Не треба впадати в істерику. Про що говорить інтерв'ю Валерія Залужного The Washington Post

Бачу, у нас маятник хитнувся кудись не туди.

Ті, хто був упевнений, що південь ми звільнимо одним бадьорим марш-кидком, тепер похнюпилися і вважають, що якщо марш-кидка не видно, то взагалі нічого не вийде.

На таке інформаційне тло вплинуло й інтерв'ю Валерія Залужного The Washington Post.

Там, наприклад, написано:

«Без повного забезпечення ці плани взагалі нездійсненні, – додав він. – Але вони виконуються. Так, можливо, не так швидко, як хотілося б учасникам шоу, спостерігачам, але це їхня проблема».

Питання, які обтяжують його щодня: коли західні партнери України нададуть зброю, якої він потребує, зокрема, більше боєприпасів і винищувачів F-16? І як він може виконувати свою роботу без них?»

Особисто в мене – дежавю грудня 2022-го, коли після інтерв'ю Залужного The Economist доводилося пояснювати, що коли головком розмовляє з іноземними ЗМІ, його мета не просто потеревенити, а вплинути на кількість і якість озброєння, яке постачають.

Ось вам «грудневі» цитати:

«Друге, дуже важливе стратегічне завдання для нас – це створення резервів і підготовка до війни, яка може відбутися в лютому, у кращому випадку – в березні, а в гіршому – наприкінці січня. Вона може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, із боку Білорусі, я не виключаю і південного напрямку».

«Нам потрібні танки, нам потрібні БМП, БТР. І нам потрібні боєприпаси. Зверніть увагу, я зараз не говорю про винищувачі F-16».

«Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібні 300 танків, 600–700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, я думаю, абсолютно реально вийти на рубежі 23 лютого».

Після цього інтерв'ю було багато наляканих, які чекали російського «великого наступу» з усіх боків. Але в підсумку рашисти змогли лише сконцентруватися на вузькій ділянці фронту й захопити Бахмут із Соледаром.

Думаєте, Залужний не розумів їхніх реальних сил? Розумів. Просто описував гіпотетичний найгірший сценарій, щоб уразити американських читачів. І 2023-го ми почали отримувати західні танки, БМП і БТР, збільшилися постачання боєприпасів.

А ще була стаття Валерія Залужного і Михайла Забродського від 7 вересня 2022 року.

Цитата: «Ще більш привабливою для противника може виглядати перспектива просування на запорізькому напрямку. Вона забезпечує подальші дії на північ і створення прямої загрози оволодінню Запоріжжям та Дніпром, що у свою чергу призведе до втрати українською стороною контролю над значною частиною Лівобережної України. Не виключені з порядку денного і повернення до задуму захопити Київ та загроза повторного розгортання бойових дій із території Республіки Білорусь.

Але найбільше можливостей відкриває подальше просування на південнобузькому напрямку з оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро. Успіх на півдні, за умови його швидкого та вірного використання, може мати подвійний ефект. З одного боку, цілком реальні перспективи оволодіння Миколаєвом та Одесою. З іншого – створення загрозливого напрямку в бік Кривого Рогу, а в подальшому – і загрози центральним та західним регіонам України».

На щастя, ця стаття розійшлася не так широко, та й нашим панікерам не дали багато часу на паніку – майже одночасно із цією публікацією почалася операція, яку зараз називають «харківським дивом». А трохи згодом звільнили правобережжя Херсонської області.

У підсумку.

1. Наш головнокомандувач не любить спілкуватися із пресою, а коли це робить, робить із якоюсь метою. Нещодавнє інтерв'ю The Washington Post так само, як і грудневе інтерв'ю The Economist, спрямоване на західну аудиторію. Мета – отримати більше зброї, і отримати її швидше.

Цю мету не можна не поділяти, але для її досягнення абсолютно не обов'язково впадати в істерику, погрожуючи союзникам небесними карами. Пости в українському сегменті соцмереж ніяк не впливають на рішення Білого дому, натомість погіршують наш спільний емоційний стан.

2. Звільнення півдня – це не легка прогулянка, про це 100 разів писали, але це завдання виконують, «так, можливо, не так швидко, як хотілося б учасникам шоу, спостерігачам, але це їхня проблема».