Їжа, ліки та павербанки. Солдат, який провів беззмінно на позиціях 76 днів, розказав, як там вижити
Олександр Хоменко описав побут у бліндажі на передньому краї
57-річний Олександр Хоменко з позивним Історик, молодший сержант батальйону «Свобода» бригади Нацгвардії «Рубіж», який провів на позиціях 76 днів, розповів про життя військових на передовій. Захисник пояснив в інтерв’ю «Главкому», як він та його побратими отримують їжу, ліки та необхідні для життя речі, перебувачи на позиціях, неподалік від ворога.
Олександр Хоменко розповів, що за можливості військові брали на позиції генератори та бензин. Проте за умови, що до позицій можна було під'їхати на броньованому авто. Але генератор «чадів, отруював людей у бліндажі до непритомності й блювоти». До того ж він заважав військовим «слухати небо», тобто чатувати за тим, аби не пропустити ворожі FPV та самих росіян. Тому згодом військові почали частіше використовували павербанки, а не генератори. Тим паче до позицій вже було важко під’їхати. За допомогою павербанків воїни заряджали рації та телефони, щоб тримати зв'язок з командно-спостережним пунктом.
Їжу піхотинці отримували з тилу від дронарів. Вони відправляли військовим на передову мішки з їжею, водою, ліками, боєкомплектом, новими павербанками за допомогою дронів. «Павери» у полі – це предмет одноразового використання. Їх нам постачають винятково волонтери. Використані складуємо у кутку штабелями – це річ, яка вже не матиме ніякої користі. Хіба що в москалів кинути, як цеглиною, якщо патрони закінчаться», – жартує Хоменко.
Асортимент їжі, яку відправляли на позиції дронами, був обмежений. Адже навіть пляшка деформувалася від падіння. Тому про яйця, свіжі овочі та фрукти не йдеться. А також м’ясо, адже в бліндажі немає місця, де можна готувати. Частіше військові отримують в’ялене м’ясо, ковбаси, енергетичні батончики, мівіну, сухофрукти тощо. Завжди вони найбільше чекають на каву, чай та цигарки.
Щоб пляшки з водою не розбилися, їх обгортають багатьма шарами плівки з «пухирцями», що робить їх ще важчим для дрона. Серед гарячої їжі на передові військовий згадує лише про мівіну, чай та каву, які вони гріють на мініатюрних плитках. «Багато з перелічених продуктів – не державний пайок, а волонтерська ініціатива. Казенні м’ясні консерви, на які раніше ми не хотіли й дивитися, на позиціях – на вагу золота», – додав Олександр Хоменко.
До того ж дронарям вдається відправляти їжу на передову не часто. Іноді виходить щодня, іноді через день. Тому що росіяни вираховують розташування позицій ЗСУ за допомогою скидів пакунків з життєвонеобхідними речами нашим військовим. «Кажуть: чисто, але слухай небо, бо зараз немає, а за 10 хвилин москальські FPVіхи можуть прилетіти. Тому треба вискочити з бліндажа і бігом забрати «посилку». Водночас треба пильнувати, щоб не наступити на міну. Колись скидали нам «глово» неподалік розбитої москальської машини. Я вибіг, дивлюся: хрінь якась невідома лежить, схожа на акумулятор, на ній залишки зеленого скотчу. Я її оминув, забрав мішок, розповів дронарям. Пізніше з’ясувалося, що то нова російська міна. Чомусь, на мене не зреагувала. Може, була бракована», – зазначив захисник.
Одного разу військовим на позиціях перед Великоднем наш дрон скинув паски. За словами Хоменка, з кінця 2024 року таким чином доставляють лише необхідні для життя речі. Коли сержант востаннє перебував на «нулі», так йому доставляли ліки для серця. Також ліки отримував його побратим з позивним Крим. У березні 2025-го в нього на позиціях стався інсульт.
Олександр Хоменко в інтерв'ю «Главкому» також розказав про гігієну в бліндажі.
Коментарі — 0