Основна боротьба точитиметься між висуванцями Медведчука та Ахметова
2 березня завершилася реєстрація кандидатів у народні депутати на проміжних виборах в парламент, які заплановані на 28 березня. Це – один з останніх «привітів» мажоритарки, яка зникне в Україні з наступних чергових виборів. Звісно, якщо Виборчий кодекс у черговий раз не буде змінено.
Повторно обирати своїх нардепів будуть виборці двох округів: 50-го (Донецька область) та 87-го (Івано-Франківська область). Ці округи «звільнились» після місцевих виборів. Новообрані депутати мають замінити в Верховній Раді відповідно позафракційного «опоблоківця» Руслана Требушкіна, який був обраний мером Покровська, та колишнього «слугу» Зіновія Андрійовича, що після невеликої парламентської каденції повернувся до мерії Надвірної.
За великим рахунком, повторні вибори треба було б провести також на округах нардепів Ігоря Колихаєва, який став міським головою Херсона, та Олександра Скічка, що очолив Черкаську ОДА, але Рада досі не спромоглася позбавити їх депутатських мандатів. А це означає, що за діючим законодавством довибори на тих округах відкладені мінімум до жовтня.
А от в округах з центром в Покровську та Надвірній, якщо не відбудеться нічого екстраординарного, голосування відбудеться вже за місяць.
«Главком» проаналізував, які розклади сформувались на обох округах.
Перший з двох матеріалів присвячено округу №50 та кандидатам, які мають шанси вибороти мандат на Донбасі.
Станом на день завершення реєстрації ЦВК дав зелене світло 19 кандидатам, більша частина з яких прогнозовано буде статистами.
Першою зареєструвалася тележурналістка, ексдиректор Дніпропетровської облтелерадіокомпанії та колишня заступниця голови Дніпропетровської облради Вікторія Шилова. Вона досить відома в Дніпрі: обиралася в місцеву облраду від партії «Громада» Петра Лазаренка, згодом в її партійній біографії з’являлися Партія регіонів, Соцпартія та Радикальна партія Олега Ляшка. Ніде надовго не затрималася, зв’язки з «колишніми» рвала зі скандалами. Тепер Шилова балотується від маловідомої партії «Держава».
Ідеологічні засади Шилової специфічні: вона очолює рух «Антивійна», звинувачує у війні на Донбасі олігархів, брала участь в усім відомим пропагандистських передачах на російському телебаченні. В передвиборчій програмі кандидатки – виконання Мінських домовленостей, обмін полоненими, порятунок України від зовнішнього управління та повернення шкіл з російською мовою навчання. Зрозуміло, що ніяких шансів на високий результат у Шилової, яку раніше ніхто не знав у Покровську, нема, і цікава вона хіба що своєю яскравою біографією. Тим більше, що в неї вистачає більш ресурсних конкурентів з таким самим «антивоєнним меню».
Один з них – висуванець «Опозиційної платформи «За життя» Артем Марчевський. Він, як і Шилова, не мав до цього округу жодного стосунку. Але за цим кандидатом стоїть популярний у регіоні політичний бренд, підтримка центрального апарату ОПЗЖ, який зазвичай запускає для піару десант своїх vip-агітаторів, та імідж жертви «зеленого фашизму». Марчевський – генпродюсер ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» і один із перших осіб телехолдингу імені Віктора Медведчука, який потрапив під санкції Радбезу.
Також Марчевський є керівником «молодіжного крила» ОПЗЖ – зокрема, він висловлював готовність підтримати хлопця зі Львова, який «прославився» ходінням по місту в радянській вушанці, та блогершу di.rubens, що в своєму скандальному відеоролику обирала між Україною та Росією на користь останньої. Це вже не перша спроба партфункціонера-медіаменеджера потрапити до Верховної Ради від ОПЗЖ: раніше він балотувався по 60-му округу Донецької області та програв самовисуванцю Дмитру Лубінцю, що наразі входить в парламенті до групи «За майбутнє».
На умовно проросійському полі грає ще один кандидат: адвокат Валентин Рибін, якого висунула Партія Шарія – «молодша сестра» ОПЗЖ. Рибін, що народився в Хабаровську, давно спеціалізується на захисті осіб, яких підозрюють в держзраді та зазіханнях на український суверенітет. Серед його клієнтів – затримані в Україні російські «ГРУшники», екс-«беркутівці», Володимир Рубан та Надія Савченко, яких підозрювали в намірах підірвати Верховну Раду та захопити владу, бразилець Рафаель Лусваргі, що воював на Донбасі за бойовиків, та власне сам Шарій, що звинувачується у держзраді…
На місцевих виборах Рибін балотувався до Київради під другим номером в списку Партії Шарія. Партійний сайт характеризував кандидата так: «Народжений в СРСР, вихований на принципах правди, справедливості, честі і поваги людей один до одного, загартований в судових баталіях за правду і гідність своїх друзів!». Якщо Рибін ототожнює своїх підзахисних з друзями, це багато говорить про його погляди. Серед пунктів його програми – захист російської мови, поновлення соціальних виплат жителям непідконтрольних територій України та посилення відповідальності за розпалювання міжнаціональної ворожнечі у ЗМІ. Прізвище Рибіна внесене до скандального сайту «Миротворець» за співпрацю з російськими окупантами. Автори цього ресурсу з’ясували, що батько адвоката, Володимир Рибін, був призначений членом «координаційної ради з малого і середнього підприємництва» адміністрації окупованої Ялти.
Опозиційний блок, від якого Руслан Требушкін балотувався тут в депутати на минулих виборах та переміг, а тепер повернувся керувати Покровськом, висунув пенсіонерку Надію Масло. Колишня «регіоналка» до 2019 року була заступником голови Покровської райради та проголошувала мотиваційний спіч на презентації походу в нардепи одного з «акціонерів» Опоблоку Бориса Колесникова. Колесникову це не допомогло – він вибори на окрузі програв. Масло балотувалася до парламенту за списками Опоблоку, але і місце в списку у неї було непрохідне, і сама партія бар’єр не подолала. Масло, мабуть, навіть не намагатиметься повторити минулий успіх Руслана Требушкіна, а її кандидатура виглядає відверто технічною.
Головна ставка «ахметівців» зроблена на діючого мера Добропілля Андрія Аксьонова, реєстрація якого затягнулася до останнього. Його висунув запасний проєкт найбагатшого українського олігарха – партія «Порядок». Кандидата також підтримав Требушкін та «ахметівські» нардепи-мажоритарники Муса Магомедов та Вікторія Гриб. На користь Аксьонова висловився і авторитетний в регіоні керівник місцевого шахтоуправління «Покровське» Леонід Байсаров. На з’їзді «Порядку» підтримали «доленосну» ініціативу Аксьонова про створення Асоціації шахтарських міст. Аксьонов вже балотувався по цьому округу як самовисуванець на минулих виборах і буквально один відсоток програв тому ж Требушкіну. Тепер вони не конкуренти, а союзники. Таким чином розвіялись чутки, що в окрузі за підтримки мера Покровська може висунутись екснардеп-«регіонал» Євген Гєллєр. Цікаво, що Требушкін, який підтримав Аксьонова в унісон з «ахметівцями», балотувався в мери від проєкту «За майбутнє», що пов’язують з іншим олігархом – Ігорем Коломойським. Тож можна казати, що в Покровську утворився дещо несподіваний союз природних конкурентів – Ахметова та Коломойського. Вочевидь, на перемогу Аксьонова будуть працювати, наприклад, такі кандидати як радник Требушкіна Юрій Третяк та гірник очисного забою шахтоуправління «Покровське» Сергій Звагольський.
Аксьонов – скандальний персонаж. Його звинувачували в допомозі сепаратистам в 2014 році, в організації «референдуму», підозрювали в розтраті бюджетних коштів та підробці документів для поїздок в окупований Крим, яким керує його скандальний однофамілець. Аксьонов тривалий час переховувався, виправдовуючись лікуванням від онкологічного захворювання. Але наразі він з такою групою підтримки є одним з фаворитів цих виборів. Аксьонов вже активно включився в кампанію: в соцмережах з’явилися фото «дембельських банних наборів», які роздавалися від імені кандидата на честь… «дня Радянської армії».
«Слуги народу» мають теоретичні шанси втрутитись в боротьбу на Донбасі. Але варто пам’ятати, що навіть в тріумфальному для пропрезидентської сили 2019 році кандидатка від цієї партії зайняла в 50-му окрузі лише третє місце, тому зараз задача перемогти виглядає ще недосяжнішою. Щоправда, якщо минулого разу від «слуг» балотувалася не надто ресурсна адвокатка-правозахисниця Олександра Романцова, то нині – діючий голова Покровської райадмінстрації Андрій Бондаренко.
Щоправда, з офіційним початком виборчої кампанії Бондаренко пообіцяв піти в неоплачувану відпустку та не зловживати своїми владними повноваженнями. З часткою іронії зауважимо, що без «зловживання адмінресурсом» його перспективи конкурувати на рівних з іншими претендентами на мандат стають примарними.
А от партії, які зараховують до демократичного табору, зазвичай виставляють своїх представників на мажоритарних виборах на Донбасі лише заради самої участі.
«Європейська солідарність» вирішила продемонструвати свою підтримку волонтерці Юлії Кузьменко, яку ще в грудні 2019 року затримали за звинуваченням у вбивстві журналіста Павла Шеремета. З тих пір обіцяних переконливих доказів її винуватості слідство так і не надало, і Кузьменко очікує рішення суду під домашнім арештом. Зрозуміло, що агітувати за себе на Донбасі кандидатка від «ЄС» може хіба що в віртуальному режимі.
«Голос» висунув керівницю своєї обласної парторганізації Юлію Гакову, яка може похвалитися тим, що у не найбільш дружньому регіоні зуміла провести фракції «Голосу» в кілька міськрад Донеччини. Раніше Гукова обіймала посади в податковій, Пенсійному фонді, обладміністрації, працювала бізнес-тренером у проектах USAID, а зараз розвиває свій бізнес – краматорську компанію «3d.farm», що спеціалізується на технологіях 3d-друку.
Від «Батьківщини» балотується депутат Мирноградської міськради кількох скликань та колишня виконувачка обов’язків міського голови Мирнограда Лариса Ревва. На місцевих виборах вона йшла в мери цього міста від ОПЗЖ, яку називала єдиною партією, що представляє інтереси Донбасу, але програла кандидату від «ахметівського» «Порядку» Олександру Брикалову.
Вирішила нагадати про себе на цих виборах і Партія угорців України – на Донбас занесло радника голови ГО «Товариство угорської культури Закарпаття» Іштвана Добшу.
Але основна боротьба точитиметься тут між кандидатом від популярної в регіоні ОПЗЖ, ставлеником Медведчука Артемом Марчевським та Андрієм Аксьоновим, навколо якого об’єдналися місцеві еліти.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0