Водні ресурси: що Україна вже змінила для вступу в ЄС

У квітні Кабінет міністрів може прийняти постанову «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення». Нині проєкт документу узгоджується з Міністерством юстиції. Його прийняття є частиною імпементації Водної Рамкової Директиви ЄС. Про це розповіла заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко на пресбрифінгу «Дорожча за золото: вода як стратегічний ресурс України на шляху до ЄС», передає кореспондентка «Главкома».

За словами посадовиці, вже здійснено достатньо великий обсяг перебудов нашого законодавства для імпементації Водної Рамкової Директиви ЄС (документ, що встановлює правила, покликані зупинити погіршення стану водних об’єктів ЄС і досягти «доброго стану» річок, озер і підземних вод Європи).

Зокрема, в Україні запущені процеси інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом. «Зараз є такі стратегічні документи, затверджені на рівні розпоряджень Кабінету Міністрів по кожному річковому басейну, – це плани управління річкових басейнів. Тобто ми вже маємо визначення меж районів річкових басейнів. Маємо масиви поверхневих і підземних вод, маємо басейнові ради, водогосподарські баланси – тобто ті нові речі для водного менеджменту, яких раніше не існувало. У тому числі ми маємо моніторинг, який наближається до стандартів Євросоюзу», – наголосила Овчаренко.

Окремо заступниця міністра розповіла про підготовку проєкту постанови «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення». Документ визначає особливий статус земель, зайнятих торфовищами. «У цих земель можуть бути такі категорії цільового призначення: природоохоронні, водоохоронні, лісогосподарські, оздоровчі, історично-культурні... Тобто це обмежений перелік категорії цільового призначення. Що тут є прогресивним? На публічній кадастровій карті нанесено такий інформаційний шар, який буде вказувати, де є ці торфовища», – додала посадовиця.

Крім того, як наголосила Овчаренко, нещодавно, 25 лютого 2026 року, було прийнято законопроєкт №7577 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління об'єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем державної власності». Документ передбачає створення операторів державних меліоративних мереж. «Є розуміння вже сьогодні в тих інституцій, які управляють меліорацією, що вона складається як зі зрошення, так і з осушення. Осушення переважно було спрямоване на осушення торфовищ для того, щоб більше могло задіятись площ у сільськогосподарській діяльності. Нині вже є усвідомлення того, що меліорація не скрізь була доречною і завдала певної екологічної шкоди і збитків. Торфовища, умовно кажучи, є сховищами для зберігання вуглецю, які в 10 разів перевищують лісові насадження. Вони сприяють, зокрема, збереженню водності і малих річок. Збереження малих річок без збереження торфовищ і боліт є нереальним», – наголосила Овчаренко.

За її словами, у недавно ухваленому законі №7577 закладено спрощений порядок списання меліоративних систем: «Тобто ті системи, які не використовуються, але витягують із торфовищ вологу, будуть списані і переведені, відповідно до проєкту постанови. Наразі проєкт знаходиться в Міністерстві юстиції, отримує висновок і уже буде фінальна стадія, узгоджувальна нарада, тому що є з Мінфіном ще фінансові питання. Думаю, що десь у квітні у нас уже буде документ».

Нагадаємо, у січні Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України винесло на громадське обговорення проєкт постанови Кабінету міністрів «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення». Проєкт постанови має на меті встановити єдині та чіткі правила використання земель під торфовищами з урахуванням екологічних обмежень, а також імплементувати вимоги Європейського Союзу у сфері охорони довкілля, кліматичної політики та сталого землекористування. Торфовища є одними з ключових природних екосистем: у природному стані вони накопичують більше вуглецю, ніж ліси, регулюють водний баланс і зменшують ризики пожеж та посух. Водночас осушені торфові ґрунти в Україні щороку стають джерелом значних викидів парникових газів, деградації земель і обміління малих річок.

Як пояснювали в міністерстві, перезволожені та заболочені землі в Україні займають близько 5,4 млн га, із яких понад 3,3 млн га осушено. Значна частина цих територій потребує відновлення, а відсутність належного обліку та правового захисту торфовищ посилює кліматичні, екологічні та водогосподарські ризики.