Віцепрем’єрка Ольга Стефанішина про наслідки Єрмак-скандалу та день, коли Україна вступить до ЄС

Під час активної фази російської агресії в української влади несподівано відкрився другий фронт – геополітичний. Причому скандал вибухнув там, де його чекали найменше – у Сполучених Штатах, які є головним нашим союзником. Мова про заяви конгресвуменмен Вікторії Спартц, яка у листі на адресу президента Джо Байдена фактично звинуватила Офіс президента та конкретно його керівника Андрія Єрмака у зв’язках з Росією, у недостатній підготовці до російського вторгнення, блокуванні роботи українських антикорупційних органів та інших гріхах. Йшлося навіть про те, що Київ може нелегально перепродавати західну військову допомогу за кордон.

Скандальні висловлювання республіканки заперечили як в українському МЗС, так і її внутрішні опоненти в США – демократи. Навіть всередині Республіканської партії пролунали заклики вважати заяви соратниці Спартц її особистою думкою.

Але хайп, який із задоволенням підхопила російська пропаганда, вже здійнявся. Можливо, уперше з 24 лютого Україні довелося зіткнутися з таким відвертим міжнародним «наїздом», якщо не рахувати дивні меседжі відставників на кшталт Генрі Кіссінджера.

Віцепрем’єрка з питань європейської інтеграції Ольга Стефанішина в інтерв’ю «Главкому» пояснює, чому на Заході все частіше лунають проросійські наративи, оцінює останні скандальні заяви глави угорського МЗС, пояснює, що конкретно Україні дає статус кандидата у члени ЄС.

«У Вашингтоні звернення Спартц не мало такого ефекту, як в Україні»

Скандальні заяви конгресменки Спартц, публікація у FT зі звинуваченнями України у контрабанді зброї… – звідки в них, за вашою інформацію, ростуть ноги?

З останніх інтерв’ю цієї пані українським виданням в мене складається таке враження, що найбільшої шкоди таке звернення завдає самим американським інституціям, а не конкретним людям чи конкретному українському діячу. Я багато працювала з керівником Офісу президента, ми пройшли багато складних і хороших моментів. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван веде напряму перемовини з Андрієм Єрмаком з першого дня роботи Адміністрації президента Джо Байдена. І, звісно, особливого значення цей діалог набув з початку повномасштабної війни. Також ведуться перемовини у форматі четвірки начальників генштабів і радників з питань безпеки. На цих перемовинах йдеться про безпеку, постачання конкретних видів озброєння. Звернення Спартц фактично підважує такі інституції, як Державний департамент, Пентагон, ЦРУ, які мають здійснювати всі необхідні перевірки перед тим, як прийняти будь-яке рішення. І зараз запущена машина недовіри до американських інституцій.

Це – спеціально запущена кампанія, бо такі речі не є публічними. З досвіду спілкування з конгресменами можу сказати, що коли є якісь питання, спершу інформацію ретельно перевіряють, і вже на основі отриманих висновків політики ухвалюють рішення, чи треба щось публічно комунікувати. Тому це сумна історія для самих Штатів в контексті майбутніх виборів.

Спартц родом з Чернігівщини, вона неодноразово відвідувала Україну, спілкувалася з місцевою владою, зокрема, з мером Чернігова Владиславом Атрошенком, який конфліктує з Банковою. Не дарма вона в цьому інтерв’ю, про яке ви згадували, раптом почала говорити про місцеві бюджети. Тобто все, що робить та говорить Спартц, – це її приватна ініціатива, пов’язана з особливими зв’язками з Україною, чи треба дивитись на ситуацію ширше?

Україна і Сполучені Штати – це демократичні країни з розвиненими медіа, громадянським суспільством, де є свобода слова. Звісно, кожен публічний політик може робити будь-які звернення. Звичайно, вона їздила до України, і в неї були тут певні контакти.

Але формат, в якому таке звернення було здійснено, абсолютно політично неприйнятний як для політика топового рівня. Я би застерегла всіх політиків, які готуються або до виборів, або грають внутрішньополітичну гру, від необдуманих кроків. Навіть таке звернення, інспіроване якоюсь неперевіреною інформацією, зараз матиме дуже негативний ефект. Тому що воно грає на руку, в першу чергу, російській пропаганді, російським наративам. Бо росіяни завжди просували меседж, що Україна є країною, якій не можна довіряти. Ми роками, десятиріччями доводили протилежне, після повномасштабного вторгнення чітко продемонстрували світу, що Україна сильний та надійний партнер, з патріотичною владою та збройними силами. Сьогодні ми творимо історію, взагалі змінюючи сприйняття себе. Але чим успішнішими ми є, тим сильніше Росія подвоює свої зусилля з дезінформації. І на жаль, іноді такі дії політиків просто слугують безкоштовною допомогою для пропаганди проти нашої держави.

Висловлювання республіканки Вікторії Спартц проти українського керівництва засудили навіть її однопартійці

фото: SIPA

Ви вважаєте що висловлювання Спартц та стаття в FT про контрабанду Україною зброї, це – виключно результат внутрішньополітичної боротьби? Чи результат російського лобізму і впливу ззовні?

Стаття, про яку ми говоримо, сформована саме для того, щоб просувати конкретний наратив, пов’язаний із постачанням зброї Україні. Я дійсно вважаю, що це звернення переслідує внутрішньополітичні цілі, зокрема, через те, що питання України є одним з топових питань в американському порядку денному. Але жодного сумніву, що будуть спроби використати цей епізод для руйнування довіри до України.

У США лідери думок, політики багато роблять для того, аби зберегти потужну двопартійну підтримку України, мобілізувати кошти та забезпечити постачання Україні зброї, яка нам необхідна. Але є спеціальні процедури, за якими це робиться, і в останню чергу це має бути публічним процесом.

Яким чином ці заяви конгресменки-республіканкоюи, можуть вплинути на американський електорат?

Враховуючи, що президент Байден заявив про свою готовність балотуватися на другий термін, будь-яка відповідь, яка буде надана за результатами розгляду цього звернення, може бути інтерпретована не на користь або Держдепу, або департаменту з оборони, або Пентагону, або певних спецслужб. Завжди є простір для інтерпретації, і я хотіла би апелювати до самої пані Спартц, яка говорила, що в Україні люди поводять себе так, наче війни немає. Так само політики забувають, що війна триває. Це звернення і відповідь на нього може запустити механізм підважування рішень, які вже були ухвалені Білим домом.

А в принципі Байден зобов’язаний відповідати на це звернення? Чи може взагалі його проігнорувати, чи якусь відписку написати.

У самому Вашингтоні це звернення не мало такого ефекту, як в Україні. Але якщо цей тиск буде тривати, це стане дуже небезпечною історією.

Фактично з початку війни було ухвалено багато рішень щодо підтримки України від постачання окремих партій озброєння до лендлізу та створення формату «Рамштайн», куди входить не тільки керівник американського Генштабу, а й 50 його візаві з різних країн світу.

Така сама історія була з нашим рухом по кандидатству в Євросоюзі, коли в країнах-членах просувалися тези, що українці якісь неправильні, з нами працювати не можна. Ми подолали цей наратив і зараз бачимо, що розкачують питання озброєння.

Я впевнена, що всі необхідні перевірки та рішення, щодо взаємодії з політичними особами в Україні пропрацьовуються та аналізуються достатньо серйозно, перед тим як вийти на якісь формальні перемовини. Ми бачимо, що і голова Офісу президента, і керівник Генштабу, і міністр оборони мають постійний діалог із Білим домом, із Держдепом, із Пентагоном. Тому не думаю, що ця історія спричинить якісь проблеми з взаємодією.

Шквал таких звинувачень на адресу України в західному політикумі буде зростати. Як ми можемо цьому протистояти?

Ми дуже багато зробили з першого дня війни. Наша урядова команда, і в першу чергу президент, дуже добре усвідомлювали, що питання війни в Україні стає внутрішньополітичним питанням в багатьох країнах. Десь були президентські вибори, десь парламентські, під деякими прем’єр-міністрами хиталися крісла і вони були на межі втрати посад.

З першого дня війни ми це усвідомлювали і не дозволили внутрішнім процесах в цих країнах впливати на ухвалення стратегічно важливих рішень – і щодо зброї, і щодо санкцій, і щодо членства України в ЄС. Але на п’ятий місяць війни ми знову бачимо, що українське питання змішується з внутрішньою політикою в цих країнах. І ми маємо подвоїти наші зусилля і закликати наших партнерів не спекулювати на життях наших людей, не затягувати з ухваленням рішень щодо України.

Спартц, коли перелічує гріхи Єрмака, стверджує, що вона чула про них від багатьох неназваних співрозмовників. Чи чули ви від західних дипломатів якісь претензії на адресу Єрмака, хоча б в неформальних розмовах. Адже питань до глави Офісу президента достатньо: зокрема щодо «справи Вагнера», здачі інтересів Росії, про поблажливе ставлення до можливої війни…

Я з Андрієм Єрмаком спілкуюся регулярно, так само як і з президентом, тому що багато рішень потребують чіткої координації. З досвіду спільної роботи можу сказати, що ані я, ані Єрмак не женемося за лайками в «фейсбуці». Керівник Офісу спершу розбирається в питанні і відповідно тоді ухвалює рішення.

Всі ми намагаємося робити хороші речі, робимо інколи помилки, але я ніколи не чула нарікань стосовно питань, про які заявила пані Вікторія.

Наскільки голова Офісу президента зараз взагалі є впливовим на міжнародному треку? От ви кажете, що він з багатьма спілкується. Тобто є ви, є профільний міністр Дмитро Кулеба, а яка роль Єрмака в цій конфігурації?

У нас ніколи не було, скажімо так, розподілу ролей. Важко говорити про якісь конкретні впливи. Він багато спілкується з безпекових питань зі Сполученими Штатами. Це йому треба ставити це питання.

З міністром ми проговорили наше розуміння взаємодії ще до призначення. Скажімо так: на рівні віцепрем’єра формується політика у сфері євроінтеграції, а міністерство з його апаратом та структурою її забезпечує.

Ольга Стефанишина: «Українське питання змішується в європейських країнах з внутрішньою політикою»

фото: Ольга Стефанішина/facebook

«Зовнішність не повинна мати значення при ухваленні рішення»

Нещодавно відбувся скандал з призначенням заступниці Мінсоцполітики по євроінтеграціі 25-річної Анни Сергєєвої, яка до цього ніколи не працювала в держсекторі. Зрозуміло, такі історії наше суспільство сприймає досить гостро: одразу здіймається хвиля хейту просто через фото в Instagram. Призначення Сергєєвої з вами обговорювалося і як ви з нею співпрацюєте?

Так, я дійсно погоджую кандидатури всіх заступників міністрів з питань євроінтеграції у всіх міністерствах. Пропозиції щодо таких кандидатур вносять безпосередньо міністри. У цьому плані мені легше: якщо заступник міністра не справляється зі своєю роботою, я або підіймаю питання про заміну заступника, або безпосередню відповідальність за євроінтеграційний напрямок несе міністр, який готовий тримати заступника, який працює неефективно.

Я проводила співбесіду із цією заступницею, наводила довідки в міжнародних організаціях, з якими вона співпрацювала. Ключовим аргументом для мене було те, що тодішній міністр була впевнена у цій кандидатурі. Вона також підтвердила, що людина себе особливо серйозно проявила під час повномасштабної війни, працюючи за кордоном і виконуючи певну роботу за дорученням міністра.

Для мене очевидно, що зовнішність не повинна мати значення при ухваленні рішення. Було чітке розуміння з обох сторін, що якщо заступниця не досягне результатів, зокрема, щодо забезпечення прав громадян України, які виїхали закордон, то буду ставити питання про її заміну.

Які у Сергєєвої функції в Мінсоці, окрім підтримки наших біженців? І як вплине на це все звільнення міністра Лазебної, яка за неї ручалась?

Новий міністр сформує свою команду, буде відомо і щодо заступників. Але безвідносно до імен, перед заступником чи заступницею стоятимуть завдання у двох важливих напрямках. Перший – адаптація законодавства відповідно до європейських стандартів. Тут вже всі нормативно-правові акти розроблені і важливо, щоб міністерство, в особі заступниці з євроінтеграції, готувало і виносило вчасно на розгляд уряду ці акти. Для цього всім міністерствам встановлено термін у 30 днів, з 8 липня цього року. Це вже такий перший важливий KPI (ключовий показник ефективності) – чи будуть всі такі рішення підготовлені на розгляд уряду.

Другий блок – виконання наших зобов’язань у сфері прав людини, зокрема, в сфері гендерної рівності. З Міністерством соцполітики я багато працювала у питаннях, які стосуються боротьби із домашнім насильством, зокрема після ратифікації Стамбульської конвенції це стало ще більш актуальним. І ще є третій блок. Я очолюю робочу групу із захисту прав громадян, які виїхали на територію Європейського Союзу. Ми провели вже близько п’яти засідань групи, є рішення і завдання, визначені конкретно цьому міністерству. От за цими блоками і буду оцінювати її діяльність.

«Малоймовірно, що в умовах війни нас приймуть до ЄС»

Ми отримали статус кандидата в ЄС. Що далі? Чи є якісь реперні точки, які ми швидко маємо пройти, аби це не був затяжний турецький варіант?

Статус кандидата – історичне рішення, але, на жаль, це лише початок процесу приєднання України до Євросоюзу, як би не було сумно це визнавати через 30 років незалежності.

Треба розуміти, що фактично все залежить від нас самих. Коли ми вирішили подати заявку на членство – це було наше рішення, підтримане європейськими лідерами. Так само і подальший рух до Європейського Союзу – наша робота, і до неї сьогодні треба ставитись дуже серйозно. Зокрема, і в питанні кадрового забезпечення, щоб люди були спроможні приймати і формувати рішення з точки зору ухвалення законодавства і аби членство України в ЄС підсилило і ЄС, і нас. Це потребує структурних економічних реформ, змін і трансформацій в усіх сферах життя, причому серйозних, тому що кожне рішення на виконання Угоди про асоціацію сьогодні веде безпосередньо до членства в ЄС.

Статус кандидата – історичне рішення, але, на жаль, це лише початок процесу приєднання України до Євросоюзу

фото: Ольга Стефанішина/facebook

Як це не цинічно прозвучить, але сам фактор війни посприяв отриманню Україною статусу кандидата. Але при цьому саме цей фактор може й загальмувати наш шлях. Ми ж розуміємо, що країну в стані відкритої війни при всій підтримці навряд чи поспішатимуть залучати до ЄС.

Сьогодні історію приєднання України до Євросоюзу ми пишемо разом з ним. Тут немає ніяких прописних істин: коли ми станемо членами ЄС або коли закінчиться війна. Звісно, малоймовірно, що в умовах повномасштабної війни європейські лідери приймуть рішення про приєднання України до ЄС, зокрема, і через моменти, пов’язані з окупованими територіями.

Але ухвалення рішення щодо кандидатства швидко стало можливим тому, що ми були до цього готові. Ми впроваджували структурні реформи, у нас були повністю дієздатні уряд, парламент, ми оперативно ухвалювали всі необхідні рішення, працювали з європейськими лідерами.

Тому, як і в будь-якій розвиненій демократії, як тільки буде вікно можливостей для приєднання України до ЄС, – ми маємо бути до цього готові. Це означає, що, поки триває війна, ми будемо ухвалювати законодавство, зміцнювати наші інституції, більше інтегруватись у спільний європейський ринок. Поки наша економіка обмежена і ми не можемо гарантувати безпеку на всій території України, важливо, щоб наші компанії могли виходити на європейський ринок. Якщо ми будемо говорити: поки війна – нічого неможливо, то коли таке вікно можливостей буде, а ми будемо до цього не готові, це додасть аргументів скептикам.

Як ви вважаєте, чи ставить президент завдання вступу до ЄС конкретно за свого терміну?

Звичайно, але ми ж не знаємо, скільки буде тривати війна і коли буде скасований воєнний стан. Водночас можу запевнити всіх, що навіть у цих умовах ми виконаємо 100% завдань. Це особисте доручення президента, над яким я працюю фактично з першого дня після отримання статусу кандидата. Шлях до членства в ЄС іноді важливіший навіть за саме членство, тому що це шлях трансформації, шлях до великих інвестицій, доступу до великої кількості фондів.

От я, наприклад, зараз перебуваю в Чехії, і наші громадяни, які тікали від війни, з точки зору працевлаштування, прирівняні до чеських громадян. А раніше процедура отримання робочої візи тривала пів року. Це вже зміни, які, насправді, мають історичний характер.

Чехія зараз головує в ЄС. Цей суб’єктивний фактор нам допомагає, чи, в принципі, байдуже?

Звісно, для нас це дуже важливо, зокрема, з точки зору того, щоб ми сформували очікування стосовно нашого руху до членства до кінця року. У першу чергу, мова йде про фінансові програми, пов’язані з відновленням деокупованих територій України, відновленням економіки – це все напрямки, які безпосередньо пов’язані з нашим рухом до Євросоюзу. Тому Чехія, як головуюча країна в ЄС, і визначила для себе пріоритетом це повоєнне відновлення. Ми сподіваємося, що результатом головування Чехії стане визначеність щодо доступу України до структурних фондів ЄС, а також щодо початку переговорного процесу щодо членства України.

«Українці з сумом сприйняли інформацію про відставку Джонсона»

Зараз в багатьох європейських країнах політичні пертурбації. Основна, з них, звісно сталася в Британії, яка є одним з наших основних союзників. Є ризики приходу до влади проросійських сил в Болгарії. Наскільки це впливатиме на наші стосунки з Європою чи для України мало що зміниться?

Деякі трансформації дійсно впливають на політику щодо України. Занепокоєння викликає ситуація в Італії, підтримка якої за прем’єрства Маріо Драгі мала важливе значення як у питанні кандидатства, так і постачання озброєння. Однак важливо пам’ятати, що з початку повномасштабної війни ми маємо безпрецедентну підтримку серед громадян ЄС, зокрема і італійців. Сподіваємося, щоб спроби зруйнувати цю підтримку через різні інформаційні вкиди з російського боку не були успішними. Ця підтримка гарантує, що будь-який лідер, який змінюватиме позицію щодо України, зазнає серйозних політичних втрат.

Звісно, українці з сумом сприйняли інформацію про відставку британського прем’єра Бориса Джонсона, але в Британії надзвичайно сильні інституції, очікуємо, що і ключові гравці все-таки в уряді залишаться. Я бачу там достатньо сильну групу кандидатів на пост прем’єра і впевнена, що в цілому Британія як країна, що вийшла з ЄС і прагне зміцнити свій геополітичний вплив, точно не зацікавлена в тому, щоб знижувати градус підтримки України. Ми також бачимо, що причиною відставок або певних скандалів в урядах європейських країн є внутрішньополітичні процеси, не завжди пов’язані з Україною. Але є велика система координацій, яка не дозволяє цим країнам відступати у підтримці України. Це і координація в рамках групи «Великої сімки» щодо санкцій, і формат взаємодії стосовно зброї у форматі «Рамштайн», і взаємодія всередині Євросоюзу щодо відновлення.

Ольга Стефанішина: Сподіваюсь, голова МЗС Угорщини пояснить, що він має на увазі

фото «Главком»

Як ви розцінюєте позицію Угорщини, з якою у нас протягом останніх років напружені стосунки? І навіть під час відкритої російської агресії Будапешт притримується особливої позиції.

Найбільш цікавим фактом про Угорщину, окрім всіх тих поганих, про які ми вже знаємо, є те, що вона послідовно підтримувала європейську інтеграцію України. Вона жодним чином її не блокувала і не сприяла тому, щоб нам не був наданий статус кандидата. Більш того, напередодні саміту лідерів, відбулася розмова нашого президента з угорським прем’єр-міністром Орбаном. Думаю, незалежно від того, як себе зараз поводить Угорщина з точки зору постачання зброї чи узгодження санкцій, важливо сприяти тому, щоб Угорщина залишалася в родині європейських країн, в родині цих цінностей. Тому що ми знаємо, куди веде шлях від європейських цінностей, і для нас важливо, щоб Угорщина ним не пішла.

Як ви оцінюєте останні заяви міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто щодо виводу воєнних на кордон з Україною нібито для його охорони і проведення там навчань?

Живемо у досить емоційно наелектризованому інформпросторі, тому я завжди перш ніж робити висновки, з’ясовую, що було дослівно сказано. Схоже, що формулювання, яке з’явилося в українських ЗМІ і дуже активно поширюється у російських, не відповідає словам міністра Сіярто. Водночас заяви про захист українських громадян угорського походження, не можуть не викликати питань і, сподіваюся, міністр прояснить, що саме мається на увазі. Хочу підкреслити, що найкращим захистом для всіх мешканців Закарпаття було б рішення Угорщини, країни-члена НАТО та ЄС, надати Україні зброю для оборони від агресора, допомогти нам в отриманні сучасної системи протиракетної оборони або запровадити безпольотну зону над Україною.

«Всім треба усвідомити, що будь-які компроміси з Росією лише посилюють її»

Нещодавно в швейцарському Лугано відбулася конференція з питань відновлення Україні. Загальний обсяг коштів, які будуть виділені на ці цілі, оцінюється в $750 млрд. І наші презентації багато хто критикував, бо вони були не дуже конкретними. Як ви вважаєте, чи реально Україні залучити гранти, кредити та інвестиції у таких обсягах?

Зараз неможливо оцінити, тому що це був перший публічний захід за участю всіх фінансових організацій щодо відновлення України, де концептуально проговорювалося це питання. А саме – що таке відновлення, коли воно настає, після чи під час військових дій, які є фінансові ресурси та про який їх обсяг ми говоримо. Результати цієї конференції можна буде оцінити за кілька місяців, після реалізації конкретних домовленостей. Зокрема, Євросоюз вже взяв на себе публічне зобов’язання координувати зусилля серед держав-членів щодо фінансової підтримки України і ми вважаємо, що найпростішим шляхом буде доступ України до певних передвступних фондів ЄС.

Євросоюз анонсував конференцію восени цього року, де ми вже будемо презентувати конкретні програми відновлення. Я не можу говорити за всі країни, але щодо ЄС загалом точно можемо підтвердити, що це буде потужна фінансова підтримка. Будь-які цифри зараз називати передчасно, однак хочу нагадати, що ЄС вже оголосив про 9 млрд євро макрофінансової допомоги Україні – це чітко демонструє високий рівень зобов'язань, який бере на себе ЄС у питанні підтримки економіки України.

Чи є наразі ризики уповільнення західної допомоги?

У певному сенсі з 24 лютого всі страхи, які з’являються, – це частина нашої буденної роботи. Ми розуміли, що буде важко ввести санкції в сфері нафтопродуктів. Ми розуміли, що буде важко перейти на постачання Україні не просто натівського озброєння, а будь-якого. Ми кожного місяця проходимо якісь такі бар’єри. Тому, звісно, буде втома, буде певний скептицизм, але мобілізація нашої влади є надзвичайно високою. Ми не втрачаємо з поля зору будь-які ризики, які ми бачимо, і їх відпрацьовуємо.

Ви бачите, як це було з кандидатством в ЄС, бачите, як потужно скоординована робота і щодо санкцій, і щодо зброї. Це такі базові принципи, які вже set in stone – закарбовані у наших відносинах з партнерами. Хоча окремі країни іноді створюють проблеми в оперативності на кожному з цих напрямків.

Стефанішина: Євросоюз анонсував конференцію восени цього року, де ми вже будемо презентувати конкретні програми відновлення

фото: Ольга Стефанішина/facebook

Ми вже зараз бачимо, що цієї зими в Європі назріває енергетична криза, у деяких країнах вже запроваджений режим надзвичайної ситуації в енергетиці. Коли європейці почнуть реально мерзнути без російського газу, чи є у нас план, як зберегти підтримку партнерів?

Є кілька важливих моментів. Спроможність української газотранспортної системи щодо транзиту є достатньо високою. Зараз вона абсолютно незавантажена. Тому чим глибшою буде енергетична криза в Європейському Союзі – тим сильнішим має бути тиск на Російську Федерацію щодо збільшення транзиту газу через територію України. Адже ми зараз захищаємо газотранспортну систему фактично ціною життів наших воїнів.

Друге, що важливо розуміти: сьогодні вже такої слабкості перед Росією бути не може, адже деякі країни (Фінляндія, Польща, Болгарія) просто відключені від російського газу. І фактично це буде нерівний діалог, коли деякі країни страждають, а деякі ведуться на російський шантаж. З’явився певний механізм стримувань і противаг: коли ті країни, які вже постраждали від газової війни Російської Федерації, але все-таки не здалися, не будуть давати можливості іншим країнам, які піддаються на російські маніпуляції, просувати якісь невигідні для ЄС рішення.

А взагалі, Європа готова до того, аби остаточно позбавитись російського впливу? Наскільки там зараз ще розповсюджені настрої – аби не дратувати Москву, якось з нею співпрацювати?

Ці настрої все ще розповсюджені, хоча публічно про них говорити вже соромно і в публічному дискурсі їх немає. Але сьогодні дедалі гучніше говорять про наслідки війни, такі як зростання цін, особливо на енергоносії, продовольчу кризу. На цих питаннях активно спекулюють опозиційні сили, що фактично сприяє внутрішній політичній дестабілізації. Але для нас будь-яке питання, яке стосується війни та Росії, – це питання виживання. Тому ми робимо все можливе, аби підтримати зусилля наших західних партнерів і щодо санкцій, і щодо постачання зброї, і щодо усвідомлення того, що російська терористична влада й її режим розуміють виключно силу. Як показує робота наших військових на південному й східному напрямках – ця сила має свій вплив, тому що ми бачимо і «жести доброї волі», і оперативні паузи, і певний саботаж всередині військової системи Російської Федерації. Всім треба усвідомити, що будь-які компроміси з Росією лише посилюють її і послаблюють Європу.

Павло Вуєць, «Главкома»