Фанатична спортсменка і любляча мама: хто така призерка світу зі сноубордингу Аннамарі Данча
Життєва історія спортсменки, яка йшла до нинішньої медалі десять років
Срібло чемпіонату світу... У те, що вона зробила сьогодні опівночі, важко повірити. Звичайно, сказати, що Аннамарі Данча нинішньої нагороди не заслужила, не можна. Однак шлях на цю вершину був надто тернистим. Далеко не кожен стільки терпітиме і тренуватиметься. Адже вперше до лав національної збірної України Аннамарі, тоді ще з дівочим прізвищем Чундак потрапила десять років тому. І з того часу не була на п’єдесталах крупних дорослих турнірів жодного разу.
Стрімкий прорив
Напередодні Олімпіади-2010 у Ванкувері ця 19-річна дівчина привертала увагу загалу радше незвичними іменем і прізвищем. Походження імені, як виявилося, життєве: батьки після народження першої доньки хотіли віддати належне обом бабусям відразу. Матір мами – Анна, татова – Марія. Звідси – Аннамарі. «А ще майже ідентичне ім’я має видатна німецька чемпіонка Анна-Марія Прьодль, - каже мама нашої спортсменки. – Не дарма ж кажуть, що яхта попливе так, як ви її назвете».
Аннамарі Чундак виступала на трьох Олімпіадах. На одній стала 14-ю, на двох інших – 21-ю. Ще двічі вигравала срібло Всесвітньої універсіади. З точки зору результатів нічого надзвичайного. Якби не одне «але». Аннамарі, яка після одруження змінила прізвище на Данча, представляє такий екзотичний для нашої країни вид як сноуборд. Власне, коли вона у 19-річному віці їхала на свої перші Ігри у Ванкувері, обиватель вважав, що то чергова туристка. Втім, спортсменка з Ужгорода пробилася з кваліфікації до фінальної 16-ки і то вже було великим сюрпризом.
«Почувалася перед стартом на Іграх в Канаді розкутою, - згадує Аннамарі. – То була перша для мене Олімпіада, від мене ніхто нічого не очікував. Я просто робила те, що вмію».
Під впливом Майдану
У Сочі-2014 українка сподівалася цей результат покращити. Але її старт на тих Іграх припав на дні найтрагічніших подій на Майдані. «Щоб не відволікатися, намагалися якомога менше слухати новини, - розповідає Аннамарі. – Але коли гине стільки людей, не слухати і абстрагуватися важко. Чорні стрічки на прапорах, постійні хвилювання. Можете уявити наш стан?»
«Атмосфера в середині нашої олімпійської команди тоді була не дуже здоровою, - додає мама і тренер спортсменки Марина Чундак. – Аннамарі ділила номер з гірськолижницею Богданою Мацьоцькою. Тією самою, що на знак протесту знялася зі змагань. Те саме на емоціях збиралася зробити й моя донька. Я почала вмовляти Аннумарі, мовляв, після чотирьох років підготовки позбавляти себе нагоди виступити на Олімпіаді буде неправильно. «Навпаки, в разі успішного виступу ти заявиш про нашу країну на повен голос» - пояснювала. Донька погодилася, але осад нервозності залишився і він не дав змоги Аннімарі продемонструвати те, на що вона була здатна. При цьому мушу віддати належне російським суперницям. У той складний період вони навпаки підтримували доньку. І не лише її, а й інших наших спортсменів».
«Окрім моральних аспектів, відзначила б у контексті спогадів про Сочі деякі інші, - додає Аннамарі. – Скажімо, в тому олімпійському циклі в збірній України змінився тренер. Це теж вплинуло. Крім того, націлювалася покращити свій результат чотирирічної давнини. Ці сподівання трохи скутували».
Дитинство на Красії
Треба сказати, що сімейство Чундак – у своєму роді унікальне. Бо ж не надто популярний в Україні сноубординг – то фактично їх сімейний вид спорту. Усе завдяки Михайові Чундаку, який, працюючи рятувальником, був близько пов’язаний з горами. Через те дитинство сестер Чундак по суті минуло на горі Красія, у Великоберезнянському районі.
Аннамарі повноцінно стала на лижі в два роки. Власне, на Красії сестер помітив тренер Золтан Мінай, котрого три роки тому, на жаль, не стало. То він взявся за підготовку дівчат, які в майбутньому стали найсильнішими в Україні. Бо ж молодша сестра Аннимарі Олександра – теж сноубордистка. Рік тому вона після одруження теж змінила прізвище – з Чундак на Гак.
Мати дівчат, Марина Чундак, за освітою математик. Вона працювала за професією аж доти, доки Золтан Мінай не став директором Центру олімпійської підготовки й відповідно змоги тренувати вже не мав.
«На той час доньки вже визначилися, що сноуборд їм подобається більше, - каже пані Марина. – Бо попервах сноубордом і гірськими лижами вони займалися паралельно і демонстрували при цьому високі результати там і там. На вибір, звісно, вплинув Золтан Мінай. «В Україні багато гірськолижників, а сноубордистів майже немає. Це круто» - казав він. Після того я пішла вчитися у Львівський інститут фізкультури. Здобувши другу вищу освіту, я стала тренувати доньок самостійно. То було 20 років тому. Бачила в дівчатах потенціал і мусила розвиватися сама. То не так просто. Я ж не була професійною спортсменкою. Так, їздила на лижах, але проводити тренування на борді не навчилася й досі. Мені це незручно. До того ж, для занять постійно мусила шукати гроші».
Нове життя
Одружилася Аннамарі в попередньому міжолімпійському циклі, народила дитину й один сезон пропустила. Зрозуміло, що активні заняття спортом часу на виховання донечки Олі, якій у липні буде чотири роки, майже не залишають. «Особливо в олімпійський рік бачилися з дитиною дуже рідко, - ділилася хвилюваннями Аннамарі. – То важко. І для Олі, і для мене». «З Олечкою найбільше часу проводжу я, - каже бабуся Марина. – То все завдяки Олександрі, яка має тренерську освіту і фактично перебрала на себе мої обов’язки особистого тренера сестри. Я тепер виконую менеджерські функції».
Повернулася у спорт Аннамарі в сезоні-2015/2016. Не пройшовши повноцінної підготовки в міжсезоння, наша сноубордистка сходу увійшла в топ-30 світового рейтингу. «В той період, поки донька не стартувала, трохи змінилася конфігурація сноубордів, їх довжина, техніка, траси, швидкості, - пояснює Марина Чундак. – Доводилося надолужувати відставання».
«У першому сезоні втягувалася, деякі старти пропускала, - каже Аннамарі. – А в 2016/2017-му набрала форму повноцінно. Відчуваю, що після народження доньки стала впевненішою в собі, розумнішою, сильнішою. Але мінусів теж не бракувало. Приділяю Олі багато уваги, тому не завжди добре висипалася, залишалося менше часу на відпочинок. Втім, плюсів більше».
Найбільшим успіхом Аннимарі Данчі у перший період після повернення з декретної відпустки стало друге в кар’єрі срібло Всесвітньої універсіади. «Стартувала в Алмати через три дні після виступу на етапі Кубка світу, - каже спортсменка. – Першим складом на студентських Іграх виступали тільки Україна і Польща. Власне, саме полячки Александра Круль і Кароліна Штокфіш посіли два інших призових місця. Реальними конкурентками для мене були тільки дівчата з Польщі. Інші в класі нам помітно поступалися».
Молодець, хто б що не казав
Виступом на третій у житті Олімпіаді в корейському Пхьончхані Аннамарі залишилася невдоволена. Під час першого кваліфікаційного заїзду вона припустилася помилки, яка позбавила шансів на потрапляння до 16-ки, що продовжувала боротьбу за медалі. Другий заїзд українка, правда, провела дуже непогано, але відіграти загублених у першому старті 15 секунд було вже нереально.
«Результатом похизуватися не можу, - казала тоді спортсменка. - Фізично і технічно була готова як ніколи. На жаль, не впоралася морально. По другій спробі я була приблизно п’ятою і це мене трошки заспокоювало. Для початку треба виграти парочку кубків світу, набратися досвіду перемагати. Я молодець, хто б там що не сказав. Хотіла би присвятити цей день батькам: мамі, яку нахабно не включили в склад команди, і татові, який помер у цей день чотири роки тому. Вдячна всій родині за підтримку та любов, друзям та знайомим, які вірили та вболівали, а також Валерієві Берлінському, тренеру, який зі мною працює останніх два роки. А тепер тренуюсь далі. Треба другу дошку прикатати».
Казкове Парк-Сіті
Мабуть, оптимізму Аннимарі у ту мить не розділяв ніхто, крім найближчих для неї людей. Однак минув лише рік і трапилося диво. Диво подвійне, бо чемпіонат світу-2019 в американському Парк-Сіті (штат Юта) розпочався для Данчі сенсаційним шостим місцем у гігантському паралельному слаломі. То вже був прорив, адже до того ні сама Аннамарі, ні будь-хто інший з українських сноубордистів до десяток на змаганнях такого рівня не пробивався ніколи. А тут — чвертьфінал і потрапляння у квіткову церемонію.
«Чомусь найщасливішими виглядаємо я і переможниця», - цими словами українська сноубордистка підписала світлину, на якій охоплені всі шість учасниць квіткової церемонії. -Мені дуже сподобалися перегони. Погода, схил і стан снігу були для мене просто ідеальними. Хочу тренуватися ще більше і більше, щоб здобути перемогу».
І тепер, як і у випадку з пхьончханським висловлюванням, ніхто й повірити не міг, що під перемогою мається на увазі п’єдестал чемпіонату світу і що зійти на нього вдасться вже через добу, під час виступів у паралельному слаломі. Це срібло можна назвати дивом.
Посвята
«Я це зробила! Нарешті я повірила по-справжньому, що можу виграти медаль чемпіонату світу, і я це зробила, - написала Аннамарі невдовзі після тріумфу на власній сторінці у Фейсбуку. - День видався дуже насичений. Ранок для мене два дні поспіль розпочинався о третій годині ночі. Мабуть, через зміну часового поясу, або просто від нетерпіння вже стартувати.
Три години до підйому я мріяла про медаль чемпіонату світу. І намріяла ж собі! В січні з 31 дня я 23 провела на снігу, на тренуваннях чи змаганнях, була нагода і відпочити, але я ставила чітку мету підійти до цього чемпіонату світу в найкращій формі. Я це зробила.
Десять років я учасниця кубків, чемпіонатів світу та трьох Олімпійських ігор. І нарешті - такий високий результат.
Вдячна найперше собі за внутрішню роботу над собою, за впертість та наполегливість у тренуваннях, за віру в себе, за високий аналіз, який провожу останнім часом, за розвиток, який, мабуть, приходить з віком. Вдячна Богу за те, що чує мої молитви, за удачу, яка сьогодні була на моєму боці, за життя, яке я проживаю.
Вдячна батькам, які завжди вірили в мене і бажали по-справжньому і щиро всього найкращого, за спортивне виховання в стилі «в здоровому тілі здоровий дух». Вдячна коханому чоловікові та донечці, які мене просто люблять і мотивують йти до мети.
Вдячна сестрі яка завжди поряд, моя надійна подруга у всьому і завжди.
Вдячна тренеру збірної за порозуміння, розумний підхід, надійність та чесність, за створення для нашої команди і сноуборду в Україні взагалі всіх благ, які тільки можливі. Всього, що зараз переживаю. Мало слів. Головне що я щаслива, переповнена любов’ю та добром».
Натхнення
«Живу поетапно, від цілі до цілі. Мене мотивує приклад олімпійської чемпіонки Сочі Патриції Куммер зі Швейцарії, - сказала Аннамарі Данча ще задовго до нинішнього злету. - Ця дівчина старша від мене на п’ять років. До Олімпіади у Ванкувері ми їздили на одному рівні, а на Ігри-2010 Патриція не поїхала, бо її не виставила країна. Куммер тоді була в світовому рейтингу 30-ю, не мала шансів на медаль і їй сказали, що їхати для того, щоб просто брати участь, не варто. Власне, саме завдяки тому, що не поїхала Патриція, змогла виступити на першій для себе Олімпіаді я. У рейтингу тоді йшла 31-ю і ліцензії не мала. Та у наступному чотирирічному циклі Куммер підготувалася так добре, що виграла три Великих кришталевих глобуси переможниці Кубка світу й золото на Іграх у Сочі. Патриція – неймовірно працьовита, вона йде до мети, не дивлячись ні на що. Її приклад мене надихає».
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0