Як повертати дітей-біженців додому: Еuronews акцентував увагу на проблемах

Майже 1,5 мільйони біженців з України в Європі – це діти. Поки триває війна, залишається відкритим питання: чи повернуться українці додому, щоб допомогти відновленню, чи залишаться за кордоном у пошуках нових можливостей.  Про це пише Euronews.

Ганна, як і мільйони інших українців, залишила батьківщину в пошуках безпеки для себе і своїх дітей на тлі російського вторгнення. Навесні 2022 року вона перевезла двох дочок із Києва до провінційного приморського містечка на південному узбережжі Уельсу.

«Моя молодша (7 років) вбирає все, вона вільно розмовляє англійською та співає валлійською», – розповіла Ганна. «У моєї старшої (13 років) немає мотивації вчитися тут. Вона каже: «Навіщо мені тут вчитися, якщо я складатиму іспити в Україні?», але як знати, повернемося ми чи ні?».

Кількість одержувачів тимчасового захисту з України в ЄС зросло у всіх країнах-членах блоку, за винятком Данії, йдеться у нещодавньому звіті Eurostats. Дорослі жінки становлять майже половину, або 46,4% бенефіціарів, а діти – третина (33,4%).

Майже через два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ганна змушена вирішувати: повертатися на батьківщину в умовах потенційної небезпеки, що там зберігається, чи примиритися з тим, що її діти можуть втратити зв'язок з рідною культурою.

Такий самий вибір постане перед мільйонами дітей та їхніми батьками чи опікунами, коли вони вирішуватимуть: чи повертатимуться в Україну і відновлюватимуть її після закінчення війни, чи залишатимуться у пошуках великих можливостей у ЄС.

Освіта українською

З припливом понад 1,4 млн дітей до ЄС виникли проблеми з навчанням цієї значної частини населення, яка не говорить мовою приймаючої країни, а також з нестачею місць та вчителів. Лише половину всіх дітей українських біженців було зараховано до шкіл у приймаючих країнах у 2022-2023 навчальному році, йдеться у доповіді УВКБ ООН. 

Одними з основних причин цього є небажання батьків віддавати дітей до шкіл приймаючих країн, оскільки вони сподіваються невдовзі повернутися додому, а також невпевненість у можливій реінтеграції в українську систему освіти. Натомість багато батьків бажають або відправляти своїх дітей в Україну на стільки днів, на скільки дозволяє сторона, що приймає, або отримувати другу освіту, українську, паралельно з навчанням у приймаючій країні, що тягне за собою значні труднощі.

«Багато наших учнів одночасно проходять дві шкільні програми: німецьку та українську. По суті, у них подвійне навантаження», – пояснила Euronews Оксана, вчителька української мови в Саксонії. «Вже можна сказати, що чим довше триває війна, тим більше родин та дітей вирішують будувати своє нове життя в нових країнах, але це не означає втрату національної ідентичності чи відчуття віддалення від України».

Хто захоче повернутись?

Враховуючи, що так багато майбутніх поколінь України живе за кордоном, – вже до війни проблема еміграції з країни стояла гостро, – не дивно: чим культурніше асимільовані та економічно прив'язані до «нового місця» біженці, тим менше їх повернеться для відновлення.

«Українська влада розуміє небезпеку неповернення українців після війни», – заявили Euronews у Службі омбудсмена з питань освіти України. – «Чим довше триває війна, тим більше причин значної частини українських біженців залишатися за кордоном».

Близько 76% біженців з України планують чи сподіваються повернутися, йдеться у липневій доповіді УВКБ ООН. Оскільки війна триває вже третій рік, це означає, що майже чверть біженців взагалі не планують повертатися – і ця статистика може зростати в міру того, як родини, особливо діти, зміцнюватимуть свої зв'язки в країнах, що приймають.

«Майбутнє економіки України та її відновлення залежить від того, чи вдасться повернути українців додому після війни. Це важливий чинник», – сказав голова Національного банку України Андрій Пишний.

«Рівень інтеграції молодих українців – це один фактор, а те, як українська держава забезпечить цю потенційну робочу силу після закінчення війни – інший».

«Якщо українська держава не подбає про цих дітей і не створить умов для їхнього повернення, то, поживши в Європі, деякі діти не захочуть повертатися додому, бо вони там не потрібні і вже адаптувалися», – пояснила Тетяна Суходольська, координатор Української освітнього хаба у Польщі.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки Польщі заявило, що понад 286 тис. українців навчаються у польських закладах освіти.

Кількість дітей, які відвідують польські школи та дитсадки, є значно більшою, ніж повідомлялося раніше. За інформацією польського МОН, у країні зараз навчаються 286 534 українських учнів та студентів. З них 183 461 – біженці, а 103 073 перебували у Польщі до війни.

Серед українців, які приїхали до Польщі перед великою війною, більшість були студенти (приблизно 39 тис. осіб), з них 32 тис. дітей відвідували початкову школу. Водночас більшість біженців – шкільного віку, близько 113 тис. українських дітей відвідують школу, а понад 11 тис. біженців навчаються в університетах. З 42,5 тис. українських дітей, які відвідують дитсадки, 28 тис. мають статус тимчасового захисту.