Да Вінчі виповнилося б 29. Яким був перший доброволець – Герой України
Коцюбайло пішов на фронт добровольцем у 2014 році, після участі у Революції Гідності, коли йому було 18 років
Сьогодні, 1 листопада, військовому Дмитру Коцюбайлу з позивним Да Вінчі могло б виповнитися 29 років. Військовий загинув 7 березня 2023 року в боях поблизу Бахмута на Донеччині. Біля нього розірвалася мінометна міна, один з уламків влучив у шию.
«Главком» пригадує, яким був шлях Героя України, та як боротьба за волю нації зробила його легендарною особистістю для всієї України.
Дмитро Коцюбайло народився у 1995 році в Івано-Франківській області. Він з багатодітної родини, має чотирьох сестер і брата. Його прадід воював у складі Української Повстанської Армії.
Сам Коцюбайло зі шкільних років захоплювався малюванням, мріяв стати художником. Упродовж трьох років хлопець навчався в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Через любов до малювання взяв псевдо Да Вінчі.
Майбутній Герой України був активним учасником Революції гідності. Пішов на фронт у 2014 році добровольцем, коли йому було 18 років. У період АТО боєць брав участь у звільненні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою. Захисник не зміг потрапити до Донецького аеропорту, аби стати на його захист 2014 року, адже отримав важке поранення у Пісках.
«На Пісках на мої позиції прилетіло: перелом, осколкове поранення. Я лежав півтора місяці в лікарні. Я втік з лікарні. В мене рука повністю не працювала, а я вже був поїхав на Піски. Нічого, рука так швидше розроблялась, я ж з автоматом. Поки ворог на нашій землі, я не вважаю, що треба розходитися зараз по домівках. Нічим добрим воно не закінчиться. Воно закінчиться ще великими втратами нашими і великим кровопролиттям», – розповідав Да Вінчі 2015 року.
У 2016 році його призначили командиром 1-шої окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі».
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Він став першим добровольцем, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво.
До слова, Да Вінчі організовував найкращі безалкогольні заходи для військових. Багато людей з різних підрозділів брали участь у святкових обідах, де грали патріотичних пісень та спілкувались бойові побратими. На прикладі свого підрозділу, тоді вже командир, показував, як можна будувати комунікацію між військовими.
Після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Коцюбайло ділився з журналістами: «Наша задача зараз – виявити ру*ню і знищити. Я взагалі не міг подумати, що цей слабий на голову (Путін – ред.) буде бомбити Київ, Харків, знищувати цілі міста, села, враховуючи те, що ми живемо у 21-му столітті».
У 2022 році Да Вінчі став військовослужбовцем Збройних сил України, отримавши первинне звання – молодший лейтенант. Російське вторгнення Коцюбайло і його добровольчий підрозділ зустріли на Донбасі. У середині лютого рота Да Вінчі воювала поблизу Щастя. Пізніше його підрозділ перемістився на Криворізький напрямок, потім на Харківщину і після цього на Луганщину і Донеччину. Він брав активну участь у деокупації Харківської області.
«І тут легендарна «двадцять п’ятка» проламує першу лінію і в перший же день проходить 8 кілометрів! Ми з очима по 5 копійок! Вони прорвали, змусили русню тікати, кидаючи все. Ця операція увійде в історію! А «вісімдесятка» йшла в тил противника рейдом на глибину 60 кілометрів від річки Оскіл у бік Ізюма. Там легендарна спецоперація!», – описував Да Вінчі звільнення Харківщини.
Москалів не треба боятися, їх треба знищувати.
Дмитро Коцюбайло
Своє кохання – Аліну, хлопець також знайшов на війні. Вона – парамедик, він – молодий командир, вони познайомилися в Авдіївці. Аліна Михайлова – політолог за освітою, з початку війни була волонтеркою Армії SOS. В Авдіївці займалася медичним пунктом, щоб її «правосєки» не хворіли. Перше побачення пари відбувалось під час сильних танкових боїв, і завершилось поїздкою на танку. Після 24 лютого 2022 року дівчина повернулася на фронт до свого підрозділу, мобілізувалась до ЗСУ. Керувала медичною службою спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі».
7 березня 2024 року року о п’ятій ранку Коцюбайло виїхав на бойові позиції батальйону «Вовки Да Вінчі», який він очолював, поблизу Бахмута. Зазвичай росіяни розпочинають обстріли з самого ранку.
Цього разу обстріл, який розпочався пізніше, застав Да Вінчі біля спостережного пункту. Дмитро наказав бійцям сховатися в укритті, сам чекав коло входу, аби переконатися, що всі в безпеці, розказує його заступник – капітан Юрій Капустяк, позивний Капуста. Коли Да Вінчі вже збирався зайти в укриття, біля нього розірвалася мінометна міна, один з уламків влучив у шию. «Я – трьохсотий», – встиг сказати Да Вінчі, розповів Капустяк.
Комбату надали першу допомогу і повезли у стабпункт. «Я почула по рації: «У нас важкий 300-й», – пригадала Аліна Михайлова, яка очолює медичну службу батальйону «Вовки Да Вінчі». – У цей момент у мене все впало, я зрозуміла, що це він».
На точку зустрічі з командою медичної евакуації пораненого Да Вінчі довіз його заступник Капуста. «Аліно, вибач», – він упав на коліна перед Михайловою, коли вона побачила, як комбата переносять до швидкої – тоді він уже був непритомний і не дихав. По дорозі до лікарні Краматорська Михайлова допомагала іншим лікарям реанімувати Дмитра.
У шпиталі лікарі продовжили реанімацію Да Вінчі. «Я чекала біля реанімації приблизно хвилин 40. Ніхто не хотів виходити й говорити мені, що він помер. Нарешті один із лікарів вийшов, подивився на мене так, що я все зрозуміла. Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Все в крові, закриваю йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву «Отче наш» і прошу єдиного – лишити цю людину інвалідом, але щоб він був живий. Але цього не сталося», – розповідала Михайлова.
«Наш підрозділ зветься «Вовки Да Вінчі» саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. Він пішов на фронт, коли йому заледве виповнилося 18 років. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання «Героя України». За Україну у 27 років він віддав своє життя», – написали побратими загиблого.
10 березня 2023 року на київському Майдані Незалежності зібралися тисячі військових та цивільних, які прийшли провести в останню путь лейтенанта Дмитра Коцюбайла. Попрощатися з легендою прийшли не лише побратими, а й вищі армійські чини: керівник розвідки Міноборони Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков та головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Одним із генералів, який позитивно ставився до Коцюбайла, був Валерій Залужний. Вони познайомились у 2018 році, коли майбутній главком був заступником командувача операції Об’єднаних сил (ООС). «Тоді був тиск на добровольців із боку влади і Залужний став добрим комунікатором між офіційними структурами і добровольцями», – пригадувала Михайлова. Дмитро ставився до Залужного як до батька, завжди прислухався до його порад.
Сам генерал часто гостював на базі «Вовків», обідав із бійцями, обговорюючи поточні завдання. Тут же, за словами Михайлової часто відбувалися наради сектора ООС – за участю генералів та полковників, командирів бригад.
За чотири місяці до загибелі Да Вінчі розповів, якою бачить Україну після війни: «Думаю, після війни буде багато роботи всередині країни. Маємо розуміти, що треба довести це до логічного завершення. А логічне завершення може бути тільки тоді, коли Росія розвалиться. Практика показує, що з ними неможливо домовлятися. Там же справа не в Путіні. Вони всі – кінчені дебіли. Україна зможе зажити, коли Російська Федерація розпадеться».
Сьогодні, на честь дня народження «Да Вінчі» на Донеччині відбулося урочисте відкриття пам’ятної стели на його честь.
«Встановлення цього меморіалу саме в цьому регіоні має глибоке символічне значення, адже саме тут Дмитро воював проти російського загарбника з 2014 року до 2023 року, коли героїчно загинув, захищаючи Україну. Да Вінчі став справжнім символом мужності та відданості своїй країні. Він вірив у свободу і суверенітет України, віддавав усі свої сили, захищаючи її незалежність, особливо на Донеччині, де пройшли більшість років його боротьби. Продовжуємо подвиг командира і командир продовжує жити в наших душах та наших діях», – йдеться у дописі батальйону.
Да Вінчі став символом української боротьби за незалежність. Памʼять про нього житиме вічно в серцях українців.
Нагадаємо, що 7 березня 2023 року у боях за Україну загинув легендарний воїн Дмитро Коцюбайло, відомий як «Да Вінчі». Свого часу він отримав найвищу державну нагороду – звання Героя України.
До слова, українські фотокореспонденти Владислава та Костянтин Ліберови мають світлини останніх хвилин життя Героя України, командира батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитра Коцюбайла, відомого як Да Вінчі. Про це повідомив фотокореспондент Єфрем Лукацький в інтерв'ю «Главкому».
Як стало відомо, молодша сестра Дмитра Коцюбайла, відомого як Да Вінчі, Олександра, підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном імені свого брата.
Коментарі — 0