Гроші є – зброї немає? Хто переможе у битві за Агенцію оборонних закупівель
Війна і бізнес
Що не так зі структурою, яка розпоряджається мільярдами, виділеними на війну
Українську оборонку знову трусить. Черговий скандал прямо не пов’язаний із затримками поставок зброї чи потраплянням на фронт неякісних боєприпасів. Він стосується кадрового питання. Історія базується на особистому конфлікті між керівництвом Міноборони та поки що діючою головою Агенції оборонних закупівель Мариною Безруковою. На боці Безрукової активно виступають громадські активісти, зокрема Центр протидії корупції, а діяльність Агенції натомість вщент розкритикувала нардепка, голова фракції «Голос» та соратниця міністра оборони Рустема Умєрова Олександра Устінова. В колонці «Піар на зброї. Що не так працює в Агенції оборонних закупівель?» вона детально виклала всі свої претензії до роботи цієї структури: керівництву Агенства дісталося і за неефективне використання коштів, і за контрактування через посередників, що призводить до завищення цін на зброю, і за дорогі автівки для АОЗ, що купуються за бюджетний рахунок…
Нинішня керівниця Агенції Марина Безрукова була призначена на цю посаду у січні минулого року. В її послужному списку семирічна робота в НЕК «Укренерго», де вона запровадила сучасну систему закупівель, а загалом «більше 20 років досвіду в управлінні ланцюжками постачання та розвитку партнерства з іноземними компаніями». Утім, за рік роботи у держпідприємстві при Міноборони Безрукова сповна відчула специфіку роботи у зброярському бізнесі.
Вже на початку 2025-го у керівниці агенції завершується контракт, і Міноборони заздалегідь підготувало ґрунт для того, аби продовжений він не був. 16 грудня міністерство внесло зміни до статутів Агенції оборонних закупівель та Державного оператора тилу, де залишило за собою право звільняти та призначати керівників агенцій та ухвалювати рішення щодо інших працівників, а також впливати на контрактування товарів. При цьому функції наглядових рад агенцій, у яких мала б бути переважна роль у цих процесах, знижені до другорядних. Показово, що зміни до статутів були внесені за день до довгоочікуваного створення Наглядової ради АОЗ.
Члени останньої заявили, що ці зміни обмежують незалежність їхнього органу та створюють передумови для втручання в його діяльність. Окрім того, на їхню думку, нова редакція статуту створює ризики дублювання функцій, конфлікту інтересів та перевищення повноважень через відсутність чіткого та збалансованого розподілу повноважень між Міністерством оборони, Наглядовою радою та Агенцією. Члени Наглядової ради попередили про негативний вплив на ефективність діяльності підприємства та його здатності забезпечувати потреби Збройних Сил та запропонували привести положення статуту у відповідність до нормативно-правових актів та принципів корпоративного врядування.
У Міноборони пояснють свою ініціативу змінами до закону «Про управління об’єктами державної власності», які були внесені у 2022 році. Згідно з ними, органи управління держпідприємствами під час дії воєнного стану зобов’язані здійснювати моніторинг загроз нацбезпеці України та вживати заходів для нейтралізації їхнього впливу на діяльність такого підприємства або товариства.
Не мовчить і сама Безрукова, яка за останні дні роздала кілька інтерв’ю. Вона давно скаржилася на те, що їй створюють перепони у роботі: зокрема, нарікала на шалену кількість погоджень, тиск «збройових баронів», атаки телеграмканалів… Зараз вона відкрито каже про свій конфлікт з керівництвом Міноборони, який розпочався ще влітку минулого року. Каталізатором став контракт з одним з виробників, який Безрукова, за її словами, вимушена була підписати під тиском Міноборони, хоча вбачала в цьому великі ризики. З тим самим виробником згодом виник скандал з поставкою неякісних 120-мм мін. Коли стало відомо про перебої з постачанням, АОЗ відмовилася повторно подовжувати контракт. Після цього, як стверджує Безрукова, у неї і зіпсувалися відносини з міністерством.
Конфлікт між агенцією та Міноборони сплив назовні у листопаді: тоді у агенції забрали 23 млрд грн для контрактування боєприпасів та передали Державній прикордонній службі. Ще одна спроба нейтралізувати «неслухняне» керівництво відомства полягає в ідеї Міноборони об’єднати її з Державним оператором тилу. Після того як здійнявся галас, вона була покладена під сукно.
Зміни до статуту Агенції оборонних закупівель – демонстративне свідчення того, що надалі на чолі держпідприємства в міністерстві воліють бачити іншу людину. Численні прихильники нинішньої очільниці агенції з громадського сектору б’ють з цього приводу на сполох. Так, виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк розкритикувала зміни до статутів Агенції оборонних закупівель та Державного оператору тилу і назвала їх такими, що підривають реформу оборонних закупівель та фактично роблять ці органи «заручниками Міноборони». Також Каленюк розповіла історію про те, що міністр оборони Рустем Умєров ще у вересні в її присутності заявляв про необхідність звільнити Безрукову, бо та «погано справляється». Натомість, він пропонував призначити директором агенції вже згадану нардепку Олександру Устінову, яка жорстко критикує роботу нинішнього керівництва АОЗ. Пікантна деталь: сама Устінова колись працювала в Центрі протидії корупції, проте тепер колишні колеги виступили категорично проти її можливого призначення, назвавши його політичним. Зараз Устінова є головою парламентської фракції «Голос», до якої свого часу входив діючий міністр, вона очолила замість нього тимчасову спеціальну комісію для використання за контролем західного озброєння, після того як Умєрова було призначено головою Фонда держмайна. Тож їхні давні тісні стосунки – очевидні.
Обурилася «самодіяльності» Міноборони і голова антикорупційного комітету Верховної Ради (вона також є вихідцем з ЦПК) Анастасія Радіна, яка заявила, що такі кроки ставлять під сумнів тривалу роботу над реформою оборонних закупівель та незалежних агенцій.
20 січня Наглядова рада АОЗ таки подала міністру оборони рекомендацію щодо продовження контракту Марини Безрукової на один рік. «Це рішення базується на необхідності забезпечення стабільності й ефективності в управлінні закупівлями в умовах війни», – пояснили його в спостережному органі. Окрім того, наглядова рада розглядає можливість залучення Міжнародної ради аудиторів НАТО для проведення незалежного аудиту. 21 січня рада затвердила рішення щодо продовження контракту із чинною директрисою, але Міноборони виступило проти. І враховуючи, що Наглядова рада за нинішніх умов є, по суті, дорадчим органом, – ця битва ще не завершена.
Якщо Марина Безрукова в очікуванні своєї подальшої долі не збирається «здаватися без бою» і активно висвітлює свою позицію, то її опонентка Олександра Устінова після публікації своєї колонки не коментувала лавину звинувачень на свою адресу.
В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» Устінова розповідає, як сприйняла атаку на себе з боку колишніх колег, та пояснює, чому закупівлю озброєння мала би очолити не вона сама, а нинішній заступник Безрукової та ексдиректор НАБУ Артем Ситник.
Олександра Устінова: «Для мене очолити агенцію – це пониження»
Давайте одразу з’ясуємо: чи ви претендуєте на посаду голови АОЗ?
Ні, я не претендую на жодні посади, хоча так, мені її пропонували. Я насправді лобіювала Артема Ситника (заступника голови агенції) на це місце.
Але ваші колишні колеги – іншої думки.
Мені дуже прикро бачити, що мої колишні колеги стали піар-агенцією Марини Безрукової. І я не почула жодного контраргументу з приводу фактів.
Натомість побачила персональну атаку і зміщення фокусу дискусії з проблем, які існують в АОЗ, які я висвітила, на особисту атаку на мене. Мені дуже прикро, що чомусь ніхто не розбирається, чому ракети для «градів» агенція купує на 355 євро дорожче, ніж, наприклад, прикордонники.
Чому у нас по два місяці не відповідають постачальникам, а замість цього приїжджають посередники? Я вважаю, що те, що сталося, – це дуже некрасива особиста річ і абсолютне перекручування контексту.
Повірте: я ніколи не мріяла про таку посаду
Чому ваша колонка дивним чином з’явилися якраз в момент, коли набирав обертів скандал зі зміною керівництва АОЗ? Ви не мали цю інформацію щодо ймовірних зловживань раніше?
Я присягаюся, що цю колонку написала і хотіла опублікувати десь всередині грудня. Навіть на початку грудня вона була готова, а потім почався скандал з 23 мільярдами (29 листопада 2024 року Кабмін ухвалив розпорядження, яким передав 23 млрд грн на закупівлю зброї від АОЗ до Державної прикордонної служби – «Главком»). Я дописала про них. Потім вирішила почекати, чи Безрукова витратить гроші, які не витратила, і на кінець року лишилося 2,5 млрд грн, які повернулися до держбюджету. Потім в мене хакнули аккаунт моїх блогів на «Українській правді» – від мого імені опублікували якийсь «чорнушний» матеріал російською мовою проти однієї компанії, що займається криптовалютами. Після цього вийшла колонка Марини – я перевіряла інформацію, викладену в ній, щоб потім розповісти про ці маніпуляції.
І, відповідно, моя колонка вийшла тоді, коли вийшла. Я насправді дуже давно хотіла багато чого опублікувати, і повірте, у мене є ще інформації на три колонки. І багато речей я не публікувала, щоб не переходити на особисте.
Тому для мене було дуже дивно, коли люди, замість того, щоб сісти розбиратися в фактах, почали розказувати про мої підвіски Van Cleef, чи як вони називаються, про те, що я – «претендент на агенцію». Я перепрошую, але для мене очолити агенцію – це пониження. Я – голова фракції, голова комісії. Повірте: я ніколи не мріяла про таку посаду.
Ваше можливе призначення пояснюють тим, що ви свого часу радили Умєрова на посаду міністра оборони. І це свого роду алаверди від нього.
А кому я могла його радити? Умєрова призначав президент, я ж президента бачила кілька разів у житті, коли він виступав у Верховній Раді. Але мені дуже приємно, що мене вважають настільки впливовою людиною в Україні, що я можу радити президенту, кого призначати міністром оборони.
Ви ж розумієте, що для цього не обов’язково зустрічатися безпосередньо з президентом. Вас особисто і частину «Голосу», яка близька до вас, вважають, скажімо так, орієнтованою на голову Офісу Андрія Єрмака.
Тобто ви хочете сказати, що я можу радити і голові Офісу, і президенту кого призначати на посаду міністром оборони?
Якщо чесно, як голова фракції я була категорично проти, коли Рустем йшов на Фонд держмайна. Тому що, по-перше, це для мене був стрес у фракції, бо треба було міняти людей. По-друге, я вважала, що це – не найкраща позиція, на яку можна йти під час війни. Звісно, це дуже підіймає рівень мого авторитету, якщо я можу радити чи призначати міністра оборони, мені це дуже приємно. Але я точно не радила Зеленському Умєрова міністром оборони.
Так, на момент його призначення в Міноборони я вважала, що він буде хорошим міністром, а Резнікова (Олексій Резніков – ексміністр оборони) треба звільняти. І Рустема тоді підтримували всі. Просто потім він не захотів призначати потрібних людей, на яких наголошувала громадськість, і одразу став для них поганим.
А ви самі зараз з ним часто спілкуєтесь? Ви ж все-таки досі очолюєте комісію для нагляду за постачанням зброї.
Раз на кілька місяців. Він частіше спілкується з громадськістю, ніж зі мною. Можете зробити запит у Міноборони і це перевірити.
«За півтора місяця кожен з членів Наглядової ради отримав по 600 тис. грн»
А чому, власне, на тлі цього скандалу мовчить Міноборони? От була ваша колонка з приводу негараздів в АОЗ, яку багато хто сприйняв як напівофіційну позицію міністерства, і все.
По-перше, це питання до Міноборони, по-друге, я собі не уявляю, як це має виглядати. Виходить міністр Умєров і починає жалітися на свою підлеглу? Чи має казати, що у нас проблеми?
У піар-відділі Агенції працює більше людей, ніж займається FPV-дронами
Ну, хоча б можна було підвести підсумки роботи керівниці агенції і сказати, чим вона влаштовує – не влаштовує. Особливо в умовах, коли до цього кадрового питання прикута така увага і сама Безрукова виходить зі звинуваченнями на адресу міністерства.
Думаю, вони це мають робити, коли будуть переглядати контракти. АОЗ – в системі Міноборони, Марина – в підпорядкуванні міністра. Тому дивно бачити, коли збирають міжнародників і підлеглий жаліється їм на свого керівника. Ще дивніше для мене виглядало б, якби міністр зібрав, скажімо, іноземних журналістів і почав їм жалітися на свою підлеглу, замість того, аби щось з цим робити.
Безвідносно до персони голови АОЗ, ви вважаєте, в принципі, нормальною ситуацію, коли за цілком працюючої Наглядової ради (яка до того ж, була обрана нещодавно) з’являються зміни до статуту, якими повноваження цієї ради урізаються, а її право голосу в кадрових питаннях стає суто декларативним? Власне, тоді постає логічне питання – навіщо ця Наглядова рада потрібна?
У нас Наглядова рада працює півтора місяця – за цей час кожен з її членів отримав зарплатні по 600 тис. грн. Це, до речі, моя півторарічна зарплата як народного депутата, що б там не казали, що я ходжу в кольє за $4 тис. Вони за ці півтора місяця могли всі контракти передивитися. Чому цього не було зроблено? У моєму розумінні, перше, що вони мали зробити – прийти та почати підіймати структуру і подивитися, чи вона нормально створена. Чому у нас одна людина займається FPV-дронами, а чотири – піаром? Чому у нас всі якісь «суперменеджери», а реальних закупівельників майже нема? А по-друге – підняти всі контракти. А тепер вони розказують, що у них нема часу і що їм треба міжнародний аудит. Так ви що, самі собі не довіряєте? Вибачте, в Наглядовій раді – дві найпрофільніші людини. Профільний заступник, який займався аудитами в Міноборони (Юрій Джигир – «Главком»), І Тарас Чмут (директор фонду «Повернись живим» – «Главком»), у якого своя величезна організація, яка займається безпосередньо закупівлями, і який розуміє, що це таке. Я би дуже хотіла, щоб ці люди підняли контракти за останній рік та подивилися чому деякі позиції закуповуються за завищеними цінами, чому в піар-відділі працює більше людей, ніж займається FPV-дронами.
«Я вигребла лопати лайна»
Безрукова назвала вашу колонку проявом «кричущого невігластва» і сказала, що їй навіть соромно спростовувати те, що в ній викладено. Зокрема, вона зупинилася на ваших звинуваченнях щодо видатків, які були заплановані агенцією на кінець року. Вона пояснила це тим, що вони розподіляються не одномоментно, а по місяцях.
Так вона ж навіть не потратила всі гроші. Коли гроші перекидали на прикордонників, Безрукова ж казала, що всі їх витратить, а їх у неї забирають. А в агенції 2,5 млрд грн не змогли витратити – це 112 тисяч FPV-дронів або 110 тисяч 120-мм мін. І у мене питання: чому плани складаються так, що все контрактується лише в кінці року? Тоді це проблеми з плануванням.
Мені дивно, чому Безрукова все інше не прокоментувала: я ж ставила, окрім цього, купу питань. Якщо ти правий, то береш текст, розбираєш по деталях і вказуєш на помилки. Як я взяла її колонку і вказала, що ось тут і тут маніпуляція щодо контрактування з виробниками. Тому що вона рахувала не кількість перерахованих грошей, а кількість укладених контрактів. Відповідно, контрактується велика кількість маленьких виробників в Україні, і загальна кількість контрактів реально виходить красива. От тільки суми там мізерні, а величезні гроші натомість ідуть посередникам. Я просто перший раз побачила, щоб взагалі так рахували – це чиста маніпуляція.
Тим не менш, Наглядова рада вже подовжила контракт з чинною директрисою АОЗ на рік. Міноборони явно не хоче цього робити. Чим ця історія завершиться, на вашу думку?
Це рішення має приймати Міноборони чи Ставка, не знаю хто. Але люди мають зняти свої корони, спуститися на землю і зрозуміти, що їхні особисті конфлікти – це їхні особисті проблеми. У нас є фронт, який треба забезпечувати зброєю. Це все, що мене особисто цікавить, і тому я вигребла всі ці, вибачте, лопати лайна. Мене не цікавить, хто буде очолювати АОЗ. Головне, щоб все купувалося за найнижчими цінами у виробників і їхало на фронт. А його керівники не витрачали половину свого часу на роздачу інтерв'ю. Просто цікаво порахувати, скільки Безрукова інтерв'ю роздала за цей місяць – я за останні пару днів нарахувала вже чотири.
Чому ви, власне, вважаєте Артема Ситника кращою кандидатурою, ніж Безрукову? Ви критикуєте АОЗ, але він вже зараз є частиною цією неефективної, з ваших слів, структури.
За ті сім років, що він керував НАБУ, вважаю, він справився. Ситник –людина, яка зуміла побудувати систему, а Марина не змогла побудувати систему в АОЗ. Якби не Ситник, в агенції б на 100 млрд нерозподілених коштів лишилося, а не на 2,5 млрд. А він їздив і фактично витягував на собі всі контракти.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0