Голова Бердянської ОВА Вікторія Галіціна: У місті залишилось 30% населення. Хто там голосував за Росію?

Кремль поспішає. Одразу по завершенню інсценованих «референдумів» на окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей щодо «воз’єднання з Росією» Володимир Путін підписав указ про визнання незалежності цих новоутворень, і 30 вересня оголосив про інтеграцію нових територій до РФ. Вдарившись при цьому в свої улюблені псевдоісторичні екскурси про несправедливо розділений народ.

Трохи раніше непідкорене Запоріжжя отримало «святкові салюти» від «визволителів». В окупований Бердянськ росіяни завезли комплекси С-300, з яких обстрілюють територію «ще не звільненої» області. Вранці у п’ятницю – росіяни влучили у колону цивільних, які планували їхати на окуповану територію, щоби забрати своїх родичів та відвезти гуманітарну допомогу. Загинуло щонайменше 23 людини.

Бердянську військову адміністрацію, яку президент заснував у серпні, одразу після захоплення міста росіянами, очолює Вікторія Галіціна, яка до цього призначення керувала фракцією «Слуги народу» у Бердянській міськраді.

«Главкому» Галіціна розповідає, чому у неї не складається співпраця із мером Бердянська, де ховається «тіньовий кардинал» міста – нардеп Олександр Пономарьов та як виживають бердянці в умовах окупації.

«Бердянці закривають двері перед окупантами»

Як сприйняли у Бердянську шабаш у Кремлі із «приєднанням» до Росії нових територій, і Бердянська у тому числі?

Сьогодні ініціатор геноциду українського народу зібрав консиліум однодумців. Путін закликав Київ до переговорів і водночас оголосив про анексію окупованих територій, пообіцяв, що їхні мешканці стають громадянами РФ назавжди. Не обійшлось і без ядерного шантажу, цього разу у вигляді натяків. Тепер він згадав, що США єдині у світі створили прецедент застосування ядерної зброї. Закінчилося це підписанням «договорів» про «приєднання до Росії «ЛНР», «ДНР», Херсонської та Запорізької областей.

При цьому Путін посилався на волю народу, хоча ці території з початком бойових дій просто обезлюдніли. Як, за вашими спостереженнями, проходив псевдореферендум у Бердянську?

У кращих традиціях окупації – брехня, шантаж, залякування місцевих мешканців тощо. Вони оголосили зовсім неадекватну явку виборців та нарахували майже 94,5% «за» входження до складу РФ. Звісно, це не має жодного стосунку до норм закону. З більш ніж сотні людей, з якими я маю зв'язок, 98 просто не відчиняли двері. Тому єдине, що окупанти отримали від бердянців – зачинені двері та абсолютну відмову брати участь у цьому фейковому «волевиявленні».

Але навіть якби з Бердяська виїхали взагалі усі місцеві жителі, рашисти би все одно намалювали такі цифри, як їм треба. Навіть були фото, коли зі скриньок діставали порожні бюлетені та їх підраховували.

Але окрім цих походів з урнами по домівках, були ж ще якісь дільниці?

Були, але туди ніхто не приходив, тому пішли по домівках. Була навіть така дільниця просто на базарі, яку охороняли два автоматники. Тобто люди були залякані, їх заставали зненацька і вони були змушені ставити галочку.

За нашими підрахунками у Бердянську лишилося менше 30% населення. А з цих 30 % десь 15% – мешканці розбитого Маріуполя та «ДНР». Тобто хто там голосував – незрозуміло.

«Референдум» проходив прямо у сесійній залі Бердянської міськради під триколором

фото з відкритих джерел

Окрім біженців з Донеччини, хто ще залишився у місті? Це люди, які не можуть виїхати з якихось причин?

Звісно, не є таємницею, що у місті вистачає проросійськи налаштованих. Також люди похилого віку – пенсіонери, яким бракує коштів, аби орендувати житло в іншому місті. Ще лишилися ті, хто мають лежачих, хворих родичів, вони не можуть їх покинути

А ті, хто виїхав із Бердянська, прямують переважно куди?

У Запоріжжі зареєстровано 10 тис. тимчасово переміщених осіб з Бердянська. А от всі інші вимушені переселенці їдуть за кордон, до Києва, на захід України, і ми не можемо відслідкувати їхню долю.

Росіяни завезли до Бердянська багато ракет С-300. Це і надалі загрожуватиме посиленими обстрілами Запоріжжя та інших прилеглих населених пунктів?

Останніми днями надходить інформація, що з окупованого Бердянська вилітають ракети С-300 у напрямку Запоріжжя та Дніпра. Сьогодні у Запоріжжі відбувся черговий теракт, окупанти завдали ракетного удару по цивільній гуманітарній колоні. Наразі відомо щодо 23 загиблих та 28 поранених. Серед постраждалих є мешканці Бердянська. 

Вибачте за дещо сексистське питання. Коли Ірину Верещук розглядали на міністра оборони, вона, здається, сама сказала, що у воєнний час наше суспільство просто не сприйматиме жінку на цій посаді. А ви очолюєте військову адміністрацію у такому регіоні, вам комфортно?

Ми дуже гарно співпрацюємо з усіма військовими нашого регіону. Тут же пам’ятайте такий політичний момент: у запорізькому регіоні влада була майже повністю зосереджена у руках ОПЗЖ, а це проросійські налаштовані люди – колишні нардепи Вадим Балицький у Мелітополі і Олександр Пономарьов у Бердянську.

Які задачі перед вами ставив президент? Бо вже тоді було зрозуміло, що Бердянськ в окупації. І які задачі перед вами ставляться зараз, коли Росія оголосила місто своїм?

Ми, як розпорядники коштів, зобов’язані забезпечувати військових, а наш діючий «в.о.» мера Бердянська Олександр Свідло цього не робив. За пів року активних бойових дій він виділив на оборону лише 20 тис. грн при залишках бердянського бюджету на 1 вересня більш ніж 110 млн грн. 

Як ви зараз взагалі координуєтесь з в.о. мера Бердянська Свідлом?

Ми з ним співпрацюємо настільки, наскільки він хоче співпрацювати.

А чому між вами такий конфлікт?

Конфлікту як такого нема. Просто у нас з ним зовсім різні обов’язки і задачі. У нього пріоритети – виконком, міська рада, захищені статті бюджету і таке інше. Наша задача – допомога військовим у відсічі збройній агресії.

«Ще до «референдуму» окупанти закрили всі виїзди з Бердянська»

Де поділася така легендарна для Бердянська фігура, як багаторічний мер Валерій Баранов. Минулого року він несподівано добровільно пішов з посади міського голови?

Він вважав, що міськрада не давала йому працювати, бо більшість була у ОПЗЖ Олександра Пономарьова. Це були його висловлювання. Зараз його не видно і не чутно. Він пішов – і все. І де зараз перебуває Баранов, мабуть, треба питати у нього самого.

А Пономарьов?

Пономарьов, як відомо з неофіційних джерел, виїхав до Криму.

Чому ж? Зараз у Бердянську для нього всі свої. Балицький у Мелітополі лишився, «георгіївську стрічку» начепив. Тепер його аж у Кремль привезли на шоу з анексією.

Якщо найближчим часом відбудеться деокупація, той же Пономарьов скаже, що його силою тримали, а так-то він не за окупантів. Але це вже буде питання до правоохоронних органів, які мають всі дані.

Зараз Бердянська військова адміністрація знаходиться у Запоріжжі?

Так.

Ви орендуєте квартиру чи вона у вас там є?

Винаймаємо за власні кошти. Все майно лишилося вдома, у Бердянську.

Повертаючись до теми деокупації, наші військові розуміють, що у Бердянську лишилося багато наших громадян і не всі з них є колаборантами. Як, розуміючи це, штурмувати місто?

Є така дилема, але люди дуже хочуть деокупації і готові заради цього сидіти у підвалах в очікуванні приходу ЗСУ. Головне, щоби звільнили.

Росіяни так прискорювали цю історію з «референдумом», бо хочуть мобілізувати наших хлопців. Ще до початку «референдуму» окупанти закрили всі виїзди з Бердянська для усіх, хто підлягає під їхні критерії мобілізації, навіть для жінок. А вже наступного дня після «референдуму» людей почали насильно забирати з роботи, громадських місць.

Окупанти розуміють, що вони таким чином «троянського коня» заводять у свої ряди? Бо навряд чи українці, яких десь на зупинці спіймають і дадуть автомат, з ентузіазмом побіжать вбивати своїх співвітчизників. Як би вони у зворотній бік цей автомат не направили…

Мабуть, не розуміють. Але згадайте, як проти своїх співвітчизників воювали у «ДНР».

Тоді все-таки була певна дезорієнтація. Але з 2014 року у людей викарбувалася позиція.

Є й такі чоловіки, які чекають, коли їм дадуть зброю, аби направити її якраз у бік орків.

Вікторія Галіціна вірить, що чоловіки, які вимушено лишилися на окупованій території, направлять зброю проти окупантів

фото: з особистого архиву Вікторії Галіціної

Чи не кожного дня приходять новини про те, що колаборантів, зокрема, у Бердянську, підривають, розстрілюють, труять. Наскільки активний за вашими оцінками у Бердянську партизанський рух?

Можу сказати лише, що колаборанти дуже бояться наших партизан, іноді воліють відхреститися від співпраці з окупантами, але буває запізно. Хотілося б, щоб таких партизан ставало все більше і більше.

«Вже влітку ми будемо на Бердянському пляжі»

«Главком» брав інтерв’ю у Івана Федорова, мера Мелітополя – другого за величиною окупованого міста Запорізької області. Чим, за вашими відчуттями, відрізняється ситуація у цих містах?

Відрізняється десь на сім-вісім днів. Тобто там все розпочинається раніше. У Мелітополі на тиждень раніше стало відомо, що планується «референдум».

Бердянськ – курортне місто, але, звісно, що про курортний сезон зараз говорити не можна. Хоч у якомусь вигляді він відбувався?

Курортного сезону не було зовсім. У місті були лише мешканці «Л/ДНР», біженці-маріупольці і ті, хто лишився з місцевих.

До війни у вас був власний аграрний бізнес. Наскільки він постраждав у результаті цих бойових дій?

Повністю, від слова зовсім. Врожай був засіяний ще у мирні часи, його вдалося зібрати – і на цьому все.

Окупанти зверталися до аграріїв, аби ті засівали новий врожай з перспективою потім продати його на величезному російському ринку. І як, аграрії повелися на цей заклик?

Дивіться – посіяти пшеницю коштує тисячу гривень за гектар. Собівартість тонни зерна, наприклад, 500 гривень, а продавати його пропонують за 400 гривень. Звісно, що аграрії не мають бажання за такі гроші його продавати.

Ми так розуміємо, що Україна платить пенсії та інші соцвиплати. А окупанти переймаються якоюсь «соціалкою»?

Україна платить пенсії, але населення не має змоги їх перевести у готівку, бо не працюють українські банки.

Але всі нараховані кошти у будь-якому випадку накопичуються?

Так, вони накопичуються на картках, і єдине, де ними можна розраховуватися, – це торгові павільйони з терміналами. А от на ринках, де ціни більш-менш прийнятні, ходить тільки готівка.

У Бердянську багато чого працює? Якісь податки сплачувалися останнім часом до українського бюджету?

Податки майже не сплачуються, з усіх підприємців знімається окупантами умовна данина готівкою. Майже всі підприємства міста були під контролем вже згаданого народного депутата від ОПЗЖ, а зараз все стоїть.

Окупанти намагаються запроваджувати рублеву зону?

На сьогодні окупанти намагаються позбавити всіх бердянців, які отримують виплати з України, єдиного джерела існування. Вони штучно занижують курс гривні: на 1 жовтня вони планують встановити курс гривні до рубля один до одного. Рублі вже ходять: усі колаборанти отримують зарплатні у рублях, пенсіонери у рублях отримують пенсію. Але не будемо засуджувати літніх людей, бо як їм вижити?

Росіяни платять пенсії, зарплати бюджетникам на цих територіях. А якими реєстрами вони користуються, аби принаймні зрозуміти, кому скільки платити?

Наприклад, є така «виделка» для медиків – від 10 до 60 тис. рублів. Лікарі отримують 60 тис., середній персонал – 30 тис., молодший – ще менше. При цьому за деякими медичними спеціальностями – катастрофічна ситуація: анестезіологів, акушерів-гінекологів катастрофічно бракує.

Ліки звідки туди потрапляють?

Окупанти всіляко перешкоджають постачанню всіх медпрепаратів, вантажів з території України, незалежно від джерел їхнього надходження. Просто не пропускають фури. Постачання ліків носить несистемний характер, що призводить до величезного дефіциту медикаментів та витратних матеріалів.

Але здавалося б, якщо окупанти хочуть отримати прихильність місцевого населення, вони мають користатися будь-якими методами для цього. Зокрема, і українську допомогу використовувати. Чи у них особливо такої мети не стоїть?

Слухайте, ми ж ведемо розмову про орків, які крадуть пралки, микрохвильовки та жіночі труси. Не шукайте у їхніх діях логіки. Вони хочуть довести наше населення до повного фізичного, морального, матеріального занепаду. Аби ми перетворилися у населення Росії – таке саме стадо. Але я вірю, що навіть якщо Новий 2023 рік ми не зустрінемо вдома, то влітку ми вже будемо на Бердянському пляжі.

У Запоріжжі не так давно спалахнув скандал щодо розкрадання гуманітарки. Справу вело НАБУ разом з контррозвідкою СБУ. Вищі чини регіону у цьому підозрювались, а «позаштатний агент НАБУ» Євген Шевченко навіть стверджував, що до злочинних схем може бути причетним топ-менеджмент Офісу президента. Чи вам відомо, на якому зараз етапі ця справа?

Мені про це нічого не відомо, і до нас жодного стосунку не має. Ми, як і ви, читаємо про це з офіційних джерел. Я не чула, щоби хтось через цю справу постраждав.

Павло Вуєць, «Главком»