Був батьком п'ятьох дітей. Згадаймо Дмитра Федоріна
19 серпня 2024 року чоловік став на захист України до лав Збройних сил
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Федоріна.
На війні 7 жовтня 2024 року поліг український військовий з Лисичанська Луганської області Дмитро Федорін, який стояв на захисті України з 19 серпня 2024 року. Про це повідомив начальник Луганської обласної військової адміністрації Артем Лисогор у Facebook.
Народився Дмитро Федорін 5 лютого 1981 року у Лисичанську Луганської області. Закінчив місцеву школу №8. Згодом вступив до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, де здобув спеціальність кухара.
До повномасштабного російського воєнного вторгнення працював на шахті. Разом із дружиною Тетяною Володимирівною займалися вихованням п’ятьох дітей. Перш за все чоловік завжди піклувався про безпеку дітей. А тому у грудні 2022 року вивіз родину на Полтавщину.
Декілька місяців були переселенцями в Диканьці. З 23 грудня 2022 року знайшли прихисток у Дейкалівці. Там голова родини влаштувався на роботу – місцеву пилораму.
«Добрий, щирий, веселий, життєрадісний. Він був опорою для мене та нашої родини. Любив готувати для нас різні смаколики», – розповіла дружина загиблого.
19 серпня 2024 року Дмитро Олександрович став на захист України до лав Збройних сил. 7 жовтня він загинув, захищаючи мирне майбутнє українців.
У чоловіка залишилися батько, який зостався у Лисичанську на окупованій території, дружина, п’ятеро дітей та сестра.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0