Кремль хоче знекровити Україну. Що ми можемо зробити

Притомні люди посміялися з марення пєскова про те, що використання Україною західної зброї – це «успіхи демілітаризації».

Але це безумство має свою, схиблену, безумну логіку. Так, як і марення путіна, коли він називає «декомунізацією» руйнування цивільної інфраструктури та енергетичних чи промислових обʼєктів.

У кремлі, очевидно, свідомі провалу програми-максимум з поглинання України. Але їм не вперше задовольнятися програмою-мінімум. Вони вважають, що мають час. Тому хочуть знекровити Україну, втримати ту її частину, що зможуть – а потім навалитися ще раз.

Про плани чергувати примирення і атаки їхні речники говорять, не приховуючи.

Уже зараз понад 60% надходжень України від експорту – це агропродукція. Більше половини бюджету формується завдяки зовнішній допомозі. У кремлі це породжує надії.

Щоб їх зірвати, Україна вже зараз має принципово змінити внутрішню політику. Перейти до формули виживання і розвитку.

1. Усвідомлена єдність. Жорсткий мораторій на «срачі». Анонімні телеграм-канали, хейтерство і пошук порошинок у оці одне одного мають бути зупинені. Переслідування за політичною ознакою – також. Справи, порушені з політичних мотивів – закриті. Максимально задіяний і розширений формат робочих груп, платформ і майданчиків для вироблення рішень за участі різних партій і експертів громадянського суспільства.
2. Прозорість і сутнісний контроль. Відкритість усіх процедур, процесів і кошторисів, не повʼязаних безпосередньо з воєнними задачами. Парламентський і суспільний контроль, свобода слова – але не для «срачу», а для фахової предметної дискусії.
3. Справедливість і правосуддя. Завершення перезавантаження судової, антикорупційної і правоохоронної систем під контролем громадськості, з безпосереднім залученням міжнародних експертів.
4. Недоторканність і розвиток громад. Спрямування коштів з програм допомоги на облаштування «життєвого простору» українців у громадах. Контроль з боку держави і суспільства, але без політичного полювання на неугодних.
5. Абсолютний пріоритет ВПК і повʼязаних із ним наукових, освітніх, інвестиційних програм. Співпраця з союзниками, залучення технологій і інвестицій – при розширенні власної участі і втіленні власних розробок.

Усе це реально. Усе це збігається з вимогами, які треба виконати на шляху до НАТО і ЄС.

Виконання чи невиконання цих пунктів покаже, хто бажає виживання і розвитку України і відповідально над цим працює, – а хто планує «поцарювати і втекти».