Екзестенційна війна – це вирок

Можливо, для когось визначення «екзистенційна війна» і звучить поетично-романтично, ще й фонетично привабливо. Найчастіше подібну патетику вживають люди, які насправді не вкладають ніяких усвідомлених змістів у це визначення й тим паче не вимагають від себе бодай трішки відповідати цій реальності – екзистенційна війна.

А це вирок. Це не довга війна і не довготривала – а екзистенційна до тих пір, доки існуватиме російська екзистенція.

Останні 300 років у нас стріляли ті самі й за те саме.

Тож сторони можуть програвати чи перемагати – але далі ворогувати. Бо генетична непримиренність двох екзистенцій не передбачає кінця. Ні перемога, ні поразка нічого не міняють у цій дуальності. В цьому й всеосяжна суть екзистенційної війни, що ворогування – це стан. Це спротив не стільки мілітарний, скільки ідеологічний, культурний, мовний, базово-національний.

Екзистенційна війна – це війна передовсім матриць, а не лише боєприпасів.

Війна закінчиться завжди чимось і колись, а екзистенційна триває на інших, більш значимих понятійних рівнях.

Якщо війна починає усвідомлюватися народом як екзистенційна – в це повинні вкладатися зовсім інші смисли, ніж вкладалися у 2022-2023.