Замикала в туалеті та била шнуром: за катування сина киянка постане перед судом

Слідчі Деснянського управління поліції Києва завершили досудове розслідування щодо 36-річної місцевої мешканки, яка вчиняла жорстоке домашнє насильство над власною дитиною. Обвинувальний акт стосовно киянки вже скеровано до суду за процесуального керівництва Деснянської окружної прокуратури. Про це повідомила пресслужба Головного управління Нацполіції Києва, інформує «Главком».

За матеріалами слідства, жінка застосовувала до свого дев'ятирічного сина жорстокі «методи виховання». Правоохоронці встановили, що за будь-які ненавмисні вчинки матір зачиняла дитину в туалеті, де хлопчик був змушений навіть спати. Крім того, вона обмежувала дитину у вільному пересуванні, змушувала їсти черствий хліб та систематично била руками, ременем і шнуром від зарядного пристрою. У поліції також зафіксували факти, коли жінка зв’язувала сина та навмисно затискала йому пальці у дверях.

Злочин викрили завдяки пильності педагогів. «Травмовану руку хлопчика у школі побачили вчителі та повідомили поліцію та соціальні служби, які вилучили малолітнього з родини», – зазначили у відділі комунікації поліції Києва.

Фігурантці інкримінують порушення за двома статтями Кримінального кодексу України: домашнє насильство та катування. Як повідомляють у прес-службі відомства, «зловмисниці загрожує до шести років позбавлення волі». На сьогодні життю та здоров’ю дитини нічого не загрожує: хлопчик тимчасово проживає у багатодітній родині, де йому надають необхідну підтримку.

Варто зауважити, що ця трагедія виявила й системну недбалість посадовців. Раніше «Главком» повідомляв, що підозру отримала начальниця районної Служби у справах дітей. Слідство встановило, що хлопчик ще раніше скаржився поліцейським на вулиці, що мати його б’є. Хоча інформацію про домашнє насильство передали до профільної служби, належного реагування з боку чиновниці не було, через що дитина тривалий час продовжувала піддаватися жорстоким знущанням. Керівниця служби, отримавши повідомлення щодо вчинення матір’ю домашнього насильства, не організувала невідкладну оцінку рівня безпеки дитини, не вжила заходів для вилучення хлопчика із небезпечного середовища, обмежившись складанням формального акту про неможливість поспілкуватися із сім’єю. Тобто інтерес працівників Служби у правах дітей до родини закінчився після того, як їм не відчинили двері квартири.