Чи наважиться влада здати національні інтереси України?

Речники «слуг» і тих, хто проситься до них в уряд, заспівали вже підзабутої було пісеньки.

Схоже, нею будуть відволікати увагу, якщо Зеленський і його кротики таки наважаться здати національні інтереси України.

Це пісня – про Мінські домовленості і штучно припасовані до них елементи, яких там нема: чи то «формулу Штайнмаєра», чи «переговори з бойовиками», чи «вибори чимшвидше», чи будь-які інші російські забаганки.

Росія завжди тлумачить будь-які угоди на свою користь.

Доведено всією українською історією.

І найгірше, що тут можна зробити – почати їм підігрувати, прийняти їхню інтерпретацію і читати угоди так, як їх читають росіяни.

За Порошенка Мінські домовленості фіксували Росію як учасника, а не посередника конфлікту; Україна, Німеччина і Франція нав'язували Росії принцип «спершу безпека», що унеможливлювало припасування забаганок; і Росія вже торгувалася за формат міжнародної миротворчої місії, яка мала зайти на окуповані території, і зокрема взяти під контроль державний кордон.

Все це було відкинуто Зеленським і компанією уже в 2019 році. Вони вважали, що їм краще почати читати Мінські домовленості слідом за росіянами на російський лад.

Але миру це не принесло. І не могло принести. Бо мета росіян – вся Україна. І єдиний спосіб збити їх з цієї мети – нав'язувати своє прочитання і ситуації, і будь-яких домовленостей, координуючи це з союзниками.

А паралельно зміцнювати армію і відроджувати економіку.

Однак це треба вміти.

Порошенко вміє, і йому це вдавалось.

Зеленський і компанія не вміють – але наважились взяти на себе відповідальність.

Ця ноша стає для них все більш непосильною. Але винуватити в цьому вони мають не «Мінські домовленості» чи будь-що інше, а самих себе.