Депутати Коломойського підтримали деолігархізацію. Чого б це?
У четвер, 23 вересня Верховна Рада проголосувала такий вистражданий закон про деолігархізацію (№5599) в цілому. Пристрасті щодо нього тривали вже давно – враховуючи, що ті самі олігархи контролюють цілі депутатські групи і окремих парламентарів навіть в пропрезидентській фракції, яка і була головним драйвером проєкту. Голова «слуг» у Раді Давид Арахамія оцінював потенціал для голосування в другому читанні в скромні 230–235 голосів, хоча в липні цей же проєкт набрав за основу 275 голосів.
Одна з потенційних жертв цього закону – Ігор Коломойський, асоціацій з яким Володимир Зеленський намагається позбутися ледь не з початку президентської кар’єри. Але ходили чутки, що Коломойський ледь не умовляв «своїх» депутатів голосувати за проєкт. Як би це парадоксально не звучало, логіка у мільярдера була така: раз він і так демонізований, а імідж вже зіпсований, то чому б не поставити одним махом в ряд із собою тих же Рината Ахметова та Віктора Пінчука, які довгі роки вкладають шалені ресурси у відбілювання власного образу.
Друге читання антиолігархічного законопроєкту спочатку планували поставити одночасно з початком розгляду проєкту №5600. Вони, як помітно навіть з нумерації, є родичами. Скандальний №5600, підготовлений Мінфіном, ще називають «антиахметівським» – він, зокрема, передбачає підвищення ренти на руду, що б’є по кишені найбагатшої людини країни. Як будь-який проєкт, що зачіпає інтереси дуже великого бізнесу, він обріс величезною кількістю правок – їх понад 12 тисяч. Два таких фундаментальних проєкти парламент за один день просто б не здужав, і розгляд №5600 було перенесено на п’ятницю.
«Ми вже зібрали 150 підписів від нашої фракції, аби застосувати до законопроєкту 5600 спецпроцедуру – аналог тієї, що була при розгляді банківського закону (так званий «антиколомойський» закон 2571-д – «Главком»), – каже в коментарі «Главкому» заступниця голови фракції «слуг» Євгенія Кравчук. – Відповідно, якщо запустити цей процес, то буде надано два тижні на надання по п’ять правок від фракцій, відбувається розгляд комітетом і вже в жовтні проєкт буде в сесійній залі. Фактично є два варіанти для його розгляду: або буде домовленість усіх фракцій, що не відбуватиметься затягування, наполягання на кожній правці та блокування роботи Верховної Ради на кілька місяців, або буде спецпроцедура. Для того, аби її запустити, відповідна кількість голосів у нас вже є».
«Свято непослуху»
Щось подібне Рада влаштувала під час розгляду антиолігархічного закону, що й стало причиною міні-скандалу. В рамках боротьби з «парламентським спамом», через який можна розглядати гору правок місяцями, монобільшість згадала про статтю 119 регламенту, яка максимально скорочує їхній розгляд. Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, м’яко кажучи, не надто любить зловживати такими трюками. Але поки він переживає своє повторне захворювання коронавірусом та загострення конфлікту з Банковою на самоізоляції, «слуги» влаштували своєрідне «свято непослуху».
Перший заступник Разумкова Руслан Стефанчук, що проводить засідання за відсутності голови, демонструє свою ефективність. Принаймні, так її бачать в Офісі президента. Варто зазначити, що спрощені процедури, за якими планується розглядати №5600 (була прийнята монобільшістю спеціально під банківський закон), та за якою сьогодні проходив №5599 (давно є в регламенті) – дещо відрізняються. Але суть їхня однакова – максимально скоротити швидкість проходження через залу, попри всі волання опозиції.
Комітет з питань оборони та нацбезпеки, розглянувши понад тисячу правок до проєкту про олігархів, рекомендував винести до зали 13 з них. За кожну з них мало відбутися окреме голосування, після чого №5599 виходив на фінішну пряму. Ці правки, скажімо так, увібрали в себе ряд інших та одночасно відкидали ті, що були принципово забраковані комітетом. Такий підхід не зовсім влаштував опозицію, яка на аргумент про статтю 119 регламенту про особливу процедуру, наводила наступну статтю – 120, яка передбачає, що автори правок мають право на їхнє роз’яснення. Але «слуги» трактували це таким чином, що депутати мали можливість дати ці роз’яснення на засіданні комітету.
Такий клінч призвів до того, що ранкове засідання розпочалося лише о 12.30 замість 10-ї ранку. Дві з гаком години йшли перемовини про те, що вибірково правки опозиції мають бути хоча б озвучені. Наприклад, опозиціонери наполягали, аби замість надання права РНБО вершити долі олігархів, більше повноважень отримав Антимонопольний комітет. У цьому були одностайні і «ЄС», і «Батьківщина». Втім були деякі тактичні відмінності: «Батьківщину» та «Голос» влаштовували просто виступи замість наполягання на своїх правках, а «ЄС» та ОПЗЖ категорично вимагали розгляду своїх правок в залі. «Слуги» вирішили, що це – занадто.
«У нас о 12-й була фракція, де питання стояло так: або ми сидимо до ночі і вислуховуємо всі ці анекдоти і «триндьож», або приймаємо особливу процедуру, – каже співрозмовник «Главкома» зі «Слуги народу». – Насправді, нам не складно було й до ночі посидіти, але вирішили показово продемонструвати опозиції, що у нас є інструменти, аби далі не допустити їхніх фокусів. Десь на середині процесу, коли вони вже зрозуміли, що голосів у нас є із запасом, за їхньою істерикою було дуже смішно спостерігати».
«Бацька» Стефанчук
На відміну від Разумкова, Стефанчук показав, що не буде надто бавитися в ігри з меншістю. Коли засідання таки розпочалося, представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський, що презентував з трибуни №5599, оголосив про рішення комітету застосувати для його розгляду спецпроцедуру. Це викликало обурення у представника «Батьківщини» Сергія Соболєва, який звинуватив керівництво парламенту в «кидалові». А Ірина Геращенко з «ЄС» нагадала, що перший помічник президента Сергій Шефір, який нещодавно пережив замах, працює над серіалом на каналі одного відомого олігарха, голова фракції «слуг» Давид Арахамія ходить з тим самим олігархом на футбол, а влада діє, як команда Януковича, яка свого часу підім’яла під себе все медійне поле.
Коли за розгляд антиолігархічного проєкту за особливою процедурою висвітилося 217 голосів за необхідних 150, опозиціонери оточили трибуну з Веніславським (який сам, до речі, не голосував за свою ж пропозицію) та намагалася щось пояснити Стефанчуку. Тим часом за безпекою головуючого на засіданні приглядав відомий тафгай від монобільшості Микола Тищенко у вишиванці, який знову відзначився словесними перлами. За веселими обличчями «слуг» відчувалося, що справжньої небезпеки блокування роботи вони не очікують.
Звісно, опозиція намагалася виконати обов’язкову програму: «Голос» та «ЄС» забажали відсторонення Стефанчука. Але навіть ця ініціатива обернулась казусом – інша частина розколотого «Голосу» (група «Справедливість») заявила, що нічого не вимагає і просить у Стефанчука підписи голови фракції Ярослава Железняка не приймати. Железняк в свою чергу звинуватив 11 «розкольників» у вояжах на Банкову за грошима та закликав офіційно перейти в коаліцію з монобільшістю.
Стефанчук на час розгляду питання про свою «ліквідацію» передав ведення засідання віцеспікеру Олені Кондратюк і після того, як відсторонення набрало аж 61 голос, сам пішов в атаку. Під скандування «Ганьба!», «Диктатура!», «Лукашенко!» він сам вигукнув «Совість майте!» і нагадав, що по цій саме процедурі приймалися законопроєкти в Раді минулого скликання. Стефанчук оголосив, що її правомірність підтверджують висновки апарату Ради, Мін’юсту та відомих інститутів та університетів.
Подали «Голос»
Ну, а далі вже було питання техніки: Веніславський зачитав всі «вирішальні» правки, на кожну з яких знаходилось більше 250 голосів. Сумнівів в успішності кінцевого результату не лишалося. Фінальне голосування за законопроєкт в цілому зафіксувало результат – 279 голосів. Навіть більше, ніж у першому читанні.
Володимир Зеленський може пишатися монолітністю своєї фракції: вона дала 229 голосів, які набираються вже нечасто. На підстраховці, як і минулого разу, зіграли групи «Довіра» (15 голосів), «За майбутнє» (спеціальна подяка Коломойському, 18 голосів), та шість позафракційних, з яких один – Стефанчук, а троє – вигнанців зі «Слуги народу» (Шевченко, Іванісов, Юрченко).
«Голос», який дав 11 «за», – окрема тема. Ці голоси належать групі «Справедливість», яка є фрондою до голови партії Кірі Рудик та голови фракції Ярослава Железняка. Останні якраз вважаються близькими до Віктора Пінчука та Рината Ахметова. Останньому, судячи з «червоного» голосування його стовідсоткових депутатів, на відміну від Коломойського, закон зовсім не сподобався.
Зеленський за підсумками голосування вже встиг заявити, що вдячний кожному депутату за те, що олігархічної гілки влади в Україні більше не буде. Втім чи «злетить» вся ця місцями відверто недолуга конструкція, мабуть, не може спрогнозувати ніхто.
Що таке антиолігархічний закон?
Законом передбачено створення спеціального реєстру, куди будуть вносити олігархів. Робитиме це РНБО за наявності трьох із чотирьох ознак у кандидатів:
- значний вплив на засоби масової інформації;
- участь у політичному житті;
- бенефіціарне володіння компанією-монополістом;
- статки понад 1 млн прожиткових мінімумів (близько $83 млн).
РНБО також забезпечуватиме відкритий, цілодобовий доступ до цього реєстру.
Якщо особу визнають олігархом, вона не зможе фінансово підтримувати політичні партії напряму чи через інших осіб, а також брати участь у купівлі об'єктів великої приватизації.
Крім того, олігархи повинні подавати такі самі декларації, як і держслужбовці за законом «Про запобігання корупції».
РНБО зможе ухвалити рішення про виключення із реєстру олігархів особи, якщо вона матиме дві і менше із перерахованих ознак.
Значний вплив на ЗМІ, що є, згідно з законом, однією із ознак олігарха, передбачає, що ця особа є бенефіціаром або контролером певного ЗМІ, тобто отримує прибутки чи керує ним.
Експерти припускають, що для виключення з переліку олігархів великі бізнесмени будуть змушені продавати свої ЗМІ.
У законі також передбачені наслідки для тих, хто контактуватиме із олігархами.
Ідеться про посадових осіб. Вони після контактів з олігархом або його представником не пізніше, ніж на наступний день мають заповнити на сайті РНБО декларацію про контакти. «Контактом» з олігархом вважається зустріч і розмова, зокрема й онлайн.
До переліку публічних службовців, які мають звітувати про такі контакти, потрапили президент, керівники та депутати парламенту, урядовці, очільники правоохоронних, антикорупційних і силових органів, Нацбанку, судді Конституційного суду, голова Фонду держмайна, члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. У переліку також керівники Антимонопольного комітету, Рахункової палати, ЦВК, Вищої ради правосуддя, секретар РНБО та його заступники, а також очільники Національного агентства з питань запобігання корупції, НАБУ, ДБР, Бюро економічної безпеки та їхні заступники.
До документу додали поняття «представник олігарха» – особи, яка проводить зустрічі та бесіди з публічними службовцями від імені або в інтересах олігарха.
Також з'явилося тлумачення, що таке ознака участі в політичному житті: це фінансування діяльності політичної партії, політичної агітації або проведення мітингів або демонстрацій з політичними вимогами.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0