Асоціація видобувників закликає відтермінувати екомито CBAM

Механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM), який ЄС повноцінно запровадив із 1 січня 2026 року, вже сьогодні змінює правила гри для української промисловості. І хоча формально він покликаний боротися з глобальними викидами CO₂, для України цей інструмент дедалі більше виглядає як серйозний економічний бар’єр, кажуть у Національній асоціації добувної промисловості (НАДПУ).

CBAM фактично створює нерівні умови конкуренції, кажуть в Асоціації: кошти від продажу сертифікатів спрямовуються на підтримку європейських виробників, тоді як українські підприємства змушені покривати додаткові витрати без аналогічної підтримки. При цьому втрати від CBAM можуть сягнути 4,8–6,3% ВВП, а щорічні експортні втрати – від 1,4 до понад 3,6 млрд доларів.

Ситуацію ускладнює і війна: через втрату традиційних ринків і логістики українські компанії були змушені переорієнтуватися на ЄС. Якщо у 2021 році частка Євросоюзу в експорті товарів, що підпадають під CBAM, становила 41%, то у 2025 році вона зросла до 68%. Фактично українська промисловість стала критично залежною від європейського ринку, і водночас – найбільш вразливою до нових правил.

При цьому економічні оцінки наслідків CBAM суттєво різняться. Європейська Комісія прогнозувала мінімальний вплив, лише на рівні 0,01% ВВП. Однак українські галузеві дослідження говорять про зовсім інші масштаби: втрати можуть сягнути 4,8–6,3% ВВП. Тиск уже відчувається: українські металурги змушені платити за викиди за європейськими цінами – €74–76 за тонну CO₂, тоді як внутрішній податок в Україні залишається символічним. У результаті до кожної тонни сталі додається $60–100 витрат, що робить продукцію менш конкурентною.

Перші наслідки вже видно на рівні підприємств. Зокрема, на «АрселорМіттал Кривий Ріг» було зупинено один із ключових виробничих підрозділів. Це сигнал, що мова йде не лише про цифри, а про реальне згортання виробництва. Але найбільші ризики ще попереду – у 2029–2030 роках, коли безкоштовні квоти на викиди в ЄС почнуть зникати. Це означатиме різке зростання платежів, і, за оцінками, експорт окремих видів української металопродукції до ЄС може припинитися повністю, попереджають у НАДПУ.

Паралельно зростає ще один ризик – сировинна деградація економіки: через підвищений попит на металобрухт у ЄС Україна може перетворитися на постачальника сировини, втрачаючи власне виробництво продукції з доданою вартістю.

«Усе це відбувається на тлі і без того складної ситуації в галузі. До війни гірничо-металургійний комплекс формував понад 10% ВВП і третину експорту країни. Сьогодні ж підприємства стикаються з дефіцитом кадрів, падінням замовлень і ризиком масових скорочень. За оцінками профспілок і галузевих об’єднань, під загрозою – десятки тисяч робочих місць у промислових регіонах, таких як Кривий Ріг, Запоріжжя чи Дніпро. Це вже не лише економічне питання, а фактор соціальної стабільності та обороноздатності», – наголосили в Асоціації.

У підсумку CBAM стає для України не просто екологічним регулюванням, а серйозним тестом на виживання промисловості. Без адаптаційних механізмів і фінансової підтримки ризики деіндустріалізації є високими. Але за умови правильної стратегії та інвестицій у декарбонізацію цей виклик може перетворитися на шанс, і стати поштовхом для модернізації української промисловості та інтеграції в європейські виробничі ланцюги.