Десять тисяч доларів на дитину. Як працюватиме економічний паспорт Зеленського

У своїй промові перед парламентом 1 грудня президент Володимир Зеленський звітував про шалені досягнення та анонсував плани на майбутнє. В їхньому числі прозвучала дуже екзотична обіцянка – запровадження в майбутньому економічного паспорта, який отримають українські діти. «Відповідно до нього, плата за використання наших надр накопичуватиметься на персональних рахунках дітей громадян України, – оголосив президент. – Із досягненням повноліття діти зможуть використати ці накопичення для отримання освіти в Україні чи купівлі власного житла».

Запровадження подібної новації Зеленський анонсував ще навесні, але тепер це сталося на специфічному фоні. Напередодні парламент прийняв «антиолігархічний» законопроєкт №5600. Ним збільшується рента на видобуток залізної руди, від чого фінансово постраждає найбагатший олігарх країни Рінат Ахметов.

При цьому у Зеленського не виключають, що далі цю тему розширять: додаткові доходи в умовний «дитячий фонд» згодом можна буде отримувати і від інших платежів – наприклад, надходжень від приватизації.

Варто зауважити, що законопроєкт про економічний паспорт був зареєстрований ще в січні депутатом від «Слуги народу» Дмитром Костюком. Ним пропонується створення «Фонду майбутнього», на рахунках якого будуть акумулюватися кошти у розмірі 1% від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України. Згодом вони мають нараховуватись українцям, які народилися в Україні після 1 січня 2021 року, та проживали на її території упродовж 18 років. Але наразі невідомо, чи саме цей проєкт буде взятий за основу, чи Офіс президента напрацює щось своє.

Задля запуску нової схеми, яка, за задумом, може приносити кожному українцю після досягнення 18 років близько $10 тис., ще треба буде прийняти відповідний законопроєкт. Колишній міністр економіки, а наразі радник голови Офісу президента Тимофій Милованов розповідає, як гучна президентська ініціатива може «злетіти».

Радник голови Офісу президента Тимофій Милованов: «Процес може розтягнутися». Фото: kse.medium.com

«$10 тис. вистачить, принаймні, на перший внесок при купівлі житла»

Існують різні моделі. Ідея така: рента на надра йде на певний накопичувальний рахунок. На цьому рахунку вона накопичується, і коли людина досягає певного віку, то вже може розпоряджатися цими грошима. В різних країнах інколи є обмеження, на що ці кошти можна витрачати, –на освіту чи якісь інші речі. Порядок цифр у сьогоднішніх грошах може бути порядку $10 тис. Це в сьогоднішніх грошах, бо якщо буде інфляція, то відповідно сума має зростати. Інколи це дітям дається, інколи просто всім громадянам. Навіть в Сполучених Штатах є такі механізми – в Алясці, наприклад. Ці гроші, зазвичай, накопичуються в якомусь фонді. В українських реаліях, скоріше, це буде якась державна структура, яка далі управлятиме цими грошима і кудись їх інвестувати.

Звичайно, тут треба робити акцент на безпеку та мінімізацію ризиків, щоб ці гроші не втратити. Не думаю, що їх будуть вкладати в суперризикові активи, але в такі, які б покривали рівень інфляції. Проте це все треба юридично прописати.

Таке життя «на ренту» зазвичай асоціюється з країнами Близького Сходу (ОАЕ, Кувейт), які розподіляють надприбутки від продажу енергоносіїв між своїми громадянами. У нас буде схожий механізм?

На бюрократичному рівні механізми є різні, але в чому суть? Зазвичай ці рентні платежі йдуть в державу, але як вони витрачаються – це завжди велике питання. А планується їх виділяти конкретно дітям: коли вони виростуть і зроблять перший крок у своєму житті, то вже будуть забезпечені чимось. Зможуть ці кошти витратити на свою освіту чи купівлю квартири.

$10 тис. – це замало для купівлі житла.

Принаймні, на перший внесок вистачить. Може бути і більше, в залежності від того, як економіка розвиватиметься.

Це все, на що можна буде витратити ці кошти?

Не тільки, питання в тому, як це прописати, щоб воно функціонувало. Щоб це витрачалося не просто невідомо куди, а саме на те, що потрібно людині на початку життя. Більше того, ми точно зараз не можемо знати, на що саме, тому що життя ж змінюється. І ми не знаємо, якою буде структура освіти чи житла за десять років, бо зараз є сучасні технології. Найголовніше – це «таргетування» (цільове використання – Ред.) грошей. Тобто вони будуть йти не в якусь загальну діжку бюджету, а конкретним людям.

Але на початку вони ж будуть йти саме в загальну діжку?

Вони не можуть одразу потрапляти в окремий фонд. Цей податок збирається податковою службою, потрапляє на її рахунки. А потім в конкретному бюджетному рядку зазначається окрема програма або фонд, куди ці гроші спрямовуються. Закон має це зафіксувати. У нас досить багато таких речей, які називаються «захищеними витратами». Коли депутати сваряться через те, куди треба виділити більше грошей, а куди менше, вони не мають права їх чіпати. То ж і в цьому випадку, думаю, це буде прописано в законі.

«Хто матиме право на ці гроші? Буде велика дискусія в парламенті»

Законодавство точно дозволяє робити такі речі. Питання в тому, як саме ми захочемо це робити і яку форму оберуть депутати і парламент. Якщо цим буде займатися нова центральна державна установа чи центральний орган виконавчої влади, тож, відповідно, його треба буде створити. Наглядову раду, якісь органи управління… Треба буде відібрати туди людей, потім потрібно підзаконні акти написати – від статуту до регулювання. Тобто багато чого зробити.

Скільки часу це може зайняти?

Як мінімум кілька місяців з моменту прийняття закону. Кабмін має ухвалити рішення щодо створення відповідної юридичної установи. Та і сам закон ще треба прийняти в першому та другому читаннях. Якщо хтось з депутатів його саботуватиме і подасть сто мільйонів правок, а потім ще й на етапі прийняття підзаконних актів будуть «збивати», процес може розтягнутися. Але практика показує, що речі, які є топовими для президента, не викликають великого супротиву. Це ж не ринок землі, щодо якого була зрозуміла публічна риторика. В цій ситуації мені важко її уявити. Але я вже стільки разів був розчарований креативністю політиків. Будь-який канат можна тягнути в будь-яку сторону – було б бажання.

А чи вам не здається, що краще було б, навіть з медійної точки зору, президенту оголосити про цей економічний паспорт та одразу внести відповідний законопроєкт?

Я думаю, він десь майже готовий.

Чи можна проводити тут аналогії з «тисячею за вакцинацію», яку теж можна використати тільки на обмежені потреби і тільки «безналом»?

До речі, за кілька років, думаю, взагалі можна буде «таргетувати» конкретні витрати та дивитися, куди вони пішли. Тобто щось витрачається конкретно під щось. Ця ідея, яка англійською називається earmark, буде все більш популярнішою. Бо всі ж кричать про неефективне витрачання коштів, корупцію на місцях, а тут певні дії робляться заради певної мети. І далі триватиме політична дискусія, на що можна витрачати ці гроші.

Зараз соціальну допомогу при народженні дитини батьки можуть витрачати, на що завгодно.

Це все буде змінюватися з часом.

Які саме діти зможуть розраховувати на виплати за економічним паспортом? Тільки ті, які народяться після прийняття закону та його запровадження?

Це вже політичне питання. Думаю, буде велика дискусія в парламенті щодо того, хто на це матиме право. Залежить від кількості грошей, які, як ви розумієте, обмежені. Якщо ми даємо кошти більшій кількості людей, то кожному з них вистачить менше і навпаки. Давайте побачимо кінцевий законопроєкт.

У цій же промові, в якій президент анонсував економічний паспорт, він оголосив про запровадження множинного громадянства. Тобто громадяни інших країн, що отримають український паспорт, також зможуть розраховувати на ці виплати?

Я не знаю. Це ви так намагаєтеся знайти «зраду»? Все вирішить парламент, це не моя справа як економіста.

Павло Вуєць, «Главком»