Мріяв про дім, донечку і вільну країну. Згадаймо Олександра Нахмана
У квітні 2022 року Олександр Нахман вирішив долучитися до ЗСУ. Захисник був молодшим сержантом і бойовим медиком у 15-й бригаді оперативного призначення «Кара-Даг»
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Нахмана.
Олександр Нахман (позивний Соломон) загинув 02.12.2023 року, виявивши мужність та стійкість, вірність Військовій присязі у бою за нашу Батьківщину внаслідок штурмових дій противника поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Про це йдеться у петиції на сайті президента України.
Олександр народився та жив у Запоріжжі. Здобув вищу освіту у Запорізькому національному технічному університеті (зараз Національний університет «Запорізька політехніка»). Згодом продовжив навчання у Чехії та Дніпрі.
«Коханий мав сертифікат із чеської мови Карлового університету, вчився на магістратурі технічного університету в місті Брно. У 2022 році здобув ступінь магістра в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України», – розповідає дружина загиблого Дар’я Нахман.
Олександр грав на декількох музичних інструментах: гітарі, піаніно та акордеоні.
За словами дружини, він професійно займався карате та мав багато нагород, серед них є й золоті медалі. Дуже любив прогулянки по місту та читати, а більш за все любив проводити час зі своєю родиною.
«Коли ми були разом, то ніколи не стояли на місці, завжди кудись ходили, блукали, намагалися показати нашому сину світ. Все життя було в шаленому русі, багато планів і багато сміху та любові», – пригадує дружина Олександра.
У квітні 2022 року Олександр Нахман вирішив долучитися до ЗСУ. Захисник був молодшим сержантом і бойовим медиком у 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Національної гвардії України «Кара-Даг». За словами дружини захисника, підтримати таке рішення Олександра родині було важко, але необхідно.
Понад рік захисник служив на Запорізькому напрямку.
«Позивний отримав Соломон, бо був дуже мудрою людиною, а молодші хлопці називали його наставником. Він дуже пишався, що був саме у бригаді «Кара-Даг». Хотів нічого мені не розповідати, але я завжди йому казала: «Наскільки б це не було страшно або складно, говори. Я разом із тобою це переживу, я буду біля тебе у ці тяжкі часи завжди», – згадує дружина Олександра.
Олександру, додає дружина, було складно оговтатися після штурмів, у яких загинули його побратими.
«Як би він не тримався, але я все бачила в його очах. Я бачила, як тремтять його руки, як він здригався уві сні, як переживав за кожного хлопця з команди. Він завжди казав мені: «Я не боюся загинути, я боюся, що мене забудуть». Тому все, що зараз я можу зробити для свого чоловіка, це те, щоб його пам’ятали та знали, який він був відважний воїн», – каже Дар’я Нахман.
Життя Олександра обірвалося 2 грудня 2023 року поблизу Вербового Пологівського району. Йому назавжди залишиться 30.
«Ми безмежно покохали одне одного з першого погляду. Пройшли разом важкі ситуації та все одно трималися одне одного, дуже хотіли дитинку. Наш синочок народився 10 червня 2023 року, йому було пів року, як не стало тата. Дізналася я про це лише 12 грудня. З того моменту весь мій світ почав розвалюватись. Чоловік загинув від уламкового ураження голови та кісток черепа», – розповідає дружина полеглого оборонця.
За словами дружини, Олександр був люблячим чоловіком і найкращим батьком для свого сина, поважав батьків і взагалі старше покоління, цінував сімейні традиції й дуже сильно кохав її.
«Кожного разу, коли приходить смс на телефон, я починаю тремтіти, все ще чекаю та думаю, що ось він написав мені. Синочок показує пальцем на фотографію або форму чоловіка та каже «тата». Це розбиває мені серце. Невимовно боляче бачити, як інші ходять за ручку, як батько грає зі своєю дитиною, а ми ось так, без найдорожчого…», – розповідає Дар’я.
У подружжя було чимало спільних планів на майбутнє, яким не судилося збутись.
«Він хотів показати мені та сину увесь світ. Ми дуже хотіли донечку. Просто хотіли жити та дихати одне одним. Купити дім, завести собаку, сидіти вечорами біля багаття та спостерігати, як наші діти бавляться, як наші родини нарешті живуть у спокої. Жити вільно у вільній країні», – ділиться дружина військового.
Крім дружини, сина та батьків, в Олександра залишилися молодший брат, бабусі, дідусі та інші родичі.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0