Загинуло чотири покоління. Згадаймо маленьких сестер Столпакових з Ізюма та їх родину
Окупанти скинули авіабомбу на багатоповерхівку, а потім прицільно добивали її з танка
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо восьмирічну Олександру та п'ятирічну Олесю Столпакових з родиною.
Багатоповерхівку на вулиці Першотравневій в Ізюмі окупанти зруйнували у березні 2022 року. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 44 мешканці, розбирати завали почали за місяць.
На одному з поверхів проживала Олена Столпакова з родиною: чоловіком Дмитром, восьмирічною Сашею та п'ятирічною Олесею. На іншому поверсі мешкали батьки жінки, її бабуся та сестра.
- Дмитро Столпаков – 33 роки;
- Олена Столпакова – 31 рік;
- Олександра Панюхно – 8 років;
- Олеся Столпакова – 5 років;
- Марія Жихарєва – 13 років;
- Олександр Жихарєв – 49 років;
- Тетяна Жихарєва – 49 років;
- Людмила Сокол – за попередньою інформацією жінка мала понад 70 років.
Олені Столпаковій виповнилось 31, Дмитру – 33. Вони виховували двох донечок (для 8-річної Саші Дмитро був вітчимом, і у дівчинки інше прізвище, тому про її могилку стало відомо пізніше).
Олена Столпакова спершу вивчилась на бухгалтерку. Пізніше вступила в один із вишів Харкова, була студенткою і разом з тим працювала менеджеркою й товарознавицею в ізюмському супермаркеті.
Зранку 9 березня 2022 року близько 7:00 на будинок по вулиці Першотравневій росіяни скинули авіабомбу, а потім прицільно добивали його з танка, поки він остаточно не зруйнувався. Під завалами будинку загинули щонайменше 44 людини.
Олена та її близькі загинули, коли ховалися від обстрілів в підвалі. Сусід жінки по будинку з другого поверху Олександр Чвалун розповів, що тіла дітей жінки та дітей з іншої родини, яка загинула у підвалі, знайшли одразу. «Дітей знайшли одразу. А так всіх діставати, почали розкопувати через місяць. Коли розкопували, діставали мертвих людей, а я їх знаю, мене звали їх впізнати, я був на межі зриву», – сказав Олександр.
Молодша донька Олеся ходила в дитсадок, з вересня мала стати першокласницею. Планувала навчатись у тій же школі, що і її мама Олена. «Коли я востаннє приїжджала до рідних, то займалася з онучкою: вчила писати, рахувати. 1 вересня – це була наша велика мрія…», – розповіла з сумом у голосі бабуся дівчинки Маргарита Смолярова.
Олеся любила танцювати та співати. Гралася ляльками, малювала. Була непосидючою дівчинкою, веселою щебетухою, яка раділа життю…
Старша Олександра – донька Олени Столпакової від першого шлюбу. З однорічного віку дівчинку разом з мамою виховував її другий чоловік Дмитро Столпаков.
Олександра ходила у 5-й клас. Бабуся Маргарита зауважила, що онучка була золотою дівчинкою. Коли народилась молодша сестричка Олеся, Саша дбала про неї: змінювала підгузки, наглядала за малечею.
Восьмирічна Олександра мала поміркований та спокійний характер. Захоплювалась танцями, виступала на сцені. Подруга родини Столпакових Тетяна Луніна поділилася, що їй особливо запам’ятався танцювальний номер Саші «Дивна Квітка». «Це красивий патріотичний танець, гарно поставлений», – сказала Тетяна.
Батько Дмитро Столпаков народився у Капитолівці неподалік Ізюма, там ходив у школу. Мав здібності до природничих наук, особливо математики. Займався спортом, грав у футбол за команди Ізюмського району. З дитинства любив рибалити.
Однокласниця Анна Слюсаренко пригадує загиблого дуже енергійним та життєрадісним. «Пам’ятаю його усмішку, коли виходив на поле… Брати Столпакові (інший брат Дмитра загинув кілька років тому – «Главком») були високі й красиві. За ними впадали всі дівчата школи», – пригадала Анна.
Після 9-го класу Дмитро вступив в ізюмський аграрний ліцей. З юнацьких років підробляв на будівництві. Згодом їздив на заробітки за кордон. А останнім часом працював на пилорамі.
Дмитро був сім’янином, піклувався про родину, а родина – вболівала за нього. «На кожному його матчі Олена обов'язково була присутня для підтримки, – розповіла Анастасія, подруга дружини Дмитра. – Я завжди милувалася їхньою родиною. Їх разом ми знайшли під завалами. Це величезне горе, в яке важко повірити. Люди жили, кохали одне одного, будували плани, виховували дітей. Поки одного разу до їхнього будинку не прийшов «рускій мір».
У Дмитра Столпакова залишились сестра і мама Маргарита Смолярова. Жінка дізналась про загибель сина та його родини з відео у фейсбуці. «Я думала, що зійду з розуму. До останнього не могла повірити, що все це правда…», – сказала жінка.
Родина Столпакових мала чимало планів. Олена хотіла зробити ремонт у квартирі, навіть домовилася зі своєю подругою купити шпалери навесні. А влітку подружжя хотіло поїхати за кордон на море…
В одному під'їзді будинку на вулиці Першотравневій 2, але на іншому поверсі жили також батьки Олени Столпакової: Олександр і Тетяна Жихарєви з молодшою донькою Марією. Подружжя було підприємцями. На центральному ринку торгували дитячим взуттям. Мали і свій магазин.
Олександр був добрим та позитивним чоловіком. Допомагав і підтримував доньку за першим покликом, але ніколи не втручався у стосунки Олени і Дмитра. У соцмережах чоловіка – багато фото з родинного відпочинку. Разом з дружиною вони любили збирати гриби, гуляти на природі, бували за кордоном. Про Тетяну Жихарєву друзі згадують теж лише найкраще. Кажуть, що вона була дуже інтелігентною та начитаною жінкою. Жінка любила вишивати, мандрувати. Часто брала внучок з собою на відпочинок на морі. Разом вони ходили й на льодовий майданчик, грали в кеглі.
Олександр і Тетяна мали вищу освіту, вступили на навчання, ставши батьками Олени. Тож дівчинкою більше займалася бабуся Людмила Сокол – мама Тетяни. Вона допомагала дбати й про молодшу доньку пари – Марію Жихарєву.
13-річна Марія була скромною, трохи сором’язливою. Навчалась у гімназії, гарно малювала, відвідувала художню школу, захоплювалася культурою аніме.
У січні 2023 року вулицю Першотравневу в Ізюмі перейменували на вулицю Пам'яті.
Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 560 дітей, поранених неповнолітніх – понад 1200. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.
За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 511 дітей. Ще понад 1150 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0