Росія використовує полонених як зброю проти України

Маргарита Симоньян вкинула список із 500 прізвищ і заявила, що це список українських військовополонених, яких нібито відмовляється забирати українська влада. Бо нібито хоче забрати лише 38 азовців. А решту, мовляв, кинути. Таких «списків» Росія може породити скільки завгодно, тому що у полоні багато наших, йде постійна боротьба, щоб їх витягнути.

Тут росіяни мають дві цілі.

Перша – внутрішня. Розгойдування.

Не здивуюся, якщо росіяни почнуть виходити на сім'ї наших полонених (обіцяючи звільнення, найкращі умови утримання або просто шантажуючи) і вимагати якихось публічних акцій. Проти влади. Проти командування. І проти близьких «азовців», які багато роблять, щоби тема полонених була видимою. Історія максимально болісна, багато зрозумілих емоцій.

Друга мета – зовнішня. Дискредитація позиції України перед самітом у Швейцарії.

У «формулі світу» один із пунктів – звільнення всіх полонених та депортованих (у тому числі – вкрадених росіянами дітей). Москва намагається наперед збити цей пункт.

Я коли побачив це вкидання, чомусь згадав історію 2002 року. Коли терористи вимагали від родичів заручників, захоплених під час постановки «Норд-Ост», вийти на Червону площу у Москві з вимогами до Путіна. Паралізовані страхом люди, природно, вийшли. Якщо є навіть ілюзорний шанс урятувати своїх, близькі намагаються його використати.

Тобто гра на темі полонених – це чистий тероризм з боку Кремля. Російська пропаганда моментально підхопила і почала розганяти цю історію, зокрема – перекладати різними мовами.

Такі операції за межею фолу – це ознака того, що тонкі методи проти України вже погано працюють. У Росії стає дедалі менше інструментів.

До середини червня буде лавина інформаційних операцій. Варто набратися терпіння та холоднокровності.