місяці тому.

Освіжаємо.

Що змінюється?

По-перше, розблоковано потік американської допомоги. Минуло трохи більше місяця, результати вже потихеньку видно на фронті. Насичення відбуватиметься ще кілька тижнів, після чого настане плато. На землі стане трохи легше.

По-друге, наші війська системно виносять далекобійне російське ППО. Пускові та радари, що обслуговують С-300/С400. Що не тільки має полегшити завдання завдання ударів по російських військових об'єктах. Це ще елемент підготовки до появи Ф-16. Що означає трохи більше можливостей відігнати російську тактичну авіацію з КАБ/УМПБ.

Ймовірно, перші машини можуть з'явитись протягом місяця, але ефект буде помітний на початку осені. Тобто ще три місяці терору КАБами – це реальна перспектива.

По-третє, після дозволу обмежено застосовувати західну зброю російською територією (ще подивимося, як це буде реалізовано, чи немає якогось підводного каміння) з'явився концептуальний нюанс. Починаючи рух у районі кордону, Путін прикривався ідеєю «санітарної зони» для захисту Білгорода та інших прикордонних територій. Пройшло три тижні боїв. Результат прямо протилежний задумам Кремля – ​​виникли передумови для створення «санітарної зони» на 50 км вглиб РФ (куди дістає хаймарс). Раніше ми цього не могли досягти, а тепер потенційно можемо. Це наочний приклад метафори «негативне зростання», яку так люблять у Росії.

По-четверте. Навіть можливість обмеженого застосування тих самих хаймарсів по території РФ впливає на загальну картину. Як зазначалося раніше, ворог наближається до моменту, коли доведеться обирати напрямок основного удару в рамках літньо-осінньої кампанії. Наразі найбільш очевидний варіант – це Донецька область. Однак у міру збільшення кількості далекобійних коштів у розпорядженні української армії зростала мотивація перенести акцент на Харків. Тепер ця мотивація врівноважена. Шанси на успіх гіпотетичного «наступу на Харків» (охоплення із заходу тощо) знижуються. Як наслідок – знижується його ймовірність у принципі. Над чим, власне, і треба працювати всіма силами.

Що важливо наголосити. Громадянські харків'яни, відмовившись звалюватися на паніку, зруйнували плани російського командування. Наші війська завдали ворогові великих втрат у прикордонній зоні та зірвали плани одночасних ворушінь у Сумській області. Росіяни накопичують там угруповання, але свого роду фальстарт на Харківщині змусить коригувати плани. Для продовження тиску росіяни будуть змушені використовувати додаткові сили з інших ділянок фронту.

Що далі? Повторюся – неуспіхи на фронті провокуватимуть терор росіян проти цивільного населення у Харкові. Ще місяці три (беремо помірно-гірший прогноз) будуть дуже обмежені можливості щось із цим зробити. Тож усім варто ще раз об'єктивно оцінити ризики. Наразі городяни в масі справляються бездоганно. Проте практично при кожному ударі серед жертв та потерпілих діти…

В цілому

Що таке літо? Це час поступового зростання наших військових можливостей на тлі стрімкого випадання України з поля зору широкої аудиторії та політичних еліт скрізь.

Ізраїльсько-палестинська повістка витісняє наші проблеми. На тлі операції в Газі загибель людей від російського удару по «Епіцентру» виявилася практично непоміченою. Пропалестинські групи у США та Європі дозволяють собі таке, від чого симпатики України та українські біженці нескінченно далекі. Наші не створюють проблем.

Скоро розпочнеться футбол. З переходом на Олімпіаду, а потім – у глобальну відпустку до вересня.

Оскільки здаватися ми не збираємося від слова зовсім, а для перелому на фронті допомоги недостатньо, об'єктивно є передумови зниження статусу «української теми», яка перетворюється на токсичну рутину.

Звісно, ​​Україна на різних рівнях із цим бореться, але тенденція така.

Свідомо не чіпав «переговори», «перемир'я» тощо. У мережі є версії на будь-який смак, кожен може вибрати вподобану. Я звернув би увагу на інше.

Приблизно з середини липня до вересня у плані зовнішньої уваги глобально ми будемо надані самі собі. При цьому є деякі передумови для покращення ситуації на фронті. Досвід показує: для нас – це ідеальні умови, щоб самостійно все зіпсувати та підійти до нових викликів у розібраному вигляді.

Ось не треба.

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: