Три країни нарощують ядерний потенціал – Al Jazeera

Світ невпинно рухається до нової ери ядерних озброєнь, пише Al Jazeera.  На думку автора статті, зупинити її буде складніше, ніж під час холодної війни, оскільки тепер у ній беруть участь уже три держави – Росія, США та Китай.

Запобігання поширенню ядерної зброї

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), підписаний у 1968 році, зобов'язує ядерні держави «по можливості швидше досягти припинення гонки ядерних озброєнь і вжити ефективних заходів у напрямку ядерного роззброєння». За оцінками аналітиків, ядерний арсенал дев'яти країн світу – Китаю, Франції, Індії, Ізраїлю, Північної Кореї, Пакистану, Росії, Великої Британії та Сполучених Штатів – складає близько 13 тис. ядерних боєголовок. Однак ця оцінка ґрунтується на загальнодоступній інформації, і не виключено, що вона не відповідає дійсності.

У лютому 2022 року російський диктатор Володимир Путін наказав перевести сили стримування на особливий режим несення бойового чергування, а через рік, тобто у лютому 2023 року, Росія оголосила про припинення своєї участі в договорі зі Сполученими Штатами про стратегічні наступальні озброєння (ДСХ-ІІІ), що відчинило двері для нової та необмеженої гонки ядерних озброєнь. Її головними учасниками стали Москва, Вашингтон та Пекін.

Понад 90% світового ядерного арсеналу належить двом державам: Сполученим Штатам та Росії. На зорі ядерної доби Вашингтон сподівався зберегти монополію на свою нову зброю, але таємниці і технології, необхідні для створення атомної бомби, незабаром просочилися у світ.

У липні 1945 року Сполучені Штати провели перші в історії випробування ядерної зброї, а в серпні того ж року вже скинули дві атомні бомби на японські міста Хіросіму та Нагасакі. І лише через чотири роки, в 1949 році, Радянський Союз провів своє перше випробування ядерної зброї.

У 1952 ядерну зброю випробувала Велика Британія, в 1960 – Франція, в 1964 – Китай. У той час США та інші країни, прагнучи запобігти подальшому поширенню ядерної зброї, уклали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) у 1968 році та Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ) у 1996 році. Індія, Пакистан та Ізраїль ніколи не підписували ДНЯЗ, хоча вони мають ядерні арсенали.

На момент укладання ДНЯЗ ядерні запаси як Сполучених Штатів, так і Радянського Союзу обчислювалися десятками тисяч. Починаючи з 1970-х років лідери США та СРСР уклали низку двосторонніх угод та ініціатив щодо контролю над озброєннями, які обмежили, а потім допомогли скоротити розміри їх ядерних арсеналів.

Після закінчення холодної війни Америка та Росія значно скоротили свої ядерні арсенали. У 1967 році Сполучені Штати мали 31 225 одиниць ядерної зброї. Під час розпаду Радянського Союзу в 1991 близько 35 тисяч одиниць ядерної зброї залишалося в тисячах місць на великій російській території.

Кількість ядерних боєголовок у Росії нині становить 6 257 одиниць, а США – 5 550, відповідно до звіту, опублікованому Асоціацією з контролю над озброєннями. Сара Меді Джонс, активістка «Кампанії за ядерне роззброєння», вважає, що таке різке скорочення зумовлене тим, що обидві країни позбавляються застарілих боєприпасів.

Однак, незважаючи на обіцянки скоротити запаси ядерної зброї, Китай, Індія, Північна Корея, Пакистан і Велика Британія, а також швидше за все і Росія нарощують і модернізують свої ядерні арсенали. Про це заявив Метт Корда, керівник проекту з ядерної інформації Федерації американських вчених та старший науковий співробітник Стокгольмського інституту досліджень проблем світу (SIPRI).

Концепція стримування зникає

Основною метою країн, що накопичують ядерну зброю, є досягнення так званого «ядерного стримування», ідеї, згідно з якою володіння ядерною зброєю захищає державу від потенційної ядерної загрози з боку її супротивників. Але війна в Україні виявила негативні сторони цієї концепції. Путін використав ядерні погрози не для безпосереднього захисту території Росії, а для того, щоб заборонити заходу допомагати Україні.

Це не вперше, коли Путін загрожує застосувати ядерну зброю. Він розглядав можливість його застосування під час військових дій у Криму у 2014 році. 

Але біда полягає в тому, що ядерний вибух, незалежно від його розміру, має величезну руйнівну силу. Навіть ядерний заряд малої потужності (0,3 кілотонни) завдасть збитків, які набагато перевищують збитки від звичайної вибухівки. Міністр оборони США Джеймс Меттіс, виступаючи на слуханнях у Комітеті Палати представників США із збройних сил, заявив: «Я не думаю, що існує таке поняття, як тактична ядерна зброя. Будь-яка ядерна зброя, застосована у будь-який час, є стратегічним засобом докорінного перелому. Російські лідери ясно дали зрозуміти, що розглядатимуть будь-який ядерний удар як початок повномасштабної ядерної війни».

Нова ядерна гонка

Ідея взаємного стримування лягла в основу глобальних зусиль зі скорочення ядерної зброї, а відмова від цієї концепції загрожує спровокувати нові гонки ядерних озброєнь. 21 лютого 2023 року Володимир Путін заявив про зупинення участі Росії в договорі зі Сполученими Штатами про стратегічні наступальні озброєння (ДCHB-III). Сторони, згідно з цим договором, зобов'язалися скоротити кількість МБР, БРЛП та ТБ до 700 одиниць. Розгорнутих, нерозгорнутих пускових установок МБР та БРПЛ, розгорнутих та нерозгорнутих важких бомбардувальників – до 800 одиниць. Боєзаряди розгорнутих МБР, БРПЛ та ТБ – до 1500 одиниць.
 
У січні 2021 року ДCHB-III було продовжено на п'ять років – до 2026 року. Призупинення Росією участі в цьому договорі означає, що Москва більше не публікуватиме даних про сумарні кількості боєголовок і не дозволить Вашингтону проводити інспекції на своїх об'єктах. Як відповідь Сполучені Штати вирішили також не надавати інформацію Москві і відмовилися від обов'язкових інспекцій. Проте і США, і Росія мають намір дотримуватися обмежень щодо ДCHB-III до 2026 року.

Рішення диктатора Путіна призупинити участь Москви в ДCHB-III вказує на те, що, швидше за все, після закінчення терміну дії договору в 2026 році, вперше з 1972 року, угоди про обмеження стратегічних ядерних озброєнь між США та Росією не буде.

За відсутності стримувального фактора Москва і Вашингтон протягом двох років зможуть подвоїти кількість своїх розгорнутих стратегічних ядерних боєголовок до трьох тисяч одиниць і більше, встановивши додаткові боєголовки на ракети наземного та морського базування. Все ускладнюється ще тим, що Китай також нарощує свій арсенал, що може призвести до тристоронніх перегонів ядерних озброєнь, які обіцяють лише велику нестабільність.

Договори про контроль над ядерними озброєннями значно знизили небезпеку ядерної загрози під час холодної війни, але зараз ці договори припиняють свою дію, погрожуючи ввести світ у невідомість. Ще до того, як Росія призупинила свою участь у ДCHB-III, президент США Дональд Трамп оголосив про вихід Америки з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД) у 2019 році. Згідно з ДРСМД, підписаним у 1987 році, випробування та розгортання балістичних та крилатих ракет наземного базування з дальністю від 500 та 5500 км заборонені.

Більше 20 років тому, в 2002 році, президент США Джордж Буш-молодший вийшов з Договору з протиракетної оборони (ПРО). Він заявивпричиною є загроза, що зростає, що походить від Північної Кореї та Ірану. Крім виходу Москви з ДCHB-III, міністр оборони Росії Сергій Шойгу та його білоруський колега Віктор Хренін підписали 25 травня 2023 року документи, що визначають порядок утримання російської тактичної ядерної зброї на території  країни. 

Cказане вище підтверджується доповіддю, опублікованою в британському журналі The Economist, яка вказує: на горизонті нова гонка ядерних озброєнь  Зупинити її, ймовірно, буде складніше, ніж під час холодної війни через складність «тристороннього стримування» (Китай, Сполучені Штати та Росія).