Ігор Соловей: «ФСБ у рясах» підбурює українців до бунтів за кордоном

Росія здійснює інформаційні операції не лише в інформаційному полі України, а й за кордоном, де опинилися мільйони наших громадян через війну. Дезінформація проти українців, які виїхали через повномасштабне вторгнення за межі Батьківщини, є однією з цілей ворожої пропаганди. 

Які меседжі ширить ворог і як розбудовує свою агентурну мережу, до якої залучає українських біженців і «агентів в рясах»? Про це розповідає керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей у проєкті громадської ініціативи «Голка» – «Мости України».

Кадри програми «Мости України»

«Главком» виступає інформаційним партнером проєкту.

Як працює російська пропаганда проти українців за кордоном?

Навіщо Росія дискредитує українців, які виїхали, в очах тих, хто залишився тут?

Ця тема – одна з двох головних, магістральних задач російської пропаганди.

Проти українців за кордоном дійсно продукується велика кількість різних повідомлень, мета яких – створити їм негативний імідж, який би потім сприяв рішенню влади в цих країнах під впливом громадськості і медіа призупинити допомогу спочатку біженцям, а потім в цілому Україні.

Тобто агресору треба відсікти Україну від допомоги заходу. У першу чергу, від військово-політичної, а потім – від соціально-економічної. Зокрема, не тільки українцям в Україні, а й українцям, які виїхали. 

Які інформаційні операції проводять за кордоном? 

По-перше, вони говорять про українців як про бідолах, які несуть з собою в цю країну злидні і хвороби. Найбільш ефективна страшилка – це те, що українці відбирають робочі місця у місцевих. Загалом, методика створення негативних повідомлень про українців дуже проста: придумуються або беруться реальні факти якихось негативних життєвих ситуацій і приклеюється табличка, що це українці. Дуже багато є випадків, коли подібні відео є про білорусів чи про росіян, але приписується українцям. Наприклад, відео з чоловіком у нацистських татуюваннях, який є білорусом, в соцмережах розганялося як про чоловіка з України.

Це давно зняті відео? Чи вони спеціально знімають для дискредитації? 

Відео може бути старе, може бути нове, але не має відношення до українців. Це не має тут значення. Один з таких прикладів надіслали мені мої арабські друзі з проханням прокоментувати, що це. Вони розказали, що в арабських соцмережах розганяють відео про те, що в РАГСі під час церемонії одруження вриваються хлопці в балаклавах в формі, в'яжуть чоловіка і з’являється підпис: «Так в Україні проводить рейди ТЦК на фронт, кидай наречену – йди на фронт». 

Насправді на тому відео стоять наречені на фоні напису «Государство должно беспокоиться о каждой семье». А на військових форма, де на спині написано СОБР (Спеціальний загін швидкого реагування в Росії – ред.). З’ясувалося, що це відео зняте в Алтайському краї під час затримання якогось рецидивіста.

Але один з моїх «улюблених» меседжів дискредитації, коли починають говорити, що «ось, дивіться, українцям держава X допомагає, житлом, грошима, а от біженцям з Ірану, Сірії, нічим не допомагає». І це вони називають «білий геноцид».

Тобто ці фейки поширюються не лише в Європі, а й по всьому світу.

Всюди, де є «російська рука»: посольство, якась російська компанія чи російська громада. Можна навіть не сумніватися. Але масштаби залежать від пріоритетності. За даними наших силових органів, пріоритетом номер один є Німеччина, Італія, Франція і Польща.

Такі операції успішні? 

Я би сказав, що не дуже. Чому? Давайте судити з цілей і результатів. Ціль – позбавити Україну та українців підтримки. Чи їм це вдалося? Ні! Чи означає, що вони на цьому зупинилися? Теж ні. Бюджети ж на це виділяються і накази спускаються зверху. Тому всі організації, які задіяні в роботі на закордон, працюють, придумують нові схеми для поширення фейців, нові формати та механізми.

Нещодавно було розслідування Христо Грозєва (журналіст-розслідувач видання Bellingcat – ред.), в якому він прекрасно розклав вміст поштової скриньки співробітників Служби зовнішньої розвідки Росії, де вони писали про нові плани і як вони мають працювати. До речі, там вони ж і кажуть, що всі пропагандистські зусилля Росії до того часу не увінчалися успіхом. Тому потрібно перейти на нові механізми, нові формати.

Щодо нових форматів, то пропонують залишити підтримку

ультралівих, ультраправих, будь-яких ультраопозиційних сил в усіх країнах Європи – від AfD (Альтернатива для Німеччини – правопопулістська проросійська партія Німеччини) до неонацистських угрупувань, де вони не заборонені, і радикалів будь-яких мастей. Ще один напрям: працювати з українцями, які виїхали за кордон. Вони пропонують українцям створювати в країнах перебування організації і більше боротися за свої права, більше вимагати від цих країн, вступати в конфліктні ситуації з місцевим населенням, яке буде потім вимагати від своїх урядів припинення підтримки українцям і Україні. 

Як діє «ФСБ в рясах» за кордоном? 

Агентура за кордоном – це і московські попи. Зараз священники УПЦ МП почали виїжджати за кордон і працювати точно не на благо нашої держави. Коли стало зрозуміло, що Україна йде до заборони діяльності Московського патріархату, чи була помітна підвищена активність цієї агентури в рясах за кордоном?

У часи, коли ми з тобою працювали журналістами в Москві Владімір Соловйов на «Росії-24» опитував свого гостя в студії – людину в рясі, священником його звати не можу. Він спитав: «Можна вас називати отець Олександр?». А той відповів: «Так точно». 

От, власне, така характеристика цієї структури. Те, що РПЦ використовується спецслужбами РФ для своєї діяльності, думаю, не розуміє, такий лінивий. Представники РПЦ в Україні під виглядом УПЦ МП почали масове місіонерство закордон: особливо в місця, де живуть українці. 

Як мені відомо, наразі відкрито десь 59 приходів УПЦ МП в різних країнах. Вони, ігноруючи будь-які закони і правила відкривають свої представництва. А українці, які опинилися за кордоном у складний час, у складних емоційних умовах шукають спілкування з земляками. Хтось ходив в церкву в Україні і шукає приход на тій території, де зараз опинився. Особливо під час великих свят – Великодня, Різдва. І от тоді з’являються ці священники і починають «окормлять паству». 

Що розповідають «агенти в рясах»? Які їхні наративи за кордоном?

«Нам потрібен мир», про «братські народи» – така риторика закриває пошук відповіді на головне питання: «Хто ж у цьому винен?» А говорять, що це Захід стравив і Захід винен. Тобто задача переконати своїх прихожан, серед яких росіяни, які вже давно там живуть і українських біженців, підсилити їхню думку або посіяти сумнів в тому, що Росія атакувала Україну.

Друга задача цих «місіонерів» – це історія практична, от як сталася в одній з країн Північної Європи в одному з приходів УПЦ МП. На проповідях після служби священник, спілкуючись з громадою, слухаючи про їхні проблеми, говорить: «А давайте ви будете створювати громадські об'єднання для захисту своїх прав, вимагайте від влади цієї країни, щоб допомагали більше, ви маєте показати їм, що вони недостатньо допомагають». 

Питання стояло про перереєстрацію автомобілів на українських номерах на місцеві. Не всі українські біженці хотіли це робити. На жаль, найбільш активні учасники цього приходу, вже заснували своє громадське об'єднання українців. Тобто у них ідеї холодильника, вирішення конкретних побутових питань перебування у тому місці. Це ідеальне середовище для пошуку майбутніх адептів, які будуть писати гидоту в Інтернеті, а то і робити конкретні дії.

І налаштовувати суспільство тих країн проти себе. Дорогі автівки в українців, які виїхали, – це для європейців тригер.

Абсолютно правильно. До людей, які живуть на певній території, приїхала велика кількість інших людей з іншої культури. Звісно, виникнуть якісь конфліктні ситуації і питання, чому в них так, а у нас так. До того ж місцевих, які звикли жити скромно, здивувала великій кількості лексусів, мерседесів, на яких приїхала в їхні маленькі містечка велика кількість громадян з іншої країни. 

І от коли українська громада діє деструктивно, генерує негатив, то виникає питання, чи варто їм продовжувати цю допомогу? І під удар попадає не тільки якась маленька частина якоїсь певної громади, а в більшому контексті – вся громада з цієї країни, а ще в ширшому – під удар потрапляє вся Україна. 

Це не нова практика, а методи, якими діяли і використовують з часів свого заснування НКВД, КГБ, ФСБ, як в Україні, так і за кордоном.

Чи має Україна звертати увагу Німеччини чи Італії на таку підривну діяльність ворожої агентури? Треба пояснювати, що агенти в рясах створили в Україні і чим це завершилося? Це ж і на них може чекати.

Ми це і робимо. По різних неформальних каналах повідомляються органи влади тих країн про таку діяльність. Також варто вести роботу серед самих українців, розповідаючи їм про це. У багатьох країнах існує громада, яка там перебувала задовго до війни. Це перевірені організацій, як от Світовий конгрес українців. Вони мають інформацію про правильні організації.

У Польщі засудили громадян України за шпигунство і розкрили цілу мережу людей, серед них і громадяни нібито України і Білорусії. Вони слідкували за відправленням техніки з Жешува, яку нам надають західні партнери в Україну. Хто і як потрапляє в цю агентурну мережу?

Перша категорія – це «заробітчани». Це люди, які погоджуються на виконання якихось завдань за гроші. Такі українці є в Україні, так само і за кордоном. Таких шукачів легких грошей вишукують, умовно кажучи, за оголошеннями в тому ж телеграмі. Друга категорія небезпечніша – це ідейні, люди, наприклад, з тимчасово окупованих територій «ЛДНР» та Криму, яким, можливо, не сподобався прихід «руського міра», вони виїхали з через Росію за кордон, але прибувши в умовну Німеччину чи Францію, подоставали свої українські паспорти і тепер вони – українці, які качають свої права. Власне, вони можуть або вести таку активну діяльність, або виконують чиїсь таємні завдання. 

Українці в Росії. Чому мовчать?

Чи подіставали свої українські паспорти українці, які живуть в Росії? Це десь два мільйони людей, згідно з офіційною статистикою до повномасштабного вторгнення. Неофіційно – 10 млн. Під час роботи журналістом в Москві ти висвітлював різні заходи. Де всі ці люди, яких ми там бачили? Чому вони мовчать?

Зараз вони не тільки не можуть подіставати свої українські паспорти, вони поховали все, що пов'язано з Україною. Росія для українців – це небезпечна країна. Навіть у ті часи до війни, як я їх називаю «травоядні», бути українцем в Росії було не дуже безпечно. Були випадки цькування і вбивств. А скільки було випадків, коли інфільтровувалася агентура.

Я був дуже здивований тією кількістю людей в українському молодіжному русі, які намагалися приховати, що вони виконують інші задачі. Але це було дуже явно. Ми розуміли, хто є хто: що ця людина – просто стукач, ця людина – вже студент-курсант Академії ФСБ, який тренується «на кошках».  

Українці, які живуть в РФ, – ціль №1 для того, щоб опинитися під ковпаком спецслужб. Я впевнений, що по регіонах, в центральному апараті всі спецслужби дуже моніторять діяльність українських організацій і їх учасників. І це як для вербування, так і для протидії. З останніх новин – одного з українських активістів засадили в Росії до 11 років. 

Там взагалі ще залишилися люди, які свою українськість зберегли? 

Ті, хто там залишився жити, це ті, хто в собі видавив українство. Вони можуть любити українські пісні, можуть готувати борщ і його їсти, вони навіть можуть в колі найближчих друзів визнавати, що вони «хохли». Але це не про українство, це просто про таке пристосуванство. І таких дуже багато. Я дивлюся по своїх соцмережах: у тих, хто залишився там взагалі нічого немає про війну, жодних розповідей, вже не говорячи про засудження. Котики і сім'я…

Ми можемо взагалі на них розраховувати у разі якихось бунтів, заворушень, розвалу Росії? У Курській області ми бачимо, що люди говорять українською…

Я не вірю в це. Навіть якщо є поодинокі симпатики, то вони в глибокому підпіллі. Очевидних прихильників або посадили, або видворили з країни. Де вони зараз? У молодіжному українському русі було багато людей саме з регіонів. Я був вражений, що активна українська молодь не в Москві, не в Пітері, а в регіонах. Її зараз немає. Не тільки молодіжного руху, взагалі не має жодного руху діаспорального в Москві. 

Чому? Тому що ця молодь інша за складом, ніж стара українська діаспора Росії. Вони більш мобільні, вони були в Україні, вони вивчили швидко мову. Деякі з них ще перед війною пов'язали свою долю з Україною, переїхали в Україну, працювали в правоохоронних органах навіть, служили і служать до цього часу. Деякі люди перед війною зрозуміли, що пахне гарячим, також залишили Росію. 

Деякі хлопці з цієї громади повиїжджали з першими пострілами, деякі – трохи пізніше. Але вони покинули Росію, тому що зрозуміли, що або їх призвуть, або посадять. Або просто не комфортно жити в країні, яка вбиває твоїх родичів. 

Тому підсумовуючи, я б не робив би взагалі ставку на українців в Росії, така категорія зникла. І нехай вас не обманюють фактично існування, можливо, кількох українських громад. Ними або керують люди, які пішли на тісну співпрацю з РФ, або вони створені тими ж ФСБ-шниками в Москві.

Як кожен українець за кордоном може підсилити інформаційний фронт? 

По-перше, українцям потрібно гуртуватися. І гуртуватись навколо перевірених, ідейних, адекватних людей і організацій, наприклад. Ці об'єднання дають можливість бути в курсі, що відбувається в Україні. Ми в Центрі стратегічних комунікацій працюємо з громадами в багатьох країнах через їхні громадські організації. Коли вони звертаються до нас з питаннями, ми з радістю надаємо пояснення щодо різних подій. Ми також публікуємо їх на сайті Центру. Будь ласка, заходьте і дізнавайтесь позицію держави на ті чи інші питання. 

І, важливо, просто залишитись українцем. Уявіть, що ви посол, що ви амбасадор України, от як ви будете поводитися? Власне, від цього позиціонування залежить і діяльність. Це представлення мови, культури, політики, суспільства в тій країні через різні канали, спілкування з друзями, можливості спілкування по роботі і так далі. 

Ця війна ведеться проти України і українців в цілому, де б ви не перебували – в Україні, Росії чи в іншій країні за кордоном. Українець в Британії, Швеції, Сполучених Штатах, десь там в місті Брюгге такий же учасник цієї війни. І це потрібно пам'ятати.

Маргарита Ситник

Комунікаційниця, співзасновниця громадської ініціативи «Голка»