Росія продовжує практику захоплення заручників

Ввечері 29 березня в російському Єкатеринбурзі ФСБ затримала кореспондента The Wall Street Journal Евана Гершковича. Затриманому інкримінують «протиправну діяльність». За версією ФСБ, американець «збирав відомості про одне з підприємств російського ВПК, що становлять державну таємницю». Коротко кажучи, Евана Гершковича звинувачують у шпигунстві.

Американське видання категорично відкинуло звинувачення і звернулося до російської влади з вимогою негайно звільнити свого кореспондента.

Чи дослухається російська влада і звільнить Гершковича? Думаю, що ні. І ось чому.

Безперечно, на місці кореспондента WSJ міг би бути якийсь інший громадянин США. Не обов'язково журналіст. Але неодмінно американець.

Адже у Вашингтоні передають до суду матеріали справи проти шпигуна ГРУ РФ Віктора Мюллера Феррейри, уродженця Калінінграда, який з бразильським паспортом приїхав до США і мав намір влаштуватися на роботу в Міжнародний кримінальний суд.

Наважуся припустити, що саме на цього шпигуна Москва, знаючи, що США – на відміну від Росії – дбають про своїх громадян, захоче обміняти Евана Гершковича.

Брати заручників з метою подальшого обміну – давня російська традиція.

Як протидіяти цьому? Є один асиметричний спосіб: дослідити спосіб життя близьких родичів і коханок так званої російської еліти, які попри санкції і далі живуть на ненависному Заході – ну, хоча б, дочки Пескова Єлизавети та її зведеного брата Миколи Чоулза, дочок Лаврова Єкатерини Винокурової та Поліни Ковальової, зрештою, й іншої Єкатерини, дочки Путіна. Можливо, при ретельному дослідженні відкриється щось таке, що відіб'є у бандформування «Кремль» бажання брати заручників.