Замовив обручку, проте не встиг освідчитися нареченій. Згадаймо Олександра Барсукова
Чоловік був знайомий з коханою ще зі школи, однак потім вони роз'їхалися у різні міста – війна знову звела пару разом
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Барсукова.
13 вересня цього року на війні проти російських окупантів загинув український бойовий медик Олександр Барсуков (позивний Дворф). Він служив у лавах 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (раніше «Азов»). Трагедія сталася в районі Авдіївки під Бахмутом Донецької області.
Олександр Барсуков добровольцем пішов на фронт 24 лютого 2022 року. Військовий планував летіти гелікоптером у Маріуполь, який взяли у кільце росіяни. За понад півтора року був на Київщині, Херсонщині, Запоріжжі та Донеччині.
Тричі робив пропозицію, але не встиг освідчитися коханій
Перед загибеллю Дворф замовив обручку, але не встиг її подарувати нареченій. До Дарії Левіної у Чернівці перстень приїхав у переадресованій посилці вже після смерті коханого. Побратими передали Дарії щоденник військового, де той пише, що мріє одружитися і повернутися до цивільного життя.
Дарія знайома з Олександром з дитинства. Вони були першим коханням одне для одного. У школі на Черкащині зустрічалися два роки, а тоді роз'їхалися на навчання, хоч і продовжили спілкуватися.
Олександр Барсуков вчився у медичному коледжі у Києві, планував стати реаніматологом. Впродовж років працював у компанії Coca Cola. 24 лютого минулого року хлопець переконав матір виїхати з Бучі на Київщині, а сам став добровольцем полку «Азов Київ».
На початку березня Олександр зв'язався з Дарією, бо побачив, що вона займається волонтерством. Боєць попросив зібрати необхідні речі для його підрозділу.
«Звичайно я відгукнулася. Я йому сказала, що якщо я допомагаю чужим людям, то як я можу не допомогти тобі, рідній людині?» – поділилася Дарія.
Дівчина зібрала аптечки, шкарпетки, рушники та продукти, а також спакувала окрему коробку спеціально для Олександра.
«І та посилка, і побратимам, і особисто йому, вона настільки його розчулила. Він був вражений і ще раз переконався в тому, як я добре до нього ставлюся. І після того наш зв’язок з ним не обривався, хіба на його бойові виїзди і тепер», – зауважила жінка.
Під час відпусток Олександр приїздив до Дарії в Чернівці. За півтора року військовий тричі робив дівчині пропозицію і тричі вона погоджувалась.
«Він завжди казав, що це жартома, а далі буде нормальна пропозиція. І звичайно, я була на це згідна. Хлопці проживають свої хвилювання, це завжди ризик. Він казав, що не хоче залишити мене молодою вдовою», – поділилася кохана загиблого.
Пара говорила про весілля, обирали місце для відзначення та обручки. Невдовзі після загибелі Олександра Дарія отримала переадресовану посилку з обручкою, схожою на ту, яку вони обирали разом з нареченим.
«Я сама собі її одягла. Я ні дня не жалкую, що обрала саме його, що мій наречений обрав шлях добровольця. Я завжди ним пишатимуся», – наголосила Дарія.
Бойовий шлях та загибель
Олександр брав участь в обороні Київщини, зокрема під Мощуном. Боєць планував летіти гелікоптером у Маріуполь, який тоді взяли у кільце росіяни. Пізніше Дворф служив на Херсонщині, Донеччині та Запоріжжі. Був гранатометником та медиком, оскільки мав медичну освіту.
Після боїв у Бахмуті чоловіку запропонували стати санітаром. Тоді він став медиком взводу та медиком відділення. Дворф загинув при звільненні села Андріївка. Штурми села тривав декілька днів. Усі будинки тут були зруйновані, українські бійці ледь знайшли місце, де встановити прапор, розповів речник 3-ї окремої штурмової бригади Олександр Бородін.
.jpeg)
Дворф попросив наречену, аби вона у разі його загибелі підтримала матір Олександра, та організувати кремацію його тіла у Києві, де він прожив багато років. У крематорії з ним попрощалися рідні та побратими. Прах бійця поховали у колумбарній стіні разом із військовими 3 окремої штурмової бригади.
«Я радію, що він в Києві, щоб якомога більше людей змогли прийти. І коли будуть приводити дітей на екскурсію і показувати, що тут герої лежать, він там буде. Його ім'я буде увіковічено як захисника нашої України», – розповіла Дарія.
Після похорону жінка отримала від побратимів речі Дворфа, серед них був його щоденник. Боєць почав вести записи у блокноті про свої бойові виходи та будні у війську.
«Неочікувано для мене тут були слова, адресовані саме мені. Для такої людини як він – дуже аналітичного складу характеру і розуму – це було неочікуваним відкриттям. Бо він рідко так висловлював свої емоції, так щиро і ніжно. Дарія зачитала запис зі щоденника коханого:
«17 травня 2022 року. Приїхали в інше розташування. Змінив свою кімнату. Переїхав в коридор в сільській раді. Дуже хочу поїхати в Чернівці, до Даші. Дуже сумую, кохаю тебе, киця моя. Вся ця неорганізованість та невизначеність в сукупності з тим, як я скучив, змушує постійно думати про те, щоб створити сім’ю, ходити на роботу, ходити ввечері на прогулянки, разом ходити в магазин, разом лягати спати, святкувати свята, ювілейчики. Дуже-дуже сумую, маленька моя».
Рідні загиблого бійця Олександра Барсукова просять підписати петицію про присвоєння йому звання Героя України (посмертно) на сайті Президента. Підтримати петицію можна за посиланням.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0