Загинув при обороні Маріуполя. Згадаймо Максима Моцевика родом з Донеччини
У 2020 році юнак вступив до лав морської охорони Державної прикордонної служби України
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Моцевика.
Максим Моцевик народився у селі Срібне Донецької області. Старший брат зауважив, що змалку хлопець був непосидючим, бешкетним, веселим. Через пухнасте світле волосся його порівнювали з кульбабкою. Добре навчався, йому все було цікаво. Займався футболом. Виборював безліч нагород та медалей на спортивних змаганнях.
Отримавши вищу технічну освіту в Донецькому національному технічному університеті, у 2020 році Максим вступив до лав морської охорони Державної прикордонної служби України. Брат говорить, що це був свідомий вибір. Максим ні з ким не радився, сам вирішив та пишався службою на морських рубежах.
Хлопець мріяв про міцну родину та дітей. Був дуже романтичним і закоханим. Але війна зруйнувала плани: між ним і коханою простяглись тисячі кілометрів.
Максим із перших днів повномасштабної війни разом із прикордонниками був на позиціях на околиці Маріуполя. Вони одними з перших зустріли наступ ворога.
3 березня 2022 року російські війська розстріляли позицію з танка. Максим отримав дуже важкі поранення. Побратими допомогли, надали першу допомогу і відвезли в шпиталь. Але за деякий час ворог увірвався до лікувального закладу. Прикутий до ліжка, важкопоранений Максим загинув 17 березня.
«Максим, ти був порядним та щирим, чинив по совісті. Ми могли довірити тобі найскладніші справи. Твоє слово не розходилося з ділом. Ти був надійним, як якір. Ми тебе поважали. Ми на тебе рівнялися. Нам тебе дуже не вистачає», – написали побратими.
Старший брат зауважив, що Максим став його янголом-охоронцем: приходить у снах та попереджає про негаразди.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0