Денис Маслов: Зеленський буде президентом до кінця війни. Дивно, коли Путіну підіграють наші політики

У першій частині інтерв’ю «Главкому» голова комітету з правової політики Денис Маслов розповідав про очікування від Саміту миру та пояснював, чому буксує створення трибуналу над російською верхівкою. Окрім цього, в розмові з нардепом, що є одним з відповідальних за судову реформу, «Главком» не міг не зачепити внутрішні українські питання. Соратник президента пояснює, чому Конституційний Суд досі не може повноцінно запрацювати, з чим пов’язаний тотальний дефіцит суддівських кадрів та аргументує, навіщо Верховна Рада хоче засекретити вердикти, які стосуються мобілізації.

Нещодавно Верховна Рада ухвалила в першому читанні ваш законопроєкт № 7033-д, який, зокрема, передбачає засекречення від громадськості інформації судових рішень стосовно мобілізації та виконання військового обов’язку. Причому проєкт закону пролежав без розгляду у Раді понад рік і лише тепер його внесли на розгляд. Яка така нагальна необхідність виникла саме зараз?

Це законопроєкт нашого комітету, і я вважаю величезною помилкою, коли його рік тому зняли з порядку денного пленарного засідання. Ми вже заплатили за це певну ціну, тому що Російська Федерація отримувала дані з нашого судового реєстру, куди вона, як і всі, має відкритий доступ. Зокрема, ворог знаходив там інформацію про місця зберігання та виробництва нашої зброї і багато іншого, направляв своїх агентів для перевірки та підтвердження цієї інформації. Після цього росіяни обирали цілі, завдавали по них ударів і фіксували факти знищення.

Низка правозахисних громадських організацій, які закликали нардепів не голосувати за цей законопроєкт, заявили, що, по-перше, він обмежує доступ до судових рішень у справах, які становлять особливий суспільний інтерес, і, по-друге, надає суддям право на власний розсуд вилучати із судових рішень інформацію, що «може зашкодити безпеці» у справах, розглянутих у відкритому засіданні. Фактично через засекречення справ можуть замовчуватися випадки розкрадання грошей оборонного бюджету і це продукуватиме ще більшу безкарність. Ви визнаєте, що у ваших нібито благих намірів є зворотній бік?

У всього є зворотній бік. Але цей законопроект не передбачає, що судові рішення не будуть видаватись учасникам провадження. Передбачається лише обмеження загального доступу до них через електронний реєстр для невизначеного кола осіб, зокрема, для країни-агресора, яка чудово таким чином збирає інформацію. Якщо постійно апелювати до можливих зловживань, тоді можна взагалі не приймати закони, бо зловживання завжди можливі. Просто за цей рік я ні від кого не почув альтернативних механізмів, як мінімізувати ту велику небезпеку, про яку я казав. Проте точно знаю, що через цю відкритість ми, на жаль, зазнали серйозної шкоди та втрати для нашої безпеки та оборони. Доки ж цей законопроєкт не прийнятий, ми завжди готові до конструктивних пропозицій.

Щодо мобілізації, то після прийняття змін до закону про мобілізацію ми комітетом прийняли рішення про розгляд можливості зміни законопроєкту №7033-д до другого читання у зв’язку з новими реаліями. І до другого читання будуть вноситися зміни у цій частині. Для чого це потрібно? Мабуть, навряд чи хто вважає правильним, що ворог може отримувати інформацію про кількість осіб, які не виконують військовий обов'язок, та ще й в розрізі по районах по всій Україні. При цьому достатньо досить нехитрих маніпуляцій, аби легко встановити прізвище, ім'я і по батькові кожної конкретної особи. Цю інформацію можна згодом використати і для ІПСО, і для подальших комунікацій і можливості вербування родичів таких осіб. Але знову ж – кожній особі, яка є учасником таких судових справ, як зараз, так і надалі будуть видаватися всі рішення судів, які вони можуть потім публікувати в соцмережах і будь-де. Пропонується лише закрити до них загальний доступ. Все-таки давайте на одну шальку терезів покладемо те, що ворог буде знати кількість осіб, які ухиляються від призову, з можливістю навіть визначити їхні ПІБ, а на іншу – резонансні заголовки в ЗМІ про ту чи іншу судову справу. На жаль, інколи заради гарних заголовків ми жертвуємо питаннями безпеки нашої країни.

Конституційний Суд, який останніми роками переслідують різноманітні проблеми, і досі залишається неукомплектованим, голосування тлумачів Основного Закону – на межі кворуму. Коли очікувати, що ця ключова судова інституція нарешті запрацює повноцінно?

Те, що потрібно було від парламенту, він зробив – прийняв відповідний законопроєкт, що було умовою кандидатства України в Євросоюзі. Ми змінили процедури добору, і відбувся найбільш публічний конкурс на посаду судді Конституційного Суду з прямими трансляціями в YouТube. Процес контролювала дорадча група експертів, яка наполовину складалася з представників міжнародних партнерів, що мали найбільший вплив при голосуванні. На жаль, за наслідками піврічної діяльності Дорадчої групи експертів Верховна Рада отримала трьох кандидатів, а тому замість трьох вакантних посад за своєю квотою змогла призначити лише одного (бо мало бути два кандидата на одне місце). Але навіть показове призначення цього кандидата змогло об'єднати майже всю залу парламенту. Мабуть, вперше в новітній історії призначення суддів Конституційного Суду обійшлося без скандалів та взаємних образ. Так сталося через відкритий прозорий публічний конкурс, який був абсолютно убезпечений від будь-якого політичного втручання і впливу. Так само влада відмовилась і від впливу на призначення членів Вищої ради правосуддя та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Коли вдасться заповнити інші квоти в Конституційному Суді – залежить знову-таки від Дорадчої групи експертів, яка, власне, і займається добором та просіюванням всіх кандидатів. Наш комітет знову оголосив конкурс на дві вакантні посади від Верховної Ради, і зараз триває процедура прийняття документів. Користуючись нагодою, хочу закликати всіх наших високопрофесійних правників брати участь в цьому конкурсі.

Є й друга частина питання щодо діяльності Конституційного Суду. У парламенті давно лежить вже прийнятий в першому читанні законопроект №4533 про конституційну процедуру. Колись навіть Венеціанська комісія, даючи аналіз по законопроєкту про добір суддів Конституційного суду, рекомендувала прийняти ці проєкти разом. Наразі прийняття законопроєкту про конституційну процедуру заблоковано певною політичною силою, яка наполягає на тому, що будуть кожну свою правку ставити на голосування. А їх там більше 1200 штук. З моменту його прийняття за основу вже дещо змінилось законодавство, тому є сенс ще доопрацьовувати таблицю до другого читання. Якщо прийняти цей законопроєкт, це дасть можливість врегулювати внутрішню процедуру розгляду справ Конституційним судом.

Попри те, що Верховна Рада нещодавно заповнила одну вакансію в Конституційному суді, він досі працює на межі кворуму

фото з відкритих джерел

Як ви оцінюєте нинішній стан цього органу, з яким у команди Володимира Зеленського з самого початку не дуже склалися стосунки?

Станом на зараз у суддів Конституційного суду є кворум, що формально дає їм можливість працювати. Власне, вони і працюють та приймають рішення. Принаймні матеріально-технічне забезпечення у них є, мінімальна кількість суддів також. А організація роботи всередині самого Конституційного Суду – це вже питання до самого суду.

На сьогодні суд багато справ розглядає в складі сенатів, коли при максимальному складі у 18 суддів положення будь-якого закону можуть бути визнані неконституційними голосами лише чотирьох суддів.

Це, на мою думку, є неправильним, і цей момент врегульований в законопроєкті №4533. Але поки опозиційні сили не дають можливості його прийняти.

Ані Офіс президент, ані Верховна Рада не ризикнули направити до Конституційного Суду подання, яке б остаточно поставило крапку в тлумаченні норм Конституції, які стосуються проведення президентських виборів під час воєнного стану. І зараз ми чуємо і ще почуємо купу спекуляцій з приводу легітимності президента України – як зовні, так і всередині країни. Що завадило цю крапку поставити? Відсутність впевненості в тому, що суд в нинішньому стані ухвалить виважене рішення?

Я не розумію, що і кому треба роз’яснювати. У нас є положення Конституції і закону «Про правовий режим воєнного стану», в яких все зазначено. З діючих норм все, що стосується юридичної частини, є очевидним і зрозумілим. А з того, що стосується політичної частини, то була заява всіх лідерів фракцій та депутатських груп про те, що жодних підстав для проведення виборів, завершення строку повноважень президента і так далі немає. Тобто врегульоване питання, що Володимир Зеленський буде президентом до закінчення воєнного стану і проведення нових виборів президента.

Виборів може і не бути, але ті, хто просуває тему президентської легітимності, кивають на те, що після 20 травня вся влада переходить до парламенту. Що заважало підстрахуватися?

Підстрахуватися від чого – від ІПСО Російської Федерації?

«ІПСО Російської Федерації» повторюють і деякі ваші колеги по Верховній Раді – наприклад, ексспікер Дмитро Разумков.

Ну, у нас 400 депутатів, може, хтось щось і говорить. Знаєте, якоюсь дивною видається історія, коли російський ніби президент Путін говорить, що варто би нам подати з цього приводу до Конституційного Суду, і йому підіграють деякі наші політики. Якщо ми на кожну ІПСО Російської Федерації будемо вестись і бігти вчиняти якісь дії, то це не додасть нам ані сил, ані суб'єктності. Лише заведе у глухий кут.

«Найбільш критична кадрова ситуація склалася в апеляційних судах»

За даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, станом на 20 травня 2024 року місцеві суди заповнені лише на дві третини (нестача складає майже 1,5 тисячі із 5 тисяч посад), а апеляційної інстанції – наполовину (701 посада вакантна, при загальній кількості посад у 1357). У вищих спецсудах (це Вищий антикорупційний суд та його палата, а також Вищий суд з питань інтелектуальної власності, що досі не запрацював) не вистачає 55 суддів, а у Верховному суді – 39 суддів. Як прискорити добір суддів і вирішити ці давні кадрові проблеми, з якими суди стикалися ще до великої війни?

Перш за все, парламент прийняв наприкінці минулого року зміни до процедур добору на посаду суддів, і станом на зараз Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) працює над цим. Просто у комісії накопичилася купа завдань: починаючи від кваліфікаційного оцінювання, закінчуючи добором до Вищого антикорупційного суду. Також ВККС у деяких питаннях співпрацює з Громадською радою доброчесності, у якої теж є свої певні спроможності щодо опрацювання кандидатур. Власне, питання впирається лише в ці спроможності і проведення процедур. Зі свого боку можу сказати, що ВККС, завдяки конструктивній позиції і бюджетного комітету Верховної Ради і Мінфіну, отримала достатнє бюджетне фінансування для виконання всіх важливих функцій.

При прискоренні процесу важливо не втратити якість. Є певні етапи добору суддів, які, можливо, слід додатково оптимізувати. Ми перебуваємо у контакті з Вищою кваліфікаційною комісією суддів і Вищою радою правосуддя щодо проведення спеціальних перевірок. Є питання проведення екзамену на визначення когнітивних якостей суддів – його було запроваджено за пропозицією і рекомендацією наших міжнародних партнерів. Але поки ВККС не має екзаменаційних завдань і розуміння того, звідки вони їх візьмуть.

Нещодавно було проведено конкурс до судів перших інстанцій і там близько 300 нових суддів зараз трошки додадуть свіжої крові. Але найбільш критична ситуація склалася в апеляційних судах. Пріоритет номер один – заповнити саме ці вакансії, і ВККС це робить.

Судді – це особливий кадровий ресурс, їх навряд чи можна масово рекрутувати, просто давши оголошення в Інтернеті. Де можна знайти таку їхню кількість, аби покрити існуючій дефіцит? Дефіцит пов’язаний тільки з тим, що ВККС не працювала кілька років?

В Україні суддю можна обрати тільки за конкурсною процедурою. А такі процедури могла здійснювати виключно ВККС, повноважний склад якої розпочав роботу лише минулого року. Звичайно, така тривала пауза в роботі мала наслідки. Та є й інша сторона медалі. Вже неодноразово окремі представники ВККС публічно зазначали, що посада судді в очах українських правників вже не є такою привабливою. Людей, які хочуть обійняти посаду судді, сьогодні значно менше, ніж, приміром, було сім років тому. І це теж є проблемою, з якою всім слід спільно працювати.

Згідно з новими правилами, на бронювання відтепер можуть розраховувати тільки 50% військовозобов’язаних працівників апаратів судів. Але ця квота в багатьох судах вже була вичерпана до набрання чинності законом про посилення мобілізаційних заходів. Чи є це серйозною проблемою для судів, де кадрів і так хронічно не вистачає? 

Новий порядок бронювання прийнято у зв’язку з нещодавнім законом про мобілізацію і цим питанням опікувався комітет з питань національної безпеки. Проте я, спільно з іншими членами комітету з питань правової політики, активно відстоював позицію, щоб судді мали відстрочку і якомога більше працівників апаратів судів могли бути заброньовані. Адже від цього безпосередньо залежить спроможність судової системи. Уряд передбачив для апаратів судів бронювання на рівні 50%. Мені особисто дивна така позиція, особливо коли уряд дає повне бронювання для виконавців проєктів міжнародної технічної допомоги. Судова влада точно є не менш важливою.

«Ви можете собі уявити, щоб колись в України міг бути затриманий голова Верховного Суду?»

Рік тому антикорупційні органи гучно затримали голову Верховного суду Всеволода Князєва при отриманні хабаря на суму $3 млн. Він досі перебуває під слідством. Тоді ж обшуки проводилися ще у 18 суддів Верховного суду. «Це чорний день в історії суду. Ми мусимо бути гідними та витримати цей удар», – так тоді відреагувала пресслужба суду. Чи не здається вам, що репутаційний удар був настільки сильним, що цю судову інституцію варто було б радикально реформувати? Ваш комітет розглядає якісь зміни щодо покращення роботи Верховного суду?

Станом на зараз в комітеті є зареєстровані законопроєкти, які стосуються перевірки суддів Верховного Суду і зміни в роботі Великої палати суду. Інших законопроєктів, які стосуються якоїсь реорганізації діяльності суду, у нас немає. Ну, і взагалі в питаннях реформування, а тим більше такої структури як Верховний Суд, треба бути досить обережними. Бо в 2016 році парламент і тодішній президент вже реформували Верховний суд України, наслідком чого було рішення Конституційного суду про визнання неконституційним багатьох положень. І у нас до 2023 року де-факто і де-юре було два верховних суди. Взагалі треба займатися не стільки постійною зміною законів, скільки моніторингом впровадження вже прийнятих.

Чи можна казати, що після показового процесу над Князєвим Верховний Суд очистився і запрацював, як належить такій поважній структурі?

Я б не говорив, хто очистився, а хто – ні. У повідомленні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо корупції у Верховному Суді йшлося, що розкрито схему, де, окрім голови, були задіяні і судді. Але станом на зараз, наскільки я знаю, питання стоїть тільки щодо Князєва. Якщо є питання ще до когось, то органи, які розслідують, мають пред’явити обвинувачення, якщо вони, звісно, у них є.

У нас як у законодавця є завдання надати інструменти всім органам влади для того, аби можливі порушення мали наслідком відповідальність. Є кримінальна відповідальність за отримання неправомірної вигоди – це компетенція наших правоохоронних органів. У випадку Князєва НАБУ та САП відпрацювали і ніхто їм не заважав. Ви можете собі уявити, щоб колись у попередній історії України міг бути затриманий голова Верховного Суду? І от це відбулося, що свідчить про всі можливості у наших антикорупційних і правоохоронних органів працювати щодо будь-яких осіб.

Ексголова Верховного Суду Всеволод Князєв більше року перебуває під слідством

Питання дисциплінарної відповідальності, зокрема, недоброчесності, лежить здебільшого у площині роботи Вищої ради правосуддя і Національного агентства з запобігання корупції. Оскільки у нас судова гілка влади є окремою, парламент досить обмежений у впливі на неї. Те, що ми можемо, – це приймати закони і надавати всі інструменти Вищій раді правосуддя. Власне, ми відновили її роботу, провели конкурс з міжнародними партнерами на посади членів ВРП. Ми навіть змінили умови набору на посади дисциплінарних інспекторів, які мають первісно розглядати скарги, і зараз триває конкурс на ці посади. Тепер черга за імплементацією і впровадженням цих законів.

Розслідувачі Bihus.info повідомляли, що починаючи з 2016 року, з державного бюджету направлено понад пів мільярда гривень на утримання служителів Феміди ліквідованих вищих судів. Ця ж ситуація повторюється з ліквідованим Окружним адмінсудом Києва: на кінець листопада 2023 року в суді нараховувався 51 суддя, яким за січень-листопад минулого року було нараховано понад 65 млн грн винагороди. Що треба змінювати, аби припинити неефективне витрачання бюджету?

Історія з вищими судами якраз і є наслідком отієї недолугої судової реформи, яку влаштував попередній склад парламенту. Ми, аби закінчити цю історію, в 2023 році прийняли відповідний закон, в тому числі, з урахуванням рішення Конституційного Суду. І тепер у вищих спеціалізованих судах всі судді або пішли у відставку або переведені до інших судів.

Ми вже згадували закон про мобілізацію, який набрав чинності 18 травня. Минув певний час, протягом якого стали добре помітні його недоліки та різночитання. Які норми закону все ж доведеться змінювати?

Все-таки цей закон не є головним предметом відання нашого комітету. Я був лише на деяких засіданнях головного комітету з питань нацбезпеки та оборони, де й відбувається дискусія обґрунтування тих чи інших положень. Те, що виникають певні непорозуміння у застосуванні цього закону, – це очевидно. Я теж все це бачу в ЗМІ. Але не забувайте, що стосовно цього закону має бути прийнята низка підзаконних нормативно-правових актів. Здається, Міністерство оборони прийняло вже 15 відповідних постанов.

Якраз з цими підзаконними актами від Камбіну здіймаються скандали, коли уряд суттєво змінює деякі норми закону, а після розголосу змушений «здавати назад». Чи має парламент якось активніше на це реагувати, чи після прийняття закону він просто вмиває руки?

Звісно, парламент, як представницький орган українського народу, на такі чутливі випадки має реагувати, але реагування не завжди має виглядати як внесення змін до закону. Якщо підзаконний нормативно-правовий акт суперечить закону чи не узгоджується з ним, є різні форми реагування – зокрема, й заслуховування профільного міністра або відповідальних осіб на комітеті чи в залі парламенту. Якщо така необхідність виникне, то це має відпрацьовувати комітет з нацбезпеки, у віданні якого безпосередньо знаходиться це питання.

За час великої війни 30 народних депутатів достроково втратили мандат, і зараз у Верховній Раді рекордно низька кількість нардепів – 401. При цьому, за словами лідера фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, є ще багато парламентарів, які готові скласти мандат, але їх не відпускають. Аналітики підрахували, що у групі ризику перебуває близько 50 нардепів. Тобто якщо Раду покине ще 100 з них, вона просто не зможе ухвалювати рішення, які вимагатимуть конституційної більшості. Та й зі «звичайними» рішеннями будуть проблеми. Ви бачите такі загрози?

Станом на зараз не бачу. У всіх є розуміння, що це наша відповідальність перед людьми і Україною.

Павло Вуєць, Віталій Тараненко, «Главком»