Екстернатне навчання в умовах війни. Рекомендації психолога дітям та батькам

Від початку повномасштабного вторгнення велика кількість дітей разом з батьками виїхали за кордон, тому діти змушені продовжувати навчання у чужих країнах і поєднувати дистанційне навчання в українській школі. Для багатьох дітей таке навантаження виявляється не по силі. Дитяча психологиня Катерина Гольцберг у розмові з «Главкомом» дала рекомендації батькам та вчителям, які підтримати дітей у цей складний період.

«Часто буває, що діти навчаються у такій школі, а потім ще дистанційно в українській школі, бо, наприклад, хочуть вивчати українську мову чи історію. Як правило, у таких випадках «дистанційка» переноситься а другу половину дня. Результатом може стати перенавантаження дитини. Якщо вона дуже втомлюється, навчання треба відрегулювати. «Тягнути» дві школи дуже важко, якщо не розвантажити трохи такого учня, може настати певне вигорання. Інколи діти абсолютно нормально це переносять», – розповіла Гольцберг.

За словами психологині, батьки мають розмовляти з дитиною про важливість вивчення історії країни, де вона перебуває, її мови. Особливо у тому випадку, якщо родина не збирається повертатися додому.

«З дитиною потрібно розмовляти про важливість вивчення історії країни, де вона перебуває, її мови. Це і цікаво, і загалом сприятиме асиміляції, а отже, полегшенню перебування у цій країні. Адже невідомо, коли війна закінчиться і з’явиться можливість повернутися додому. Тим більше це важливо, якщо родина ухвалила рішення лишитися жити там. До слова, часто трапляється, у тих родинах, які вирішили не повертатися в Україну, патріотично налаштовані підлітки, які хочуть додому, на знак протесту ігнорують якісь речі. Слід просто доносити, що знання культури іншої країни не буде зайвим», – порадила психологиня.

Загальні рекомендації для батьків:

• Найголовніші критерії під час вибору форми навчання – психологічний стан дитини  та її безпека.
• Для того, аби полегшити процес онлайн-навчання, батькам слід запровадити чіткі правила.
• Забезпечення фізичної активності. Нині діти і так безкінечно сидять у гаджетах, а тут ще  й навчання відбувається перед монітором.

Психологиня запевняє, що головне для дитини – психологічний спокій і просто забезпечення того, щоб інформація потрапила до учня. До речі, батьківське спонукання дитини до активності може спрацювати якраз-таки навпаки.

«Якщо батьків дуже тривожить питання активності їхньої дитини на уроці, то про це слід поговорити з учителем. І це прохання не повинно мати вигляд вимоги до викладача, не треба сваритися з ним. Вважаю, що організовувати комунікацію має дорослий», – зауважила Гольцберг.

«Маячки» для вчителя і батьків

Учитель має звернути увагу на певні маркери поведінки дитини, які свідчать про те, що її батькам було б варто звернутися до спеціаліста. Зокрема:

• Завмирання. Коли дитина ніби «відключається» і не функціонує. Вчитель ставить їй якесь просте питання, а дитина ніби відсутня. Це може означати, що вона охоплена якимись думками, переживаннями.
• Дитина робить якісь незвичні речі. Скажімо, виявляє сильну агресію чи постійно бігає до туалету (вчитель не має це забороняти, але повідомити батьків зобов’язаний), якісь тікові розлади – коли дитина скубає волосся, гризе нігті, мигає очима (вдома це може не проявлятися). Дитині про це вчитель говорити не повинен.

«Зауважу – вчитель не повинен казати дитині, а тим більше привселюдно, про те, що їй треба звернутися до психолога. Таке слід сказати тільки батькам, і лише вони ухвалять рішення щодо звернення до спеціаліста», – додала психологиня.

Нагадаємо, дитяча психологиня Катерина Гольцберг перед початком навчального року дала поради вчителям щодо того, як говорити з дітьми про війну. Вона наголосила, що у нинішніх умовах уникнути розмов про війну вчителям не вдасться.