«Лише на фронті солдат розуміє, як важливо мати хорошу лопату»
Ті, хто примножують силу
Волонтерка Альона Крицук: «Саперна лопата рятує ще до турнікета»
Ініціатива «Зубата лопата» виникла рік тому, коли організаторка першого збору, волонтерка Альона Крицук усвідомила – запитів від військових на лопати дуже багато, а от щоби збирати гроші на таку тривіальну річ, потрібен творчий підхід.
За цей час було зібрано близько 3,5 млн грн і озброєно спеціальними лопатами для швидкісного риття окопів більше 20 тис. захисників України.
В інтерв’ю «Главкому» Альона Крицук розповіла, чому лопати для військових – не менш важливі за турнікети, якою має бути правильна лопата, чому їх заточують, і чому збирати гроші на лопати доведеться до самої перемоги.
З першого дня повномасштабного вторгнення соцмережі рясніли зборами: на рукавиці, на бронежилети та шоломи, взуття, аптечки, гігієнічні набори та навіть одноразовий посуд. А от ви вирішили збирати на лопати. З чого все почалося?
До мене звернувся друг із тим що тероборона потребує 100 тис. малих піхотних лопат. На складах ми нічого не знайшли, тож стали шукати виробництво, що підходило би під наші потреби. Лопати мали бути з особливо міцної сталі, для кам’янистої землі. І коли вдалося знайти виробництво на той момент з найміцнішою сталлю, ми стали шукати гроші.
Лопата на той момент була не дуже «сексі-тема», бо всі вже збирали на дрони, машини, турнікети… Тяжко було змагатися з цими зборами, бо всі вже знали, що турнікети, наприклад, рятують життя. А про важливість лопати в армії самі солдати розуміють, лише коли опиняються на фронті.
Тож ми придумали персонажа – Зубату лопату, яка це все пояснювала й розповідала.
Скільки коштує одна хороша лопата для військового?
Станом на зараз лопати коштують нам по 150 грн за штуку і це дуже низька ціна. Підприємство робить нам знижку, адже це для ЗСУ. «Зубата» – нестандартна лопата, вона розроблена так, щоби нею було зручно рити окоп лежачи, коли не можна піднятися на повний зріст, бо триває, наприклад, артилерійській обстріл. І вона йде у війська добре заточеною, одразу готовою до роботи.
Перші закуплені нами 10 тис. лопат одразу відправилися у тероборону. Після цього ми почали збирати гроші на ще 30 тисяч.
Я плекала ілюзії, що от ми їх закупимо і все, можна відкланятися. Але ми почали отримувати запити й від інших підрозділів. Потім почалася зима, земля промерзла і крім лопат стали просити кирки.
Навесні до нас звернулися новосформовані бригади «Гвардії наступу», і от тоді прийшло розуміння, що лопата – це вічна тема в армії. Бо поки тривають бої, доти й будуть ритися окопи.
Штурмовики кажуть: «Лопата живе один штурм». Вона може протриматися довше, якщо бої точаться у місті, наприклад. Але якщо йдеться про степ, поле, село чи посадки, то її «життя» швидко закінчується.
Це універсальні лопати для всіх підрозділів і на всі випадки життя?
Ні, під кожну бойову задачу мають бути різні. Наприклад, Сили спеціальних операцій у нас теж беруть малу піхотну лопату – але, думаю, це через безвихідь. Бо для них треба дуже легка лопата, яка ще й складатиметься, бо вони не так часто риють. Лопата ССО треба радше для екстремальних моментів. Відповідно, має коштувати дорожче.
Нещодавно ми знайшли виробництво, яке виготовляє ще міцнішу лопату, але вона й важча, а нам важливо, щоби вона важила близько кілограма. З лопатами та ж історія, що з броніками й касками на початку війни. Якщо тоді брали будь-який бронік на фронт, то зараз усі, за можливості, ретельно обирають під свої задачі.
Кожна «зубата» перед відправкою на фронт отримує власне неповторне «обличчя». Але малюнок тримається до першого застосування лопати. Тож нащо ви це робите?
Ми хотіли разом з лопатами передавати якусь емоцію. Це як додаткове нагадування, що тил, який за їхніми спинами, – з ними, поруч, збирає навіть на лопати. І хлопці дуже радісно сприймають ці малюнки – вони й фотографуються з ними, і шукають, яка на кого більше схожа.
Всі волонтери кажуть, що українці стали донатити менше.
Це нормальний тренд. Але це не означає, що люди почали забувати про війну.
Просто ростуть ціни на продукти, у людей з’являється більше обов’язків, плюс багато хто визначився, кого підтримуватиме на постійній основі й заклав ці донати у планування. У багатьох пішли воювати їхні рідні чи найближчі друзі і, звісно, їм треба підтримувати своїх. Та й будемо чесні: особисте теж починає брати верх. Проблеми зі здоров’ям, якісь питання, які були відкладені на потім. Тому ми постійно вигадуємо якісь нові ініціативи і активності, щоби заохочувати людей робити донати.
Аліна Євич для «Главкома»
Коментарі — 0