«Ще не вмерла Україна». Історія нашого гімну

10 березня 1865 року українці Перемишлю традиційно відмічали роковини смерті Шевченка. Здавалось, ніщо не порушить традиційний ритуал, який повторювався останні роки: читання уривків із Кобзаря, полум’яні промови, спільна молитва, аж раптом, наприкінці, вечора зазвучала пісня...

Спершу присутнім здалось, що вони чують популярний у той час Марш Домбровського – «Jeszcze Polska nie zgineła…», але з кожним музичним тактом вони почали розуміти, що помиляються. У приміщенні потужно і надривну звучали слова пісні «Ще не вмерла Україна!»

Так-так, саме у цей день 159 років тому вперше українці проспівали наш національний гімн «Ще не вмерла Україна».

У ті дні, ця пісня тільки здобувала популярність.

Написана Чубинським за один осінній вечір далекого 1862 вона спершу стала популярним віршем.

Музика за авторства Вербицького з’явилась аж у 1865 році. З тих пір пісня поступово набирала популярності.

«Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки 1919-го.

1939 року «Ще не вмерла Україна» була затверджена гімном Карпатської України.

За радянських часів пісня була заборонена.

Вперше «Ще не вмерла Україна» було виконано на головній сцені фестивалю Червона рута 24 вересня 1989 року.

Офіційне затвердження пісні як гімну відбулось 6 березня 2003 року.

Тоді ж змінили звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

З тих пір гімн весь час був поруч... Кожного дня о 6 ранку та 12 ночі.

На Помаранчевому майдані та Революціі Гідності, на Сході у війні з Росією та під час перемог наших спортсменів і музикантів на Євробаченні.

У майбутньому він звучатиме кожного разу, коли українці здобуватимуть перемоги.

Наприклад при звільненню Криму від росіян.

Тож Слава Україні бо Ще не вмерла України ні слава, ні воля.