Дедалі менше українських біженців живуть у швейцарських родинах: причина

З кожним місяцем все менше українських біженців живуть у швейцарських сім'ях. Але це зовсім не означає, що модель із «приймаючою родиною» як варіант вирішення проблеми розміщення біженців, більше не працює, швидше навпаки. Про це пише Swissinfo.

На самому початку агресії Росії проти України у Швейцарії виник цілий спонтанний рух «гостинних родин», які приймали у себе українських біженців. Як показують останні дослідження, ця хвиля майже зійшла нанівець. 

На початку 2023 року 19-річна Єлизавета Рисюк була вимушена тікати з України. Після перебування в кантональному Центрі прийому та розміщення вимушених біженців та мігрантів вона знайшла тимчасовий притулок у будинку родини Глюк у місті Ольтен, розташованому між Цюріхом та Берном. 

«Під дахом (Центру для біженців – «Главком») нас розміщували по п'ять осіб в одній кімнаті. Центр розташований на горі, і ми мали право спускатися в долину «у звільнення» лише раз на тиждень», – розповідає вона. Життя з сім'єю Сюзанни Глюк в Ольтені подобалося їй набагато більше. Однак, як показало журналістське розслідування громадського німецькомовного телерадіоканалу SRFЗ, кількість гостьових сімей, які приймають у себе біженців з України, дедалі менша. 

Особливо цей тренд помітний у німецькомовній Швейцарії. У кантоні Аргау, наприклад, нині в сім'ях все ще проживають близько 1,5 тис. українських біженців, тоді як у травні 2022 року їх було більш ніж удвічі більше. У кантоні Берн спостерігається ще більш вражаючий спад: у травні 2022 року там у сім'ях, що приймають, проживало понад 4 тис. біженців, точніше, здебільшого біженок, зараз же їх всього близько 1 300 осіб.

У кантоні Золотурн нині в сім'ях, що приймають, живуть близько чверті біженців з України, тобто 25%, у Цюріху цей показник становить близько 20%, у Люцерні – всього близько 10%. При цьому ще рік тому, за даними організації допомоги біженцям Schweizerische Flüchtlingshilfe, у сім'ях проживали до 65% усіх українських біженців у Швейцарії.

Цю тенденцію підтверджують і такі експерти, як керуючий директор благодійної організації Caritas AargauФаб'єн Ноттер. «Спочатку притулку у Швейцарії шукали переважно жінки та діти. Нині ж серед них побільшало соціально вразливих осіб: поранених, хворих та літніх людей з України. Є навіть цілі великі багатодітні сім'ї. Їх дуже важко адекватно розміщувати в родинах. Саме тому в кількох кантонах благодійна організація Caritas перестала систематично опікуватися приймаючими швейцарськими сім'ями – через їхню малу кількість».

Модель працює

Той факт, що у Швейцарії все менше біженців з України живуть саме в сім'ях, відзначила і швейцарська організація допомоги біженцям Schweizerische Flüchtlingshilfe. Це пов'язано з тим, що наразі до Швейцарії приїжджає значно менше біженців з України, і гострої нестачі місць для їхнього розміщення вже не спостерігається. Але все це не означає, що модель «приймаючі сім'ї» більше не працює. 

Навпаки, деякі кантони здобули відповідні уроки, взяли цю модель собі на озброєння і тепер розміщують у сім'ях біженців з інших країн. Влада певних кантонів переконана, соціальна інтеграція біженців має більше шансів на успіх саме у разі розміщення біженців у родинах, ніж у Центрах їхнього прийому та розміщення.

«Можна зауважити, що так люди з інших країн набагато швидше звикають до місцевих звичаїв та традицій. Родини, що приймають біженців, допомагають їм створювати місцеві мережі знайомств і соціальних зв'язків і контактів», – каже Саймон Аладжем з місцевого Управління по роботі з біженцями.

Його відомство має команду з 14 осіб та підтримує місцеві родини. Адже зрозуміло, що сім'ям не так просто прийняти вдома людей з іншої культури. У певних швейцарських кантонах родини беруть на себе зобов'язання розміщувати і піклуватися про біженців мінімум шість місяців.

«Мені особисто багато мого оточення говорять, що вони б не змогли зробити те, що зробили ми, тобто прийняти вдома вимушених переселенців», – підтверджує Сюзанна Глюк з Ольтена. «Люди кажуть, що їм потрібно мати можливість мати у себе вдома свою приватну атмосферу, і що присутність у будинку чужинців їм заважатиме і викликатиме занепокоєння. Але для нас це не проблема, ми цілком здатні на це піти».

Нагадаємо, державний секретаріат з міграції (SEM) Швейцарії у співпраці з владою кантонів представив тимчасову стратегію добровільного повернення українських біженців додому. Про це пише видання Swissinfo. В основі стратегії – скасування для українців статусу тимчасового захисту (статус S) через два-три роки після початку війни, тобто у 2024 чи 2025 роках. До цього моменту близько 70 тис. українців зможуть повернутися додому, 80% з них добровільно, розраховує швейцарська влада.

Очікується, що після скасування статусу S більшість українців залишить Швейцарію протягом наступних 6-9 місяців.