Хвилина мовчання: згадаймо 9-річну Алісу Перебийніс, яка загинула під час евакуації з Ірпеня

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Алісу Перебийніс.

«Я не зможу тепер купити тобі сукню на випускний. Я не буду не спати ночами, коли ти підеш на танці до ранку зі своїм хлопцем. У мене ніколи не буде відео з танцем батька та нареченої з твого весілля. Я ніколи не побачу онуків...» – написав Сергій Перебийніс – батько Аліси, яка загинула 6 березня на Київщині.

9-річна Аліса, учениця 4 класу однієї з ірпінських шкіл, намагалась втекти від війни разом з мамою та старшим братом. Їхній батько був у Донецьку, доглядав свою маму після хвороби, тому родина рятувалась самостійно.

У перші дні мати дівчинки Тетяна виїхати з дітьми не наважувалася, хоча фірма, де працювала жінка, оплатила евакуацію та орендувала житло в Польщі. У Тетяни мама з хворобою Альцгеймера.

Коли в їхній будинок влучив снаряд, Аліса з мамою та братом ще якийсь час жили у підвалі, але згодом все ж вирішили виїжджати. Їм залишалося дійти зовсім трошки до місця евакуації в Романівці, коли окупанти відкрили по людях мінометний вогонь. Дівчинка загинула миттєво. Разом з Алісою загинули її мама, брат та собака, який був у переносці.

У 2014 році родина вже тікала від війни з Донецька. Вони обрали для життя затишний Ірпінь і не могли повірити, що війна знову прийшла в їх дім.

Сім'я Аліси була дружньою та веселою: разом мандрували Україною. Остання поїздка була у січні минулого року, незадовго до вторгнення – тоді батьки з дітьми каталися на лижах в Буковелі. Також дівчинка була у Єгипті, Польщі, а поїздка в Болгарію із друзями сім'ї була однією з її найулюбленіших.

Коли Аліса з мамою та братом загинули, татові довелося декілька днів через інші країни повертатися додому, аби попрощатися. Нині чоловік шукає розраду після трагедії в допомозі іншим людям, які через війну теж опинилися в біді. А ще багато тренується, щоб бути готовим захищати країну.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.