Без Криму і з «Луцькою областю». Як змінилася освіта і наука при Оксені Лісовому

Міністерство освіти і науки – одне з найбільших за кількістю галузей та завдань, які воно охоплює: освіта дошкільна, шкільна та вища, плюс окремі сфери науки. Водночас це інституційно слабке відомство зі значним дефіцитом кваліфікованих кадрів. Такий висновок робить у розмові з «Главкомом» Інна Совсун – народна депутатка, перша заступниця міністра освіти і науки у 2014-2016 роках.

Нинішньому своєму керівнику Оксену Лісовому міністерство дісталося після Сергія Шкарлета, а той, за словами опитаних експертів, «розвалив усе, що міг».

Стан, у якому відомство перейшло до рук Лісового, безумовно, грає роль. Та вже минуло півтора року… А це достатній термін для того, аби засвідчити (або ні) свою спроможність навести лад і у відомстві, і у галузі.

«Главком» проаналізував, що можна зарахувати до заслуг урядовця, а що до промахів, а також ми згадали, у яких скандалах фігурував міністр і чим вони завершилися. Висновків не буде, їм зробить кожен читач сам.

Текстом про Оксена Лісового редакція розпочинає серію матеріалів про членів нинішнього уряду.

Кандидат Лісовий і його резюме

В Оксена Лісового добрий бекграунд: походить з родини вчителів та дисидентів. Його батько Василь Лісовий був політв’язнем радянських часів, заарештований за поширення самвидаву. В одній справі з Лісовим у 1973-му проходили Євген Пронюк та Василь Овсієнко. Вони отримали різні терміни ув’язнення – на долю Лісового-старшого випали сім років позбавлення волі в таборах суворого режиму та три років заслання. Тож дитинство нинішнього міністра частково минуло у Бурятії, де батько відбував покарання.

Лісовий-молодший закінчив Київський державний інститут культури, потім працював учителем Києво-Могилянського колегіуму, від 2010 року очолював «Малу академію наук України».

21 березня 2023 року Верховна Рада призначила Оксена Лісового на посаду міністра освіти і науки України. На той момент новому члену уряду було 50.

Статки міністра

Вступаючи на посаду, Лісовий задекларував три земельних ділянки (дві по 2,5 тис. кв. м. та одну – 3,2 тис кв. м.), чотири житлових будинки площею від 41,5 до 68,8 кв. м., один з яких оформлений на дружину. А також – одне авто ЗАЗ 2003 року випуску та понад один мільйон гривень доходу, з якого 800 тис. припадає на зарплату, отриману у Малій академії наук. Такою була декларація міністра, подана 27.12.2023.

Цікаво, що за три місяці – у декларації від 26.03.2024 – до цього майна додалися дві квартири (площа однієї не вказана, а інша – 30,2 кв. м.) та одне нежитлове приміщення розміром 48,4 кв. м.). Квартирою номер два та нежитловим приміщенням володіє син Лісового. А квартира без зазначеного метражу має відразу чотирьох власників – самого урядовця, його сина, дружину та маму. Розширився і автопарк міністра – з’явилася машина Ford Focus 2016 року випуску (вказана вартість – 400 тис. грн). Побільшало і грошей: за основним місцем роботи, тобто у міністерстві, Лісовий отримав майже мільйон, ще пів мійльона прийшли від Малої академії наук, готівкою Лісовий задекларував 100 тис. грн і ще понад 100 тис. – на банківському рахунку.

В одному з інтерв’ю Оксен Лісовий не без зайвого пафосу пояснював, чому припинив займатися бізнесом, який у нього був в 1990-х. «Я розумів, що я тут зароблю і на машину, і на холодильник, і на дві відпустки. Я побудую будинок, обнесу його високим парканом, і там всередині все буде дуже добре. Але чи зможу я змінити все? Аби змінити все, треба або стати президентом, а таких амбіцій у мене немає, або змінювати всіх людей, не тільки себе». Задля глобальних змін наш герой і пішов у інше освітянське життя. І – за іронією долі – на умовні холодильники і машини він продовжує заробляти саме там, де від нього чекають реформ.

Яку команду привів міністр

Завжди красномовна письменниця Оксана Забужко сказала якось про руки Оксена Лісового, що вони «самим Бозею скроєні» для того, аби тримати українську освіту. Проте однієї пари рук Лісовому, звісно, замало, тож у міністерство він привів ряд своїх людей.

«Друзі, радий представити потужне посилення команди міністерство освіти і науки України! Сьогодні уряд призначив одразу двох заступників міністра – Андрія Сташківа та Михайла Винницького. Андрій відповідатиме за середню освіту, а Михайло – за вищу. Для мене важливо, що і Андрій, і Михайло не лише чудові менеджери, а й сильні практики», – написав Лісовий на сторінці у соцмережі 19 травня 2023 року.

«Сильний практик» Винницький вже невдовзі потрапив у два скандали та у поле зору НАЗК. А все через те, що влаштував на роботу дружину та, працюючи заступником міністра, залишався співвласником товариства з обмеженою відповідальністю «Експоплаза», що є порушенням закону «Про запобігання корупції».

Андрій Сташків не помічений у корупційних скандалах, але, за повідомленнями ЗМІ, цей чиновник так і не склав обов’язковий іспит з української мови. Натомість заступник Лісового з євроінтеграції Євген Кудрявець страждає на непотизм так само, як і Винницький. За даними журналістки Ольги Левицької, він прилаштував дружину та матір до Малої академії наук. Обидві жінки при цьому не мають профільної освіти, стверджує розслідувачка.

Експерти, з якими поспілкувався «Главком», виділяють з позитивного боку заступника з науки Дениса Курбатова. Його ефективність, однак, нівелюється вкрай малим бюджетом, який виділений міністерству на цю сферу. Його до того ж «розмазують тонким шаром на цілий ряд потреб, каже Інна Совсун. «Весь бюджет на науку в МОН – це бюджет однієї американської наукової установи», – бідкається вона.

У цілому і Совсун, і Наталія Піпа – депутатка і членкиня освітнього комітету Верховної Ради – відзначають дефіцит кадрів у міністерстві освіти. «Команда змінюється повільно, працюють старі кадри, тому бракує ефективності», – визнає Піпа. Немає черги з охочих працювати, підкреслюють депутатки. Але це, напевно, не стосується тих відомих випадків, коли заступники Лісового приводять на роботу родичів.

За що хвалять міністра

Вищій школі Оксен Лісовий приділяє чимало уваги. За це його хвалить Сергій Квіт – міністр освіти у 2014-2016 роках, чинний президент Києво-Могилянської академії. Квіту імпонує намір Лісового далі скорочувати кількість вищих навчальних закладів. «Коли я працював міністром, ми оптимізували нашу мережу на 100 закладів. І я вважаю це правильним, але в Лісового – ще чіткіша програма. У ній йдеться про те, що для різних міст потрібна різна кількість вишів. Для великих міст – кілька різнопрофільних».

За словами Квіта, вже готовий законопроєкт «Про передумови модернізації мережі закладів вищої освіти». Він впроваджує такий принцип: менш рейтингові заклади приєднуються до більш рейтингових. У населених пунктах з населенням менше 100 тис. один заклад вищої освіти зберігається, якщо ж їх два – вони об’єднуються; у містах, що мають від 100 тис. до 350 тис. населення можуть існувати два вищих освітні заклади. У містах з 350 тисячами і більше – формується мережа за принципом взаємодії трьох типів закладів вищої освіти: навчальні інститути, які мають тісний зв’язок з працедавцями; дослідницькі університети, що виступають науково-інноваційними центрами та світоглядні академії – навчальні заклади переважно з міждисциплінарними освітніми програмами.

Злиття вишів, утім, не завжди відбувається безхмарно. Намір Лісового приєднати Українську академію друкарства до «Львівської політехніки» викликав несприйняття у працівників Академії. У петиції на адресу Кабміну ті зазначили, що це призведе до втрати вишем самоврядування та до збільшення для студентів цін на навчання. Ще гучніший скандал спровокувало ймовірне злиття Таврійського університету з київською Могилянкою. Цим вишем керує Квіт, який і розсипається у компліментах міністру. Не всяка «оптимізація» є виправданою, зазначали викладачі Таврійського університету, додаючи, що міністр Лісовий не хоче їх чути.

Водночас Квіт схвалює й інше починання міністра: вдвоє наростити професійне навчання. «В англійській мові це називається vocational education, а у нас ми говоримо про професійно-технічну і середньо-спеціальну освіту. Тобто про технікуми і ПТУ, які ми перейменували у ліцеї. Наші абітурієнти, на жаль, орієнтовані тільки на виші – туди вступає до 80% випускників, і такого високого показника немає більше ніде в світі. Тоді як майбутня відбудова України передбачає великий попит на фахівців робочих спеціальностей», – зауважує Квіт.

Тим часом сам міністр Лісовий записав собі в актив повернення середній школі субвенцій у розмірі 1,5 млрд. грн. Наталія Піпа та Інна Совсун пояснюють, про що йдеться. Держава традиційно перераховує місцевим бюджетам субвенції для зарплат вчителям. Проте у даному разі маються на увазі додаткові суми, які мають піти на розвиток Нової української школи – наприклад, на впровадження предмету «Захист України».

Лісовий справді добився повернення субвенцій, виплата яких була призупинена на початку повномасштабного вторгнення, але тут таки нарвався на критику тих, хто вважає, що виплат з держбюджету недостатньо для облаштування шкільних укриттів. Міністерство ж виступає за максимальне повернення навчального процесу у формат офлайн, а це означає, що безпека учнів виходить на перший план.

Там, де школи не мають нормальних укриттів, Лісовий радить переховувати учнів у сусідніх будівлях

фото з відкритих джерел

Такі закиди вважає несправедливими Наталія Піпа: «Міносвіти разом з ДСНС дають припис школам, яким має бути укриття, але контроль за виконанням – на місцевій владі. Школи – на відміну від вишів – перебувають на балансі самоврядування. Тому Міносвіти не може там проводити ніяких робіт – це порушення бюджетного кодексу».

За що критикують міністра

На репліку журналістів щодо відсутності сховищ у двох тисячах шкіл, з яких половина – у прифронтовій зоні, міністр відповідає так: «Не мають сховища і не можуть навчатися очно – це не завжди співпадає». Мовляв, вихід є – шукати сховища можна й у сусідніх будівлях.

Виступаючи на освітньому форумі, який був проведений у Києві 23 вересня, Оксен Лісовий зазначив, що укриття подекуди коштує дорожче, аніж... сам навчальний заклад. Тим не менш, міністр пообіцяв «добре обладнані підземні школи», які з’являться в Україні до 2027 року – якщо війна ще триватиме, уточнив посадовець. Що натомість робити у 2024-2025 роках, він не пояснив.

Головний освітянин також розтлумачив, чому не можна підняти зарплати вчителям. Обставини, які заважають це зробити, напряму пов’язані з війною, говорить він. Проте навряд чи міністр не знав, яку частку бюджету поглинає оборона, коли обіцяв вчителям збільшити виплати як мінімум до 24 тис. грн. «Безвідповідальних заяв про зарплату фаховий міністр не повинен був робити. Вчителі, яких в Україні – 300 тисяч, досить чутлива верства», – каже Піпа.

Критиці піддають і програму Лісового «Гроші ходять за студентом». Вона іще не імплементована. Її суть полягає у виплаті грантів абітурієнтам з найбільшою кількістю балів. Ректор Квіт вважає справедливим таку преференцію, депутатка Інна Совсун – ні. «Гранти пропонують тим, у кого кращі навчальні показники, але на які спеціальності підуть ці гранти? На право, економіку, маркетинг, психологію. Але у нас немає хіміків, і нікому робити порох. То яке завдання ми вирішуємо такою реформою? Грошей і так мало, а вони підуть на спеціальності, які нічого не дають оборонці», – опонує вона.

Оксен Лісовий унаочнює те, як буде фінансуватися вища освіта та пояснює те, хто із вступників може розраховувати на грант

інфографіка: ФБ-сторінка Оксена Лісового

А ось зайнятися дошкільною освітою за півтора року міністерство не знайшло часу. Лише нещодавно МОН опублікував рекомендації щодо навчального процесу у дитсадках. Сам Лісовий анонсував викладання англійської мови в дитсадках та право батьків обирати зручну для них форму навчання.

Проблеми і у середній школі. Базова середня освіта (5-9 класи) залишилася без якісних програм і без вчасної підготовки вчителів. Оксен Лісовий переключився на реформу старшої школи (10-12 класи) і при цьому «проскочив» середню, скаржаться експерти. А тим часом із рівнем знань в Україні біда: 42% учнів не досягли навіть базової грамотності з математики, зазначає програма дослідження якості освіти (Programme for International Student Assessment). А щодо рідної мови, то учні молодшої школи не розуміють 40% почутого на уроках, бо погано знають українську, інформує громадська організація «Спільномова».

Не кращі справи й з наукою. Наталія Піпа зазначає, що від міністерства та його очільника не надходять ідеї щодо того, які напрямки науки і техніки слід розвивати передусім, аби вони приносили користь країні у війні. А покладати надію на Академію наук України, яка непідконтрольна Міносвіти, – справа марна.

«Іще в радянські часи Академія наук була під КДБ. Багато людей там звикли працювати так, як вони або їх попередники працювали за СРСР. А тому не бракує тих, хто не читає англійською й знати не знає про жодні світові тенденції в науці», – говорить Піпа. «Нам дуже бракує лідерства міністерства у визначенні пріоритетних напрямків науки, його бачення, його концепцій», – каже депутатка.

Скандали Лісового

А чого не бракує Оксену Лісовому, так це скандалів. Один з найгучніших пов'язаний з плагіатом. Напередодні свого призначення Лісовий написав на ФБ-сторінці про нульову толерантність до академічної недоброчесності та заявив, що відправив свою кандидатську дисертацію на кілька авторитетних експертиз. У разі виявлення «співпадінь» з іншими текстами він, мовляв, готовий відмовитися від ученого ступеня. Фінал цієї історії був украй несподіваним: плагіат виявили, а Лісовий відмовився від звання кандидата наук. Але в чому саме полягали співпадіння, урядовець не пояснив. На запитання журналістів Бі-Бі-Сі він так і відповів: «Не скажу».

Виникли питання у громадськості і до служби нинішнього міністра у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ця бригада воювала на Сході, в районі агломерації Слов’янськ – Краматорськ – Дружківка, про що Лісовий сам розповідав в інтерв’ю. «На всіх цих «нулях» мені доводилось бути. Було багато статичної інженерної роботи. Завдання було закопатися, вгризтися в землю і не відступати ні за яких обставин», – розповідав журналістам урядовець.

Бригада дійсно воювала, але Лісового у її складі не було, стверджує правник Микита Андреєв. Те саме пише і колишній унсовець, учасник акції «Україна без Кучми», а нині доброволець Микола Ляхович. На фронті Оксен Лісовий дійсно був, але як волонтер, засвідчує Ляхович.

Пост Миколи Ляховича

фото: скриншот ФБ-сторінки

Наталія Піпа та Інна Совсун про службу в ЗСУ Лісового говорять як про доведений факт, вважаючи, що це додало міністру балів. Проте у самому міністерстві таку неоднозначну ситуацію пояснюють так: «Оксен Лісовий ніколи не казав, що він був безпосередньо військовослужбовцем 95-ї бригади. Він був в складі ДФТГ (добровольче формування територіальної громади – «Главком»), на які також давали бойові розпорядження і вони виходили на завдання».

Такі різночитання підточують довіру до міністра, але остаточну характеристику урядовцю точно складати зарано. Останній кадровий землетрус в уряді він успішно пережив, тобто вотум довіри прем’єра та президента до головного освітятина ще не вичерпався. Як і перелік скандалів…

Наступна сумнівна історія трапилася із шкільними підручниками, які видавалися вже за часів урядування Лісового. У «Захист України» потрапила ілюстрація із солдатом у російській формі, а в іншому вийшла мапа України без окупованого Кримського півострова.

І якщо такі ексцеси чиновники можуть списати на видавців, то наступний конфуз говорить про освіченість самих працівників міністерства. На сайті МОН Волинську область вони назвали «Луцькою». Очевидно, колегам Лісового слід підтягнути географію, прочитати Конституцію, а заодно й відповісти на питання «чий Крим?».

Україна без Криму. Верстальники цього підручника пояснили, що «контур півострова Крим розмістився при копіюванні та перенесенні на шар нижче білого кола», тобто помилка начебто вийшла суто технічною

фото: ФБ-сторінка Софії Федини

Мала місце також закупівля підручників для дітей з особливими освітніми потребами за завищеними цінами. Видавництво «Атлант», засноване менш як рік тому в Києві, за кілька місяців отримало від Міносвіти понад 100 замовлень на випуск підручників загальною вартістю майже 180 млн грн, з’ясували розслідувачі. «Там підозра на необґрунтовану ціну між видавцем і поліграфістом. Не між міністерством і видавцем, а між видавцем і поліграфістами», – так коментував інцидент Лісовий.

Бували й випадки, коли міністр не лише коментував, але і діяв – щоправда, вже після того, коли громадськість примушувала чиновника до реагування. Так сталося із співробітником МОН Андрієм Василенком, який висміяв незалежність України та країн Балтії, а також поставив під сумнів бажання українців вийти з СРСР на початку 1990-х. Лісовий зазначив, що у Василенка «плутанина в голові» і звільнив його, залишивши відкритим питання, чому досі цю плутанину ніхто не помічав.

При цьому сам міністр трохи заплутався з питанням носіння шкільної форми. «Дрес-код» для учнів був скасований іще у 2019-му, а у 2021-му вийшло чергове роз’яснення, що форма не є обов’язковою, проте Лісовий вирішив скасувати її ще раз, про що й заявив у вересні 2024-го.

Носіння шкільної форми своїм указом президент Зеленський скасував ще у 2019-му, але міністр Лісовий цього не помітив

фото з відкритих джерел

Відзначився міністр і дивними рішеннями, які торкнулися абітурієнтів і студентів: за його керівництва зміни до порядку проведення вступної кампанії вносили… вже після початку останньої; МОН заблокував видачу дипломів здобувачам освіти, які завершили навчання, але свого часу не складали ЗНО; Міносвіти унеможливив відстрочку аспірантам-контрактникам – це, за словами Лісового, було зроблено для того, аби «навчання в аспірантурі не перетворилося на корупційний інструмент уникнення мобілізації». При цьому система розподілу місць держзамовлення є непрозорою, і зі слів ректорів, сама породжує корупційні ризики як на стадії визначення кількості бюджетних місць для закладів вищої освіти так і на стадії прийому аспірантів на ці місця.

Крім того, недвозначно була сприйнята пропозиція Лісового об’єднати викладання історії України з історією світу. Незгодні із цим вже представники академічних кіл і педагоги почали збирати у мережі підписи під зверненням про неприпустимість об'єднання в один предмет двох шкільних дисциплін.

Прикметним був і випадок з російськомовною викладачкою філософії в Державному податковому університеті в Ірпені. Жінку, яка демонстративно відмовлялася вести лекції українською, Лісовий не звільнив. Щоправда, посварив, зазначивши, що «кейс із викладачкою закладу освіти, яка не спроможна опанувати державну мову, – це пряме порушення чинного законодавства».

А от щодо відомої мовознавиці Ірини Фаріон, яку було вбито 19 липня 2024 року, міністр був значно суворіший. Лісовий наполіг на звільненні професорки, чия позиція не збігалася з його власною. Формально Фаріон звільнило керівництво Національного університету «Львівська політехніка», де працювала Фаріон, але міністр висловив свою позицію і навіть сподівався, що СБУ у межах відкритого кримінального провадження покарає викладачку.

Пост Фаріон із закликом підтримати звільнення Лісового

фото: ФБ-сторінка Фаріон

Тепер же міністр опинився у складній ситуації, адже після того, як петиція щодо присудження Ірині Фаріон звання Героя України набрала необхідну кількість голосів, саме МОН, за рішення глави уряду, розглядатиме її на засіданні нагородної комісії міністерства.

До речі, один з останніх постів Ірини Фаріон перед смертю присвячувався якраз Оксену Лісовому. Науковиця закликала підтримати вимогу щодо звільнення міністра – «неука і плагіатора», як зазначила вона. Цей пост Фаріон опублікувала за кілька годин до свого вбивства. 

Питання про те, чи є Лісовий неуком, можна дискутувати. Але, зазначимо, що сам міністр собою задоволений. Відповідаючи за запитання старшокласника, яке той поставив чиновнику на освітньому форумі, Лісовий зазначив, що хотів би навчатися зараз, а не у радянській школі, яка припала на його долю. Та система освіти, яку будує Лісовий зараз, йому цілком подобається.

Наталія Лебідь, «Главком»