«Срібна куля», яка здатна зупинити московського монстра

Тут мєдвєдєв погрожує світу ядерною війною у разі, якщо росію заженуть у міжнародно визнані кордони 1991 року.

Правильною відповіддю світу було б повторити досвід власне 1991 року – коли срср розпався так, що ніхто навіть і не помислив про застосування ядерної зброї.

Навіть війни за повернення колишніх колоній москва відклала на роки і десятиліття.

Це означає – посилення санкцій і ефективна боротьба з їх обходом.

Це означає – посилення тягаря війни для росіян. І влади, і підданих.

Конкретніше – удари по території рф, дедалі дошкульніші, і розгром московських полчищ в Україні завдяки перевазі в технологіях.

Досягнення цього, втім, потребує від Заходу суттєвої зміни в підходах. Це важко – через інерцію, російські заходи впливу, зростання популізму і подібне.

Україна не може безпосередньо впливати на ситуацію в західних країнах. Єдиний чинник – захоплення боротьбою Української армії і народу у 2022, на яку ніхто не сподівався – вже відпрацював своє.

Наглувата поведінка української влади в стилі «дай мільйон, дай мільйон» не тільки не допомагає – а сприяла швидшому розвіюванню позитивного міфу про Україну.

У цьому сенсі виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки – радше невдалий.

Не зважаючи на всі милі українському серцю і правильні з точки зору українця посили. Ба більше: саме через них.

Бо, хочемо ми того чи ні, ми не сприймаємось як беззастережний пріоритет у боротьбі зі світовим злом. Це неправильно і несправедливо – але це так.

І про тому у нас немає варіанту «надутись і образитись». Нас залюбки залишать сам на сам із агресором – і ми або загинемо в безнадійній боротьбі, або згинемо в результаті капітуляції.

Допомога Заходу – це досі та єдина «срібна куля», здатна зупинити московського монстра.

Як ми можемо її отримати?

1. Зміною повідомлення назовні

Відмовитись від звичної і набридливої пісні про те, що ми всіх захищаємо від російської загрози. «Всі» так не думають. Принаймні, поки.

Натомість ми маємо:

• поширювати інформацію про наші досягнення. А для того їх треба мати (див. далі);
• ініціювати спільні з партнерами взаємовигідні проекти (і зокрема у ВПК);
• бути «дорослішими дорослих» і знаходити та пропонувати взаємовигідний вихід з конфліктів – від республіканців США до польських фермерів.

Для цього треба відмовитись від внутрішніх ревнощів і використовувати можливості всіх і вся, і надавати їм підтримку. Поки нас усіх не загнали в глухий кут.

2. Генерувати для світу позитивні сигнали

«Зеленський посварився з військовим керівництвом і звільнив Залужного», «Зеленський знов не випустив Порошенка», «Українські підприємці скаржаться на тиск і корупцію» – це неправильні повідомлення, які вбивають довіру і посилюють наших противників.

Але ще більшою помилкою є спроба боротись із ними, закриваючи роти незгодним і намагаючись заглушити критику торохкотінням «марафону» і телеграм-помийок.

Такий підхід – сам по собі негативний меседж.

Тому єдиний ефективний спосіб зняти трансляцію назовні проблем – це їх вирішити.

3. Грати за правилами в сценарії, який обрали українці

Цей сценарій – вступ до ЄС і НАТО.

І в рішенні Євроради про початок переговорів, і в угодах про співпрацю в галузі безпеки (не гарантії!) з Великою Британією, Німеччиною та Францією, і в рекомендаціях США дуже чітко сформульовані очікування.

Політична демократія, верховенство права, плюралізм (багатопартійність) у парламенті, незалежність антикорупційних органів.