Протиріч між Україною та Польщею більше немає: виступ Зеленського у Раді (відео)

Президент Володимир Зеленський виступив під час спільної з президентом Польщі Анджеєм Дудою участі у пленарному засіданні Верховної Ради.

Володимир Зеленський також зазначив, що Україна й Польща обрали один шлях.

Глава держави подякував польським діячам культури, діячам спорту, духовенству й звичайним простим людям, які підтримують Україну та українців.

Повний текст виступу президента України Володимира Зеленського 22 травня у Верховній Раді:

Шановний Голово, президіє!

Шановні народні депутати України!

Шановні гості!

Анджею!

Пані та панове!

Госць в дом, Бог в дом. Це польське прислів’я, яким я вітаю у Києві нашого гостя, друга й брата – Президента Польщі Анджея Дуду. Ця народна мудрість про те, що кожен твій гість – Божа благодать. І це світогляд, за яким поляки із самого початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, війни Росії проти України прихистили мільйони наших громадян, громадян України. Наших жінок, наших дітей, літніх людей та всіх інших, у чиї двері 24 лютого постукали зовсім інші гості. Гості, яких ми ніколи не хотіли приймати і які мають інші прислів’я та інші народні мудрості.

Цю свою іншість Росія доводить уже 88 днів. 88 днів безумства: їхні ракети, бомби, снаряди летять у житлові будинки, школи, лікарні, музеї, театри, у храми, навіть у кладовища.

Водночас, сама того не усвідомлюючи, 24 лютого Росія зруйнувала ще дещо. Це – своєрідне «сховище» минулих суперечностей між Україною та Польщею. Їх більше немає. В один день стало зрозуміло, що всі ці суперечності не мають сили, коли є сила такої загрози. Загрози виживанню наших народів – України, Польщі, народів Європи.

Ми з Анджеєм прагнули справжнього порозуміння між нашими народами й разом розбирали це «сховище». Ми планували збудувати Меморіал примирення на спільному кордоні України та Польщі. Але українські кордони перейшли ті, хто хоче інших меморіалів. І присвячених зовсім не миру.

24 лютого змінило все. Змінило наші народи. Змінило наші країни. Хоча це й не випадково. Не знаю, чи досліджували це явище наші астрономи – Дрогобич, Коперник, але зірки завжди складаються так, що в найважчі періоди затемнення українці й поляки єднаються міцно і стають пліч-о-пліч попри минулі чвари й «туманності».

Ми захищаємо спільний для нас всесвіт під назвою «Свобода й незалежність» у часи, коли хтось чинить варварство космічного масштабу.

Такого ж масштабу сьогодні сягає розуміння, взаємодія, дружба й братерство України та Польщі. 24 лютого ми почали писати новий том нашої історії. Важливо – нашої спільної історії. Єдність наших народів має тривати вічність. Її ніколи більше не має паплюжити ворожнеча.

Святий Іван Павло ІІ називав розпалювання ненависті між нами кричущим анахронізмом, недостойним обох наших великих націй. У різних посланнях до наших народів Понтифік казав: «Нове тисячоліття вимагає, щоб українці й поляки не залишалися поневоленими сумними спогадами про минуле. Зобов’язуючись будувати краще майбутнє для всіх, нехай вони дивляться одне на одного поглядом примирення. Стільки гіркоти й болю пережили два наші народи за останні кілька десятиліть. Нехай цей досвід служить очищенням. Нехай кожен буде готовий поставити те, що об’єднує, вище, ніж те, що розділяє. Шукати те, що лікує. Щоб разом вони могли будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, братерстві, братній співпраці та справжній солідарності».

Навчіться цінувати, розрізняти, вибирати.

Україна й Польща обрали один шлях. Цей шлях. На ньому ми навчилися розрізняти ворогів і цінувати друзів. Цінувати одне одного та, найважливіше, – поважати. Настала пора, про яку мріяли Єжи Гедройць і Богдан Осадчук. Про яку писав Юліуш Словацький, пам’ятник якому стоїть у Києві, і Тарас Шевченко, пам’ятник якому стоїть у Варшаві.

Сьогодні ми з Президентом Польщі, з Анджеєм розуміємо один одного з півслова. Наші парламенти, наші уряди й загалом наші народи розуміють один одного, як ніколи. І неважливо, кирилиця чи латиниця, неважливо, як ми пишемо «воля» і «незалежність». Важливо, що ці речі українці й поляки називають однаково. І однаково готові їх захищати.

Україна це вже робить. На передовій. Захищає не тільки себе, а й усю Європу. Поляки це знають, цінують, поважають і допомагають Україні – не із ввічливості, а як брати й союзники, які добре пам’ятають слова Леха Качинського про те, хто може бути наступним. Це не означає страху. Це означає готовність зустріти ворога і дати йому відсіч.

Саме тому, наприклад, ми однаково сприймаємо санкційну політику проти Російської Федерації. Ми знаємо, що не можна застосовувати напівзаходи, коли потрібно зупинити агресію. Зараз.

Польща є одним з лідерів не тільки в підтримці нашої держави, а й у захисті та просуванні санкцій, які конче необхідні, щоб примусити Росію до миру. Абсолютна більшість поляків підтримує ембарго на енергоресурси з Росії. Це лише один прояв – але який важливий – того, що ми однаково бачимо політичний фронт у цій війні. Вірю, що лідерство Польщі допоможе на загальноєвропейському рівні затвердити те, що наші народи вже розуміють.

Єдність наших народів має залишитися сталою величиною. Ні тепер, ні в майбутньому ніхто не має права порушити цю єдність. Ні наші політики, ні ворожі агенти, ні навіть члени журі на «Євробаченні». Український і польський народи поставили один одному 12 балів – сьогодні й назавжди.

Я хочу подякувати за підтримку всім полякам. Я хочу з цієї трибуни згадати всіх. Щоб це почуло кожне воєводство, повіт та гміна, чию підтримку й допомогу відчувають у кожному регіоні, кожному місті, селі, в кожній громаді України.

Дякую, Варшава, Краків. Дякую, Лодзь, Познань, Вроцлав. Дякую Гданськ, Бидгощ, Торунь. Дякую, Люблін, Катовиці, Ополе, Щецин. Гожув-Великопольський, Зелена Гура. Дякую, Жешув, Білосток, Ольштин, Кельці. Ці міста є побратимами наших міст – Києва, Львова, Одеси, Харкова, Кременчука, Кривого Рогу, Черкас, Луганська, Донецька, Сум, Ізюма, Старобільська, Маріуполя.

Майже всі наші міста є побратимами польських. Побратимами є й наші народи. Сестрами є наші країни. Ми рідні. І між нами не має бути кордонів чи барʼєрів. Український і польський народи ментально давно не розділяють. Тож ми дійшли згоди найближчим часом втілити це й у відповідній двосторонній угоді. Спершу щодо спільного прикордонно-митного контролю, а згодом і єдиного вже умовного кордону, коли Україна буде членом Європейського Союзу.

І я впевнений, що усі необхідні рішення спочатку для статусу кандидата для України, а потім і для повноправного членства неодмінно будуть ухвалені. Зокрема, завдяки багатолітньому захисту Польщею українських інтересів на Європейському континенті.

І я вдячний за вашу готовність, за твою, Анджею, особисту готовність, здійснити разом з Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою візити до європейських столиць з метою лобіювання питання членства України у Європейському Союзі у країнах, як то кажуть, скептиках. Насправді вони не скептики, а майбутні оптимісти. Саме так бачу наше спільне, дуже важливе завдання на цьому напрямку.

Окремо я дякую польському Сейму за нещодавно прийнятий закон про допомогу громадянам України. Це абсолютно безпрецедентне рішення, за яким наші громадяни, котрі вимушено тимчасово переїхали до Польщі через агресію Російської Федерації, отримають майже такі самі права й можливості, як і громадяни Польщі. Легальне проживання, працевлаштування, навчання, медична опіка, соціальні гарантії. Це великий крок, великий жест великої душі, на які здатен тільки великий друг України.

І цей крок не залишиться одностороннім. Я вважаю, що найближчим часом ми повинні подати до Верховної Ради України аналогічний, дзеркальний законопроект. Дай Боже, щоб польським громадянам ніколи в житті не знадобилися всі ці переваги за таких умов, за умов війни. Але ці закони мають велике символічне значення, вони показують, що українці й поляки – рідні та рівні. І я впевнений, що депутатський корпус України підтримає цей закон швидко і, переконаний, більшістю голосів.

Окрім того, перед цим виступом я підписав указ, який відзначає особливу роль польського міста Жешув. Я запровадив спеціальне почесне звання Місто-рятівник для міст-партнерів нашої держави, які сьогодні роблять неможливе для допомоги нам, для допомоги нашим людям, для допомоги нашій армії. Від імені всього українського народу я висловлюю велику подяку місту Жешуву – першому Місту-рятівнику.

Я також хочу подякувати польським діячам культури, діячам спорту, духовенству й звичайним простим людям, які підтримують нас, – дають великі концерти, виходять на змагання з українською стрічкою або приїжджають з Познані в Бучу, щоб просто пекти хліб.

Я вірю, що незабаром українці й поляки зберуться за одним великим столом, щоб розділити між собою цей хліб. Розділити між собою найважливіші почуття – почуття миру. Розділити смак перемоги. Перемоги України. Спільної перемоги. І виголосити тост за вашу й нашу свободу. Без вільної України не може бути вільної Польщі. Я знаю, історики часто сперечаються, хто першим це сказав, хто був автором цієї фрази. Ми вирішили цей спір – це воля українського й польського народів.

Дякуємо, браття!

Разом і до кінця.

Нєх жиє Польска!

Слава Україні!

Нагадаємо, 22 травня президент Польщі виступив у парламенті та став першим іноземним лідером, який звернувся до українських народних депутатів не в дистанційному режимі.

Також сьогодні у Верховній Раді виступив президент України Володимир Зеленський. Після промови глави Української держави Дуда підійшов до Зеленського і вони по-братськи обійнялися.