Як протистояння демократій та автократій визначає майбутнє світового порядку

У контексті.

Тема протистояння (і життєздатності) автократій та демократій розпочалася ще 2021 року, до повномасштабного вторгнення Росії до України. Після 2022 року ми спостерігаємо розвиток питання на прикладному рівні.

Вже писала, але повторюся: Якщо демократії апелюють до міжнародного права та необхідності прогнозованості, то автократії практично повністю замінюють класичну міжнародну політику гібридними методами, які не потребують жодних правил та погоджень.

З одного боку, у світі зростає кількість прихильників демократій. Якщо до кінця Другої Світової війни у ​​світі налічувалося лише 12 повноцінних демократій, то вже 1972 року їх стало 44, а 1993 року – 72. Зараз це 117 виборних демократій (з яких 90 вважаються вільними і на практиці).

А з іншого боку, цей рік, на тлі агресивних та деструктивних дій автократій, які лише наростають, виявив уразливі місця та демократії (з урахуванням викликів 21 століття).

Вибори до Європарламенту, на яких ультраправі, не маючи більшості, все ж таки, суттєво збільшили свою присутність, мають продовження на рівні національних процесів у низці країн. Зокрема, у Франції, де відбуваються дострокові парламентські вибори на хвилі лідерства правих (партія Макрона – лише третя після Ле Пен та Бардели). І у Німеччині, де, можливо, посилиться критика з боку ультраправих на адресу політики Шольца та коаліції, що діє.

Ну і вибори у США, зі «віковими» сумнівами щодо Байдена та політичним порядком із 2020-го Трампа.

Небагато цифр: кілька років тому WVS (World Values ​​Survey) реалізували цікавий дослідницький проєкт, що вивчає цінності та переконання людей. У рамках проєкту було опитано понад 73 тисячі осіб з 57 країн, і понад 91,6% опитаних відповіли, що демократія є хорошим методом управління країною. Але паралельно у цьому ж опитуванні було відзначено падіння довіри до інститутів (парламентів, урядів, партій) і навпаки – зростання симпатій за останні десять років до сильних лідерів, які можуть не зважати на вибори чи парламент. Побічно це свідчить, що суспільства поділяють саму ідею демократії, але які завжди її реалізацію.

Це все я до того, що світ справді перебуває в якомусь роздоріжжі, де ставки (не тільки для однієї країни чи регіону, а загалом для світопорядку) – як ніколи високі. І це, теж як ніколи, вимагає прозорливості бачення та рішучості у діях. Як лідерів, і систем.

У цьому сенсі припускаю, що не наступний рік буде вирішальним (як багато хто говорить), виходячи, мабуть, з результатів президентських виборів у США, а ще цей рік. Саме зараз закладаються підходи та інерція дій наступного року – як щодо розуміння світу, так і щодо способів, форматів та інструментів його можливого досягнення. Ціна питання поверне нас до першоджерел – протистояння автократій та демократій.